*MESOGAIA*
Imperium Internum
(РОССИЯ - УКРАИНА - БОЛГАРИЯ)


Інші піраміди

Єгипет завжди був для нас країною загадок. Трикутники пірамід на фоні яскравого синього неба нагадують про вічність. А кордони пустелі і зараз охороняє Великий Сфінкс. Своїми враженнями після поїздки до країни пірамід з читачами сайту поділився традиціоналіст-метафізик, письменник ВОЛОДИМИР ЄШКІЛЄВ.

С:Володимир Львович, чому Ви поїхали до Єгипту? Щоб поніжитись на теплому сонечку, просто відпочити чи була інша причина?

По-перше, з дитинства я несамовито любив історію. Піраміди - це ж один із наріжних символів світової історії. А крім того, в мене були ще, так би мовити, метафізичні бажання. Читаючи книги таких авторитетів, як "каїрський відлюдник" Рене Генон, я допускався думки, що Єгипет є однією з батьківщин першопочаткової - або, як кажуть науковці "премордіальної" (таке смішне слово) -- традиції, найдавнішої, найпершої традиції в історії людства. Єгипет, а певніше -- Міср (так його називають єгиптяни, місраїти) є невичерпною Батьківщиною символів, знаків, філософських понять, які оточують нас. Щоправда, ми не завжди свідомі в тому, що нас оточує. Я хотів подивитись на тисячолітню землю Тота, Озіріса та Ісіди. На землю Гермеса Тривеликого, батька містиків. Декілька років тому я мав цілу низку таких сновидінь, в яких мені раптом, зовсім невмотивовано і від того дуже владно і сильно наснилась піраміда фараона Джосера, яку я бачив тільки на фотографіях. Причому ця Ступінчаста піраміда приходила до мене настільки реальною, що я ще тоді для себе постановив, що мушу доторкнутись до каменів цієї найстарішої кам'яної споруди в історії людства.

С: Мушу запитати, чому саме піраміда Джосера? Людей більше традиційно цікавлять "великі піраміди" у Гізі, Великий Сфінкс біля них?

Для мене теж було загадкою, чому саме піраміда Джосера. Я зрозумів, що не так все просто. Я знав, що існує плато Саккара - це таке пустельне плоскогір'я, яке знаходиться на 30 км південніше від Каїра і яке вистромлює свій кам'яний язик аж до Нілу. На цьому плато Саккара стоїть піраміда Джосера. Цю піраміду побудувала людина таємнича і легендарна - це Імхотеп, про якого мало що відомо, окрім того, що пізніше він став богом для єгиптян, бо він першим почав зводити кам'яні споруди, почав лікувати людей. Себто він став богом медицини, звідси Асклепій - грецький варіант Імхотепа. Невідомо, звідки він взявся. Взагалі це був геній. Він почав споруджувати те, що ніхто не споруджував до нього. Це один з тих, хто й робить історію людства. Це одне з перших нецарських імен, яке дійшло до нашого часу. До того історії були відомі тільки царі. Ну і ще їхні дружини.
Для мене було принципово попасти в Саккару. Я підбив Олега (Олег Головенський - головний редактор "Репортеру"- С.С.) на авантюрну подорож до Саккари, місця, якого немає в стандартних туристських маршрутах, розповів йому про піраміду Джосера. Ми домовились з екскурсоводом про поїздку з курортної Хургади до Каїру. І на другий день перебування в столиці Місра, коли всі поїхали дивитись Каїрську цитадель, ми взяли таксі і поїхали до Саккари. Перед тим, з оглядової тераси в Гізі, я побачив Ступінчасту піраміду на далекому південно-західному обрії. Вона була наче привид - немов стояла на хмарах. Аж мороз по шкірі, як згадаю...

С:А можете описати зустріч з нею?

Опис чогось подібного до моїх перших відчуттів я зустрів в мемуарах одного єгиптолога, здається Девіда Рола. Я подивувався й порадів з того, що мої відчуття і відчуття цього американського пацана на шляху до Саккари певним чином співпали. Коли їдеш по шосе, яке веде від Каїру на південь, то з одного боку відкриваються симпатичні вілли вищих державних чиновників і розкішні бананові гаї. І раптом за тими банановими деревами як якась мара, міраж - піраміди Саккари. Не Великі піраміди Гізи, які стоптані туристами і обісцяні смердючими верблюдами, а піраміди зовсім інші. В Саккарі чотири піраміди: піраміда Джосера, вона найпотужніша і найкрасивіша; розтрощена шукачами скарбів піраміда фараона Унаса; дуже зруйнована піраміда Усеркафа і піраміда Теті Першого, яка взагалі перетворена часом на пісковий пагорб. Дорога проходить через володіння Каїрського Пальмового клубу до поліцейського блокпосту і далі серпантином на плато Саккара. Їдемо, й несподівано перед нами виникає ВОНА -- піраміда Джосера, найдавніша кам'яна споруда в світі. Коли ти це бачиш, то розумієш, що починається зовсім небуденна метафізика. Це відчуття іншого світу.
Перше враження було, що піраміда недоступна, бо вона оточена парканом. Як законослухняна істота, я сказав, що певно, не доберемося до Ступінчастої, тільки подивимось. Але Олег запропонував перелізти через паркан. Інстинкти радянської людини зрештою перемогли. Ми стрьомним робом перелізли через паркан і пішли до піраміди Джосера.

С: А Вас не зупиняли?

Ні. Там є поліцейські, але вони абсолютно індиферентні. Таке враження, що це мумії сидять в поліцейських мундирах в таких кабінках, дуже прикольних. І от піраміда Джосера... Це споруда, від якої віє чимось незрівнянним Це не можна передати словами, це треба там побувати. Неймовірна енергія. Величезні кам'яні брили з ашлару - священного каменю містиків. Ашлар - це такий золотавий вапняк, надзвичайно твердий. Особливий такий вапняк, з якого був складений Ієрусалимський храм. Це священний камінь масонських вівтарів. Ашлар має незрівнянну енергетику. Я там поцупив декілька камінців...

С: Навіть так?

Ага... Тепер я кладу їх під подушку і до мене уві сні приходять... Скажімо так, дивні речі. По-друге, це дивні звуки, які оточують піраміду Джосера. Це важко передати: це віковічне шарудіння піска, це крики птахів, які чомусь сидять на піраміді... Піраміда Джесера була закрита. Хоча ми спускались в археологічні траншеї біля її підніжжя (до 12 метрів завглибки) і там намагались... медитувати. Я зберіг ці відчуття, які там отримав, але я не знаю, чи варто про це говорити всім. Напевно, ні... Там, у Саккарі, де ми пробули цілий день. І окрім однієї шведської туристської групи (дуже чемні пенсіонери з довгими нордичними носами) там нікого не було. І це був просто кайф! Давній Єгипет без туристів - це дійсно Давній Єгипет. Великі піраміди просто шкода, коли навколо них стоїть 60 автобусів, купа арабів-сувенірників і ще багато цих верблюдів, від яких мене ковбасить - такі бридкі потвори... Взагалі піраміда Хефрена мене виштовхувала. Я, на відміну від Олега, не дійшов до поховальної камери...

С: Чому?

Тому що відчув, що піраміди ненавидять людей. Туристи їм так уже набридли, що піраміда не пускає їх в себе. Я зараз пишу про це есей. Робоча назва - "Роззлючена піраміда". Ну дуже роззлючена! Зовсім інше я відчув в піраміді Теті Першого в Саккарі. Піраміда впустила в себе і була до нас з Олегом лагідною. Мабуть тому, що я перед тим медитував біля Джосера, я був у відповідному стані. Я прийшов туди не туристом, я прийшов дослідником. Я довго медитував в поховальній камері Теті і, як мені здалося, почув відповіді на деякі свої питання. Я не знаю, наскільки були адекватними мої відчуття. Можливо, деякі бажані речі я видавав сам для себе за дійсні. Але я відчув шалені енергії, які досі живуть в цій піраміді. Сама піраміда - це певна жива істота з каменю, з ашлару і сірого граніту. І ця істотність її найпотужніше відчувається в поховальній камері. І те як збувались мої сни десятилітньої давності - це для мене було щось фантастичне.

С: Отже, в снах Ви бачили те, що тепер відбувалось з Вами насправді?

Так. Я чув ті самі звуки, я бачив те саме. Тобто я прийшов туди. як до себе додому. Оце відчуття в Саккарі були ні з чим не порівнянні.

С: А можливо, Ви жили в тій місцевості в попередньому житті?

Я не є прихильником теорії переселення душ. Я вважаю, що все-таки людина проживає одне земне життя. Але я відчув, що прийшов туди, де, можливо, мене чекали. А можливо, я народився для того, щоб прийти туди. І те, що я там відчув, докорінно поміняло багато координат мого життя. І ті речі, які для мене здавались головними стали другорядними і навпаки. В загалі, людина біля пірамід, будь-яких пірамід, відчуває себе як біля такої лінійки. В повсякденному житті нас оточують споруди, які ненабагато старші за нас, а там ти стоїш біля споруд, яким 4,5 тис. років і відчуваєш себе так би мовити "темпоральною комахою". І оце відчуття дрібності і справжності виміру біля піраміди - це відчуття просто шалене. Його не можна описати, його можна тільки співвідчути.

С: А окрім пірамід що Ви там бачили цікавого?

Ще цікаво, що поминальний храм Джосера побудований як дерев'яна хижа. Тобто всі кам'яні елементи храму стилізовані під дерев'яні. Камінь зображає дерево. Люди просто копіювали дерев'яну споруду. Вони ще не знали каменю як окремого будівельного матеріалу. Це дуже вражає. Цей храм досить непогано зберігся. Зараз реконструйовано дві третини. Поруч з храмом усипальні чиновників. І одну з усипалень туристи перетворили на туалет. Ми питали провідника, чому так. А він відповів, що то був поганий корумпований сановник. Себто, містична кара якби відбулась.

С: Щось таке містичне з Вами відбувалось?

Відбулись якісь дивні видіння в гробниці принцеси Ідут біля піраміди Унаса. Взагалі відвідини Саккари -- це було щось. Тому що все-таки у Каїрському Національному музеї і біля Великих пірамід Гізи, де ми були, туризм знищує аспект метафізики. Я би хотів побувати в піраміді Хеопса, коли там немає туристів. Сподіваюсь, що в листопаді я продовжу дослідження пірамід і гробниць. В мене з'явились друзі в Єгипті, які обіцяли показати ще більш містичні речі. Взагалі містика Єгипту це невичерпна річ. Я ніколи не відчував себе настільки заглибленим в традицію як там. Я відчув, що таке традиція, справжня традиція. Не традиція в плані краєзнавчому чи фольклорному. Я зараз знову перечитую Рене Генона, його "Царство кількості". І розумію, що містика і метафізика дійсно мешкають в Єгипті, на землях давнього Місру. І ще розумієш, що наш світ - це бліде сутінкове відображення справжнього світу, який ми, на жаль, не застали. А піраміди - це свідки яскравого полудня.

С: А якщо відійти від містичного і метафізичного до більш буденного. Чим ще крім пірамід притягує Єгипет?

Ну, ще притягує, напевно, Червоне море. Купатись я не ризикнув. Дихав йодистим повітрям. Як на мене. було трошки холоднувато. Хоча дуже приєно в січні місяці поніжитись пвд єгипетським сонечком і бачити яскраве синє небо...

С: Володимир Львович, знаю. що Ви гурман. Що їли-пили під час відпочинку?

Найглибші враження залишив єгипетський помідор. Коли його розрізаєш - запах як від щойновідкоркованої пляшки коньяку. Наші помідори на смак, щось середнє між травою і кропивою. Сподіваюсь, що вступ України до СОТ відкриє шлях єгипетським помідорам на Україну. Дуже смачні рибні блюда. Тунець подається вимоченим в різних соусах. Специфічним є верблюже м'ясо: приємне на смак, але твердувате. Запам'ятались кавуни всередині зеленого кольору і без кісточок, ніжне м*ясо смажених перепелиць. Ням-ням...

С: Що ще цікавого відмітили в побуті?

Запам'ятався національний арабський спорт - торгівля. Торгуватись в єгипетських магазинах - це розкіш і задоволення. Наприклад, за одну цікаву металеву коробочку я торгувався два дні і збив ціну втричі. Процесом насолоджувався я сам, господар магазину, прибігали навіть із сусідньої лавки. Торгівля - це стихія арабів і вони цим заражають.
Шалені враження залишились від змішання культур: поєднання мечетей і напівроздягнених дівчат з СНД. Тобто поруч стоять східний аскетизм і туристська вільна поведінка. Вразила також кількість російськомовного населення, зокрема в Хургаді. А не сподобалась гидка єгипетська пепсі-кола. А взагалі неприємних відчуттів було дуже мало. Турист в Єгипті - це на зразок "священної корови" і йому намагаються в усьому догодити.

С: А які місця Ви ще відвідували?

Ми були на парфумерній фабриці в Каїрі. Адже саме в Єгипті виникло парфумерне мистецтво. А біля фабрики розташований великий магазин з вивіскою російською мовою "Ароматы Востока".
Сучасні ювелірні магазини вражають несмаком золотих виробів. В той же час, коли на виставці "Золото Тутанхамона" виставлені шедеври. Ювеліри виграли б, якщо б просто копіювали давні вироби.
Є що подивитись і в Каїрському Національному музеї. Але і там ми ходили своїм маршрутом без екскурсовода. Олег був там вже втретє і я користався його досвідом, щоби добратися до раритетів Давнього Царства, які мене приваблювали найбільше. Імхотеп він і є Імхотеп...
Вразили коптські монастирі (копти - араби-християни). На узбережжі Червоного моря розташовані монастирі Св. Антонія і Св. Павла. Монастирі діючі, засновані першими монахами в історії християнства (ІІІ ст. н.е.). Монастир надзвичайно благодатне місце, а копти - це справжні християни. Мене спитав копт: чи правда, що в Україні християни їдять свинину. Для них це неприпустимо. І я зрозумів, що ніколи не зізнаюсь йому, що у нас їдять не тільки свинину, а ще й кров'янку...

С: Чи відобразиться подорож до Єгипту у Вашій творчості?

Єгипетська тематика переслідує мене вже давно. Ще в першому моєму романі "Адепт" була єгипетська глава. Присутній Міср був і в першому оповіданні "Спокуса Св. Антонія". Тобто Міср супроводжує мене все життя і я впевнений, що пов'язано з цією країною буде ще багато.

Розмову провела Світлана Сіщук



A HAIL TO THE GODS OF CREATION !
A HAIL TO THE KING OF THE WORLD !
A HAIL TO THE METAL INVASION !
A HEAVENLY KINGDOM ON EARTH !