Володимир Єшкілєв
"Бог не фраєр!"

"Бог не фраєр!" -- сказав новий міністр транспорту Євген Червоненко в інтерв'ю на каналі "1+1". Він сказав це напружено й "нє по дєцкі". Він узагальнив. Бог не фраєр, шановне паньство! Це не прикол, аж ніяк. Це найбільш сконцентроване гасло нового настрою, що охопив українське суспільство. Настрою моральності. Тепер всі -- від прибиральниць до мудреців з телевізійних шоу -- говорять про "чесні руки", "моральну складову влади" й "очищення". З історії видобуваються приклади високоморальних діячів та успішних люстрацій, різноманітні (й, одночасно, одноманітні) невдахи радісно повідомляють, що не вміють красти, а професійні ідеалісти складають списки і проводять моніторинги. Навіть географія стає етичною і завзяті борці за чистоту кінцівок знаходять на карті "країни - провайдерів корупції". А я перечитую Фрідріха Ніцше.

"Повстання рабів у моралі", -- так назвав автор "Заратустри" низку подій, які розпочали епоху "ресентименту", епоху тотальної приниженості і філософського виправдання слабкості. Ті далекі події коментують у різний спосіб. Деякі кажуть, що ресентимент виник на руїнах гармонії людини і природи. Інші стверджують, що завойовані арійцями південні народи створили мораль, як спосіб протистояння героїко-мітичним релігіям Півночі. Як би там не було, мораль стала муром між успіхом і справедливістю, між переможцем життя і радісними овочами його перемоги. Переможеного проголосили жертвою. Жінку і дочок переможеного - недоторканими. Пролиття крові переможених - злочином. Мораль завжди на боці переможеного,бідного і вбогого. Мораль завжди на сторожі інтересів аутсайдерів.

Коли загал починає мислити моральними імперативами, сильна особистість сповнюється смутку і відкорковує пляшку міцного. Адже сильний тепер знає, що його сила - його неспокутна провина. Він не зможе перетворити цю силу у вчинок і насолодитися цим перетворенням. Позаяк через якусь кількість років соймик ображених напише закон про люстрацію і змусить сильного згадувати всі його намагання підвестися з колін і підняти над світом свій прапор. Йому ніколи не вибачать його сили і успіху. Йому ніколи не простять його тріумфів. Йому нагадають про моральність і зруйнують його імперію. "Всі імперії аморальні", -- скаже йому прибулець з найближчого смітника. Він буде питати носіїв "морального імперативу": "Хто ви такі? Звідки ви взялися? За яким правом ви мене судите?" А вони йому скажуть: "Ми судимо тебе, тому що нас багато. І нас не подолати". І сильному дуже захочеться зробити бомбу і купити "калашнікова". "Бог не фраєр, без базара, -- скаже тоді собі сильний. - Але ж він і не Бог лохів. В натурі!"

В суспільстві бракує стрижня. За браком справжньої ідеології принагідна моральна система стає ідеологічним замінником. Ерзацем дорожньої карти. Якщо ви сліпі й глухі й не тямите куди йти, то принаймні у вас є стопудовий шанс бути моральною істотою. Для цього не треба нікуди йти. Для цього не треба ніякого особливого таланту. Ні сили, ні волі. Найморальнішим є той, хто нічого не робить. Колупайтеся в носі, панове! Рано чи пізно прийде час, коли ви зможете витягти пальця і показати ним на сусіда, клятого шахрая і фальсифікатора. Суспільство буде вам вдячно. Дві хвилини. Адже окрім бажання дякувати моралістам люди мають бажання їсти. А моралісти ще нікого ніколи не нагодували."Нє нада прагібаться пад ізмєнчівий мір", -- співав колись Макаревич гімн тих хитрохвостих мешканців "одної шостої", які чекали чогось там, що під них прогнеться. Може й прогнеться. Щоби скинути зайву вагу і знову стати твердим.

У всьому цьому є своя парадоксальна "мораль". Коли люди бачать наслідки своє інерції й недолугості, вони відчувають провину. Але не відчувають відповідальності. Вони гуртуються у протестні колективи і починають полювати на відьом. Вони полюють на них не для прямої помсти. Просто вони знають, що скоро прийде новий пан і йому треба буде чимось офірувати. Вони передбачають, що новий пан буде нічим не моральнішим за попереднього. Але спочатку він буде просто добрим. І не буде чіпати маленьких-слабеньких у яких немає нічого, що можна відібрати. А коли новий пан стане злішати, раби знову заспівають гімни очікування. І знову копитимуть заздрість проти ненависної живої сили. Адже рабам подобається тільки мертва сила. І служать вони лише мертвим богам.