Володимир Єшкілєв
Розділення домів

Прихильники традиційного стверджують, що переважаючий спосіб мислення у сучасному західному світі базовано на безугавному розділенні цілого на частини. Так, мовляв, зручніше для аналітичного осягнення навколишнього. Людство ділять на світи і цивілізації, владу на гілки, суспільство на класи, клястери і соціальні інститути, збоченства на ментальні і соматичні, партії на парламентські і революційні, терористів на ідейних і технологічних, технології на чесні і гуманітарні. Дроблення цілісного вже кілька століть впевнено перетворюється на найпопулярнішу суспільну паранойю. Натомість синтез не відбувається. Або ж відбувається в окремих випадках й для окремих типів на штиб тих диваків, що танцюють і співають "Харі Крішна!"

Це, певно, один із проявів загальної бездомності, що опанувала нашу занепадницьку добу. В Україні цей прояв набуває іноді кумедного вигляду й спонукає до різних узагальнень. Хтось, наприклад, вже встиг зауважити, що занедбання розподілу всього на чисте й нечисте провокує революцію. Як тільки, мовляв, загал починає плутатися в означниках "овець" і "козліщ", виникає революційна ситуація. Заплутане суспільство пучить від жахливих підозр, що підступні козліща дали хабара архангелам і злочинно пробралися до раю. Потім прибігають хлопці з мегафонами, працівники фондів з грошима і починається катавасія. Після якої усім стає: по-перше легше, а по-друге зрозуміло, що більшість - слава Богу і як завше - є чистою, а нечисту меншість легко можна або знищити, або перевиховати, або продати у рабство іншій (і, зрозуміло, багатшій) більшості. Або ж, в гіршому випадку, просто перейменувати в "окремий загін більшості". Більшовизм, як бачимо, тріумфуватиме у кожному з пропонованих варіантів. Архангелів-хабарників небесна канцелярія понижує в ранзі до заступників секретарів з питань підліткової гріховності.

Помаранчева революція також, як бачимо, знаходиться в пошуках місця для меншості. Окремі її представникі з назавжди простудженими обличчями все ще підморгують посполитим і з чекістською посмішкою повідомляють: "Ми маємо списки!" Іншім вже кисло у роті від слова "люстрація" і вони щось там мимрять про "права конструктивної опозиції". Уявляючи, певно, цю опозицію у вигляді пришелепкуватого "атстоя", котрий колупається в носі, озирається на чергового "Федоровича" та ніяк не може втямити передової суті економічної доктрини Сміта-Гелбрайта-Пинзеника. Треті здогадуються, що "меншість" і "більшість" мають прикру властивість швидко мінятися місцями. Це здогадливе паньство сумує і чіпляється до політтехнологів з проханням пояснити йому зміст слова "перепозиціонування". Політтехнологи їм радять звернутися до тридцять другої сторінки триста шістнадцятого видання "Кама Сутри" (російською мовою, чотирнадцятим кеглем з кольоровими фото і в твердій палітурці), де хитре слово пояснюється найпростішим прикладом. З обов*язковою рекомендацією попередньо змастити перепозиціонований об*єкт вазеліном якомога глибше. Здогадливе паньство каже: "Ми так і думали..." й бадьоро крокує до оформлення робочих віз.

"Чи встоїть дім, що розділився у собі?" -- питав автор біблійної книги. Питав риторично, знаючи, що не встоїть. Але сучасний західний світ, як бачимо, все ще оперто на тотальне розділення самого себе. Він ще стоїть. Хитається, бідака, скрипить, але ще тримається купи. Навіть пропонує іншим свої моделі і своїх туристів. Інші теж не без фантазії і така собі Україна легко живе з трьома повноважними урядами одночасно. "Не мастіть дурним голову, вуйку!" -- каже черговий самодіяльний філософ, чуючи про закордонні теорії всеохопної диференціації, котра буцім-то рятує від репресії та одноманітності цілісного: "Ніхто вас, вуйку від тої репресії не врятує, не сподівайтеся..." А ми й не сподіваємся. Ми лише шукаємо адресу того буддійського монастиря, до якого дотанцювалося хлопцям Крішни.