Наталія Литвин

 

Майбутнє покоління революціонерів

 

Аналізуючи соціальний стан сучасного СНД, Павло Чорноморський у праці "Коли прийде Жерміналь" дає конкретну відповідь про найближче майбутнє.

Прийде нове покоління революціонерів, цілком нових людей, позбавлених всіх віджилих радянсько - ранньодемократичних страхів та комплексів. Вони будуть швидше за все опиратися на традицію Заходу, ніж на досвіди СРСР чи націоналістичних рухів.

Нові революціонери - це ті, "хто народився у другому брежнівському десятиріччі - з 1974 по 1984 рік.У цих молодих людей було більше часу, на початку дев'яностих вони були підлітками або дітьми і не могли брати участі у естафеті миттєвого збагачення та надшвидкого карєризму, і в результаті вони часто освіченіші і глибші, ніж попереднє покоління. Рання юність їх пройшла під чергу жорстоких образ, принизливої батьківської непотрібності та бідності, а тепер, коли вони вчаться або отримують дипломи, вони виявляють всі "теплі місця" вже зайнятими. Вони знають іноземні мови, прочитали потрібні книжки та подивилися потрібні фільми, але двері захлопуються буквально перед їхнім носом. Престижні місця відійшли або "розумним жулікам", які зуміли правильно зіграти на початку 90-х ХХ ст., або дітям тих же самих жуліків... Звичайно, в цьому новому поколінні будуть і ті, хто підчинить себе повністю коньюктурі та спробує по головах оточуючих дістатися успіху. Але знайдуться інші, ті, хто не захоче грати за загальноприйнятними правилами.

Постане ірраціональний тероризм імпульсного типу, що змістився з макрорівня (великі суб'єкти дії - класи) до мікрорівня некерованих макрогруп, що не спішитимуть визначити себе формально, і навіть одинаків.

На жаль, на думку Павла Чорноморського, ці "нові революціонери" будуть саме лівим рухом.

Проте, думається, насправді "лівим" це покоління буде тому, що критикуватиме "велику реальність" за допомогою якихось "нових ідей".

Ми саміАле за характером це буде саме той "новий правий" рух, який передбачав ще Олександр Герцен, пророкуючи загибель існуючому світові: "... Соціалізм розвинеться в усіх своїх фазах до найстрашніших наслідків, до безглуздя. Тоді знову з титанічних грудей революційної меншості вирветься крик страждання і знову почнеться смертельна боротьба, в якій соціалізм займе місце теперішнього консерватизму (реакції) і буде переможений майбутньою, невідомою революцією" (А. Герцен, Собрание сочинений, т. 5, с. 121).

Але якщо раніше громадянська війна була наслідком революції, то тепер революція ("революція нових правих") буде наслідком громадянської війни ("the second civil war").

Олександр Панарін (Панарин А. "Новые Интернационалы", газ. "Литературная газета", 2002, №52, 25 - 31 декабря, с.2) так зображає майбутню громадянську війну:

Оборонна стратегія багатих проти нестабільності на мікрорівні орієнтована на те, щоб перекупити ліберальну "малу державу" та перетворити її на знаряддя захисту виключно їх інтересів. Попередню велику централізовану державу вони перекупити не могли. Перекупити нову малу їм цілком під силу. Це полегшується новими правилами існування політичних еліт, котрі стали жити за законами ринку. У відповідності до ринкової логіки державні політичні рішення стають товарами, що наперед замовляються та купуються тими, хто в стані заплатити.

Оскільки бідним заплатити нема чим, вони даремно надіються на професіональних політиків - продавців політичних проектів та рішень (в Україні - це Євген Марчук, Віктор Ющенко, Юлія Тимошенко). Чим більшою мірою політика стала товаром, тим більшою мірою вона стає не "лівою", а "центриською" навіть безвідносно до зміни ідеологій: де платять більше (на жаль, Панарін вважає, що не "центриською", а саме "правою", але реалії, зокрема України, доказують ущербність простого теоретизування в рамцях "праві - ліві").

Крім "оптової" скупки державних рішень, багаті звернуться і до можливостей приватної самооборони: стануть формувати озброєну приватну охорону аж до таємних найманих армій, конкуруючих із силовими службами держави. І чим краще захищеними в результаті такої стратегії будуть себе відчувати нові багаті, тим більш соціально викличною та безвідповідальною буде ставати їх поведінка, відверто протистояча установкам соціального консенсусу. У відповідь на цю стратегію багатих, що відійшли від національного консенсуса, бідні почнуть формувати свою самооборону - самооборону тих, хто у відчаї.

Поляризація у суспільстві буде відбуватися у відповідності з направленістю енергії руйнування: у одних вона буде спрямована всередину, даючи саморуйнівні прояви алкоголізму, наркоманії, важких депресій, у інших - назовні, даючи прояв "робінгудівщині".

Остання може дати не тільки більш чи менш "благородних" розбійників, але з часом і ідейних фанатиків неоголошеної громадянської війни, що буде вестися не фронтально, а мозаїчно - в деконструйованому соціальному полі.

Тероризм - це екстрема новітнього громадянського суспільства, що втратило під вченням чергового великого вчення (лібералізму) навики соціального консенсусу. Нові багаті - це не партія консенсуса, а партія громадянської війни, що не залишає "класово ворожим елементам" жодних шансів, хіба що сподіватися на Господа Бога і самих себе.

У нових багатих нема зовнішніх ворогів, а є ворог внутрішній - групи тубільної більшості, що дуже швидко зубожівають. Відсутність зовнішнього ворога на фоні присутності внутрішнього сприяє формуванню глобального інтернаціоналу багатих, приймаючих рішення за спинами народів і всупереч їх інтересів.

Стратегія превентивного удару старих і нових багатих проти старих і нових бідних ідеологічно вже оформлена у виглляді "боротьби зі світовим тероризмом". Бувші геополітичні коаліції замінять глобальні класові коаліції, що фальшиво іменуватимуться "цивілізованими співтовариствами", "силами добра". А зло - це бідність, але не в попередньому сенсі спільно здоланої соціальної біди, а в новому сенсі соціального расизму, що розглядатиме у жертвах бідності недостойних існування недолюдей (тобто відродиться чистої води "кальвінізм")

Історично це можна оцінити як фазу виклику. Прогнозована фаза відповіді, неодмінно, знаменуватиметься появою глобального інтернаціоналу бідних. Неоголошена громадянська війна, розпочата новими багатими, переросте в глобальну громадянську війну багатого центру та незаможної периферії.

ХХІ століття увійде в історію як епоха СТОЛІТНЬОЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ багатої меншості з бідною більшістю. Під час неї відбудеться багато неочікуваного.

Тому даремно ідеологи нових багатих поспішили проголосити "кінець історії". Ми - покоління, що застало неочікувану загибель дуже історично самовпевненого ладу. Тому, коли нам говорять про "повну та остаточну" перемогу лібералізму, ми маємо право скептично зауважити, що щось схоже ми вже чули.