Ігор Каганець
ФАЗИ І АРХЕТИПИ
Наш світ улаштований так, що будь-яка масштабна ідея (релігійна, наукова, політична, мистецька, технологічна) або система (особистість, корпорація, народ, цивілізація, раса, людство) у процесі свого розвитку має тенденцію проходити чотири фази:
1) генерування та популяризація ідеї або її нового бачення ("дитинство");
2) створення експериментального зразка, діючого прототипу ("чернетки") та
його перевірка в екстремальних умовах ("підлітковий вік", "молодість");
3) руйнування зразка (кризове випробування, "смерть"), критичний аналіз
результатів експерименту ("психологічна криза");
4) синтез всього набутого досвіду шляхом переходу на вищий рівень,
створення повноцінної моделі та її масове тиражування ("зрілість").
Дослідження показують, що існує чітка відповідність між фазами розвитку і "формами інтегрованої культури":
фаза 1 — ідеалістична культура ("Срібна доба" або "Трета-юга"),
фаза 2 - сенсорна культура ("Мідна доба" або "Двапара-юга"),
фаза 3 - криза і руйнування сенсорної культури ("Залізна доба" або "Калі-юга"),
фаза 4 — подолання кризи шляхом переходу до ідеаційної культури ("Золота доба" або "Сатья-юга").
Системоутворюючим ядром для інтегрованої культури як системи цінностей кожної з чотирьох фаз є один з чотирьох метафізичних архетипів. Ці архетипи дуже рідко виявляються у житті в чистому вигляді (зазвичай маємо їх поєднання у різних пропорціях), проте кожен з них завжди прагне до повного, одноосібного домінування в індивідуальній чи/масовій свідомості.
1. Архетип "Біоробот". Згідно з ним, існує Бог-Отець, який створив Всесвіт
і людину. Людина як творіння Боже носить на собі Його відбиток, проте між нею і
Богом існує така ж|сама прірва, як між людиною і, скажімо, створеним нею роботом.
Людина від самогі? початку є грішною істотою, вигнаною з Раю. Вона цілком
залежить від Творця і сама не здатна до повноцінних актів творчості. "Повернення в
Рай" можливе лише завдяки колективним зусиллям цих слабких недолугих істот.
Кращою формою самоорганізації для них є демократія, коли колектив обирає зі свого
середовища такого "старшого", який найбільше відповідає усталеним колективним
нормам і схильний до їх збереження. З погляду політології архетип "Біоробот"
лежить в основі центристських ідеологій, які, за самим визначенням, орієнтовані на
збереження існуючого порядку.
Найпослідовніше цей архетип реалізовано в юдаїзмі, звідки він потрапив у післяапостольське християнство і вже з 3 ст. н. є. став у ньому домінуючим. Прийняття описаної світоглядної бази логічно призвело, серед іншого, до проникнення у християнство старозавітнього уявлення про "страх Божий" і людину як "раба Божого", що цілком суперечить букві та духу Євангелія.
Архетип "Біоробот" відповідає психологічному стану дитинства, в якому до кінця життя перебуває багато людей. Саме для таких несамостійних "дітей" властива гостра потреба в зовнішньому керуванні. Носій цього архетипу відчуває головну відповідальність не перед собою чи іншими людьми (такими самими "біороботами" чи "дітьми"), а перед зовнішнім Творцем ("дорослим", який може нагородити або покарати). Ця відповідальність перед Богом є головним чинником, який обмежує сваволю людини з описаним світоглядом.
Додамо, що християнська церква навряд чи стала б масовою, якби з самого початку не врахувала "дитячий" рівень свідомості своїх членів і не взяла за основу згаданий "дитячий" архетип. Окрім того, архетип "Біоробот" добре надавався для впорядкування церкви і дисциплінування маси віруючих, що переконливо довів оснований на тому ж самому архетипі юдаїзм з його неперевершеним колективізмом.
2.Архетип "Надлюдина". Згідно з ним, кожна людина є втіленим Богом,
поза нею Бога немає. Отже — немає зовнішніх етичних обмежень. За свою поведінку
носій "надлюдського архетипу" відповідає в першу чергу перед самим собою, у
другу чергу — перед іншими "надлюдьми". Все залежить лише від "надлюдини", а навколишній світ є наче продовженням її тіла, отже — Раєм. Будь-яке відхилення від райського стану є тимчасовим явищем, яке потребує негайного виправлення. Формою самоорганізації спільноти з таким світоглядом є монархія на чолі з "божественним правителем" (імператором, фюрером, царем). Він є правителем "сакрального космосу" ("Священної Імперії", "Тисячолітнього Райху"), котрий потребує просторового розширення, імперської експансії.
Домінування цього метафізичного архетипу проявилося у хрестових походах 11—13 ст., які втілили релігійну потребу розширення сформованого у Західній Європі т. зв. "Християнського світу" (Рах СЬгізіі) на чолі з Римським папою і впорядкування навколишнього світу. У 20-му столітті надлюдський архетип найяскравіше виявився у нестримному динамізмі націонал-соціалістської Німеччини.
Архетип "Надлюдина" відповідає психологічному стану підлітка з його максималізмом і прагненням до збивання у тісно згуртовані, жорстко організовані групи. Цей архетип є діаметральною протилежністю і радикальним запереченням архетипу "Біоробот". Можна сказати, що "надлюдський" світогляд з його гординею є гострою реакцією на розбалансування, викликане домінуванням світогляду "рабів Божих", пристрасним бажанням "підлітка" якнайскорше "вистрибнути з дитячих штанців", позбавитися опікування "дорослих" і самому стати "дорослим". Надлюдський архетип лежить в основі правих ідеологій (зокрема, фашизму і націонал-соціалізму) зі всім їхнім романтизмом та революційністю (див. статтю "Фашизм чи солідаризм?").
3. Архетип "Матерія". Згідно з ним, Бога немає, а всесвіт і людина є
продуктами еволюції матерії. Ця матерія має чарівну здатність саморозвиватися,
тому цей архетип знаходить своє вираження як у відвертому атеїзмі ("Бога немає!"),
так і в туманному пантеїзмі ("Всесвіт — це Бог!"), різновидами якого є буддизм, а
також сучасний космізм з його обожненням матерії. Оскільки матерія розвивається
сама, то "прогресивно мислячій людині" треба лише прибрати перепони для її
вільного еволюційного розвитку, якщо треба — то і найрадикальнішими засобами.
Тим паче, що природа для носія матеріалістичного світогляду є не храмом, а
майстернею, у якій можна робити що завгодно.
Домінування цього світоглядного архетипу заперечує будь-яку ієрархію, тож його соціально-політична реалізація тяжіє до відвертої чи прихованої атеїстичної диктатури: від комуністичного тоталітаризму до тоталітаризму "суспільства споживання" на кшталт сучасних США. Послідовний матеріаліст не має жодних моральних обмежень — ні зовнішніх, ні внутрішніх, а тому перебуває у стані цілковитої безвідповідальності. На цьому архетипі ґрунтуються ліві ідеології, для яких властива перманентна революційність заради "всезагального прогресу".
Архетип "Матерія" відповідає психологічному стану внутрішньої кризи і спустошення ("темна ніч душі"), за яким настає або руйнування особистості, або її Преображення. Цей архетип є тотальним запереченням як архетипу "Біоробот", так і архетипу "Надлюдина". Нинішня глобальна криза спричинена тим, що в сучасній цивілізації домінує матеріалістичний архетип попри її зовнішню релігійність, звідси — стан духовного спустошення, описаний в Біблії як "мерзота запустіння".
4. Архетип "Боголюдина". Згідно з цим архетипом, є Бог-Отець — Творець
Неба і Землі, Вишній і Святий. Він є соборною особистістю, тобто колективним
організмом, що складається з божественних істот: "Я сказав: ви боги" (Іван, 10:34).
Ці божественні сутності перебувають одна з одною в стані гармонії і любові: "Бог є
любов" (1 Іван, 4:8). Частина богів "одягнула" духовну оболонку і, втілившись у
фізичному світі, стала людьми. Тобто людина має чотири складові: плоть, психіку
(душу), дух і божественне ядро. Відповідно, людина має свідомість земну (психіка),
духовну і божественну. Пізнання людиною своєї духовної і божественної природи
дозволяє їй долучитися до щастя і сили Бога-Отця, що виражається в оволодінні
ВІРОЮ — найпотужнішою силою у Всесвіті: "Істинно кажу вам: коли матимете
віру хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: "Перейди звідси туди", то й перейде
вона, і нічого не буде для вас неможливого" (Матвій, 17:20).
Як ми вже показали, три описані вище метафізичні системи - "Біоробот", "Надлюдина", "Матерія" — взаємозаперечують і взаємопоборюють одна одну. Суперечність між ними знімається з виходом у надсистему — до архетипу
"Боголюдина", який визнає часткову слушність кожної з трьох систем і розставляє їх на свої місця, адже:
• Психофізичну оболонку як людини, так і тварини справді можна розглядати як
біоробота, керованого земною свідомістю — психікою (подібно до механічного робота,
керованого комп'ютерною програмою). Проте людина принципово відрізняється від
тварини тим, що людина керується "оператором" — втіленою духовно-божественною
особистістю.
• Людина справді є втіленим богом і за достатнього високого рівня розвитку може
усвідомити свою божественність. Проте її внутрішній "божественний оператор" є
представником соборної особистості всемогутнього Бога-Отця. Тому чим сильніший
зв'язок людини з Богом-Отцем, тим більша її земна могутність. Крім того, людина є
відповідальною не лише перед собою і людьми, але й перед Богом-Отцем, який за
необхідності може втручатися в "природний" розвиток земного світу.
• Матерія справді є чарівною, а Всесвіт є живим організмом, але лише тому, що таким
його створив Бог-Отець. Цей всесвіт еволюціонує, але лише тому, що у ньому активно
працюють ангели на небі і люди на землі, які разом борються з силами зла і хаосу.
Найяскравішим виявом боголюдського архетипу був період земного життя Ісуса Христа і діяльність його апостолів з їхньою здатністю до цілительства і чудотворення. Часткове відновлення боголюдського архетипу також зустрічаємо у першій половині існування Запорізької Січі як православного військово-чернечого ордену з християнською магією козаків-характерників.
Архетип "Надлюдина" відповідає психологічному стану такої особистості, яка подолала внутрішню кризу і стала "дорослою" (здійснила ініціацію-перехід), позбавилася страху і відчула себе втіленою божественною істотою, відповідальною перед Творцем та людьми — предками, сучасниками і ще ненародженими.
Якщо архетипи "Біоробот", "Надлюдина" і "Матерія" лежать в основі центристської, правої і лівої ідеологій, то ідеологія архетипу "Боголюдина" пропонує системну альтернативу і підноситься над поділом "праві—центристи—ліві". Свою соціально-політичну реалізацію боголюдський архетип знаходить у формі варново-корпоративного структурованого суспільства (брахмани, кшатрії, бізнесмени, спеціалісти, непосвячені), керованого гетьманом, який поєднує у своїй особі найвищу законодавчу, виконавчу і судову влади, періодично переобирається і несе перед Богом і народом повну відповідальність (майном, свободою і життям) за плоди свого правління. Фундаментом такого структурування суспільства є принцип "природовідповідної праці" (сформульований Григорієм Сковородою), об'єктивні закони менеджменту, наприклад, цілісність влади (влада — це відповідальність, а відповідальність не можна розділити), а також сучасні технології кваліметрії (кількісної оцінки якісних показників) та професійного добору.
(ПЕРЕХІД-ІУ випуск 12)
THULE - SARMATIA
The East European Metapolitical Association of New Right International