учасній літературі бракує власних мітів. І це, не дивлячись на те, що яскраві постаті, які цілком можуть стати основою таких мітів, є. Як це не прикро, але цих людей вже немає се-ред живих. Назву декілька імен: Вадим Коваль (1966-1996), Іван Козаченко (1961-1999),, Соло-мія Павличко (1958-1999), Іван Іов (1948-2001), Антон Морговський (1957-2001). Найактивні-ше витворюється міт про Соломію Павличко, попри всі суперечності у ставленні до неї при житті, це справді одна із найяскравіших зірок українського літературознавства кінця XX століття, її трагічна смерть тільки загострила таємний мітичиий ореол навколо життя і твор-чості цієї Особистості.
Прозаїк Антон Морговський, який останні чотири роки життя проживав у Івано-Франків-ську, був менш помітний у літературному про-цесі. Однак за ні роки він написав декілька романів, повістей, "згорівши" від "антонового вогню" напередодні нового 2002 року. Йому пощастило на брата Віктора, який не дав про-пасти рукописній спадщині письменника, і при-ятелів Степана Протока, Олега Криштопу, Івана Ципердюка. Стараннями першого і за матеріально: підтримки брата у видавництві "Лілея-НВ" вийшов роман "Аве, Марія, аве", що спочатку з якихось причин відкидався цим же видавництвом, розпочалася публікація ще одного роману "Нелюбов" у журналі "Кур'єр Кривбасу" (2002, Вересень-Листопад) з перед-мовою Степана Протока і післямовою Олега Криштопи, в журналі "Березіль" (2002, - 4.9-10) надрукована повість "Тінь птеродактиля" з передмовою моєю. Залишився єдиний роман "Инший", якого Антон встиг закінчити напе-редодні смерті в рукописному варіанті,
Серед його рукописів, які брат Аксона пе-редав мені для опрацювання, с декілька ранніх (перша половина 80-х рр) завершених рукопи-сів, які з різних причин не були опубліковані: збірка оповідань і новел "Лекція" (всіх 15 тво-рів, загальна кількість сторінок машинопису 181), сатиричний роман "Мирон Шпак пішов..." (166 сторінок машинопису), переказ Біблії для дітей (Дитяча біблія, 61) сторінок машинопису із додатком Біблійна абетка для дітей: з комен-тарями для дорослих, 21 сторінка машинопи-су). Всі інші рукописи (зберігаються ь II пап-ках) - це чернеткові фрагменти творів, над якими Антон працював останні роки,
Вів Антон також щоденник, однак поки що Віктор Морговськлй угримується від передачі його в літературознавче користування. Крім того, серед тих рукописів, мені вдалося знай-ти декілька сторінок із заготовками різних сю-жетів, частину з них Антон об'єднав під "шап-кою" "ТЕМА і СЮЖЕТ".
В останні роки Антон листування фактич-но не проводив, у брата Віктора зберігаються листи Антона до нього, писані наприкінці 70,-поч. 80-х рр., в яких ідеться про суто родинні моменти. Жодного стосунку до літератури ці листи, на думку Віктора, не мають. Щось кон-кретніше про них можна буде говорити бодай після фрагментарного ознайомлення.
Рукопис оповідань і новел "Лекція" надси-лався Антоном у видавництво "Карпати" (Ужгород) для видрукування. У папці зберіга-ється відповідь директора видавництва В.Данканича і внутрішня рецензія, написана Ніною Бічуєю. Щодо рецензії, то вона, в ціло-му, позитивна, хоча й зроблено цілий ряд сут-тєвих, фахових зауваг. Рукопис було поверну-то на доопрацювання. Дата на відповіді вида-вництва: 28.12.1989.
Читачам пропонується два оповідання Ан-тона Морговського із цього рукопису: "Зага-дкова усмішка "божої кульбабки" (порядковий номер сторінок у рукописі, який проставлений мною: 34-40) і '"Чорна кура на півдорозі" (с.41-50). Тематично вони різняться: у центрі першо-го - відповідальність людини за її минулі вчи-нки; друге - втрата родинного спілкування. Стрижень творів єдиний: морально-етичний. Для А.Морговського характерне легке, напівіронічне письмо, насичені діалоги, майже дете-ктивна інтрига, глибоке відчуття життєвої си-туації.
Серед сюжетних заготовок Антона с такий:
"Перш ніж увійти в літературу, вирішив об-рати псевдонім. Не входити ж у святилище, ви-бачте. Петренком, Муперський, Рукавом, Черченком, Чідом?..
Так ніхто й не знає, під яким псевдонімом ҐІ. увійшов у літературу.
Ніхто й не помітив, коли увійшов, коли ви-йшов...
Полодив-походив - і п і ш о в".
Не знаю. Але Антон зробив свій вибір, прой-шов чесно дорогу. Міт про нього буде супере-чливим, бо сам Антон був таким. Але найго-ловніше те, що ВІН БУВ і ЗАЛИШИТЬСЯ в українській літературі кінця XX століття як письменник і людина, що своєю долею, своїм життям ствердила високу правду своєї прози.
м. Івано-Франківськ
назад
учасній літературі бракує власних мітів. І це, не дивлячись на те, що яскраві постаті, які цілком можуть стати основою таких мітів, є. Як це не прикро, але цих людей вже немає се-ред живих. Назву декілька імен: Вадим Коваль (1966-1996), Іван Козаченко (1961-1999),, Соло-мія Павличко (1958-1999), Іван Іов (1948-2001), Антон Морговський (1957-2001). Найактивні-ше витворюється міт про Соломію Павличко, попри всі суперечності у ставленні до неї при житті, це справді одна із найяскравіших зірок українського літературознавства кінця XX століття, її трагічна смерть тільки загострила таємний мітичиий ореол навколо життя і твор-чості цієї Особистості.
