Мар"яни Савки це вже третя поетична збірка ("Оголені русла", 1995; "Малюнки на камені", 1998). Щоправда, 2002 року з"явився ще один книжковий проект у тому ж Видавництві Старого Лева "Кохання і Війна", де вміщено поезії Маріанни Кіяновської та Мар"яни Савки (гарний і ностальгійний проект колишніх "тужанок" - ТУГА: товариство усамітнених графоманів, з цього літгурту 10 років тому розпочиналася творча дорога обидвох поетес). Отож, можемо говорити про сформоване поетичне "Я" авторки.
І все-таки - Гірка мандрагора. Направду, Мар"яна Савка - гарна, витончена поетеса. Якщо сьогодні можна виокремити два шляхи, у які "тікає" сучасна українська поезія - альбомної лірики й напівдилетантське віршописання - вибухаючи яскравими проривами у Суще, то поезію Савки я б відніс саме до яскравих взірців альбомної лірики ("вірші переважно салонного гатунку чи суто інтимного призначення"), однак, тут же й поправляюсь, що говорю про альбомну лірику, яка сягає у кращих взірцях рівня високої поезії, набуваючи філософського й естетичного значення.
Вірші М. Савки дуже добре сприймаються на слух і так само задовільняють естетичні чуття при інтимному прочитанні. Вони легкі, граційні, сповнені глибоких і чистих переживань, осінньої ностальгії, елегійного настрою. Поетичне письмо у М. Савки пастельне і тихе (власне так розпочинається один із віршів "Вашавського етюдника": "сумувати пастельно і тихо" - настільки це у Савки гармонійно крихке звучання, що, захопившись, вибачаєш їй прямий перегук цього твору із поезією Г. Петросаняк "Назавжди залишитися в школі домініканок…"). Маємо у Савки оновлення таких класичних жанрів лірики, як буколіка, мадригал, балада (останній у Савки не так сюжетний зріз, як фіксація внутрішніх почуттів), вдалу стилізацію форми (фольклорно-пісенних і власне літературних асоціацій, від "Пісні Пісень" починаючи).
Чотири розділи збірки: Речі і голоси; Вакаційний синдром; Чоловіки і Жінки; Гірка мандрагора - витворюють цілісний, контрастний світ, осяяний Любов"ю. Спраглий Любові. Щедрий Любов"ю. Мудрий Любов"ю. Сповнений вміння слухати (вслухатися) у Любов, фіксуючи різноманітні відтінки, вияви-зникання Любові. Не у контрастному болючому згусткові, а у своєрідній ретроспекції вражень, відчуттів, які "пропливають" на фоні природніх і календарно-обрядових циклів, побутово-часових означників.
Ці вірші сприймаєш як щоденникові одкровення ліричної героїні, але з внутрішнім відчуттям міри і такту в змалюванні / відтворенні відчуттів (один із циклів у поетеси так і названий "Книга речей (щоденник)").
М. Савка добре володіє таким художнім прийомом як нанизування побутової деталі, витворюючи замкнену спіралеобразну настроєву картину (малюнок). Її вірші сповнені кольору і музики. М"якість кольорів і звуків, запахів. Смак гіркої мандрагори…
Ці вірші читаєш, вбираєш у себе, дихаєш ними. Вони відкривають тобі світлий, забутий світ "старої альбомної лірики", якому частіше за інші поетичні жанри вдавалося нагадувати про марнотність і минущість Людського буття, єдиною і вічною сутністю якого, його виправданням і карою ("істиною у найпростіших речах") залишається почуття Любові ЧОЛОВІКА і ЖІНКИ.
назад
Мар"яни Савки це вже третя поетична збірка ("Оголені русла", 1995; "Малюнки на камені", 1998). Щоправда, 2002 року з"явився ще один книжковий проект у тому ж Видавництві Старого Лева "Кохання і Війна", де вміщено поезії Маріанни Кіяновської та Мар"яни Савки (гарний і ностальгійний проект колишніх "тужанок" - ТУГА: товариство усамітнених графоманів, з цього літгурту 10 років тому розпочиналася творча дорога обидвох поетес). Отож, можемо говорити про сформоване поетичне "Я" авторки.
