КОЖНОМУ СВОЄ
Хтось стиха читає Біблію.
Хтось - Коран, а хтось - Тору.
Комусь щебечуть солов'ї,
А над кимось кружляє ворон.
Комусь доля дає усе -
не натруджує він свої руки.
А комусь ніяк не везе -
все народжує в тяжких муках.
Хтось кайдани на собі носить.
І ввесь вік із ними живе.
А є той, хто нічого не просить
Й міцні пута, мов нитку, рве.
Хтось читає Біблію, хтось - Тору,
А хтось читає Коран.
Один на пана "усе життя робить",
Інший сам є великий пан.
Одні храми високі будують,
Вірою в чудо небесне живуть.
Інші села й міста руйнують -
Військо темне до бою ведуть.
На землі пращурів хтось живе,
Комусь дім - чужа сторона.
Бо для кожного тільки своє,
І у кожного доля своя!
ГЕРОЯМ УПА
За землю рідну свою воювали,
За Україну, за її свободу.
І кров свою так часто проливали -
Вони хотіли волю дать народу.
Їх били, убивали, катували
Ті, що не знали Бога, душі грішні,
Не раз було, що в спину їм стріляли,
Ніхто не знає, де могили їхні.
Товариш - ліс, й високі дуже ори
Героїв від очей чужих ховали.
Той ліс, що наче смерекове море,
Де бункери глибокі будували.
По сліду йшли собаки, тіло рвали,
Назвали ворогами їх народу.
Але ж вони за землю воювали,
За свою землю, за свою свободу!
ДИВНО
Нас дивно Бог наділив з тобою:
Тебе рясним сміхом, мене - журбою.
Тобі в подарунок - кохання палкого,
А поряд зі мною немає нікого.
Чим я розгнівила так Бога? Не знаю.
Я тихо і швидко, як свічка згораю.
А ти, як квітка, розкішна, живеш -
До сонця тягнешся і цвітеш.
Ти маєш літо веселе, тепло,
А мою душу в сніги замело.
Ти маєш щастя, рай на землі,
А я як в пеклі горю на вогні.
Я дуже бідна, а ти - багатий.
Мені - стара жижа, тобі - палати
.
Тобі тепле море й ласкаве сонце.
Мені - болото, й місяць - в віконце.
Чарівні сняться вночі тобі сни,
Мені - чорно-білі, жорстокі, сумні.
ти високо в небо злітаєш, як пташка
.
А я як мурашка, звичайна мурашка...
Тримаєш в руках гарні квіти, духм'яні.
А в мене лист жовтий, осінній, що в'яне.
Для тебе скрипки дзвенить струна.
Мені лишилася зла тишина.
назад
КОЖНОМУ СВОЄ
