Ольга Бура
(1977 - 2004):
Дорослішай по-справжньому!

(Інтерв'ю - заповіт українським дівчатам)

фото

(Український інтелектуальний клуб нових правих "Золотий грифон" щиро сумує у зв'язку з трагічною загибеллю української тележурналістки Ольги БУРИ і висловлює співчуття її рідним та близьким)

О, ті вісімнадцять-дев’ятнадцять років! Симпатії і захоплення, кохання взаємне і нерозділене, сльози і драми, юнацький максималізм та категоричність у судженнях, і… таке нестримне прагнення жити життям дорослих: курити цигарки, як роблять оті старшокурсниці з твого факультету; пити алкоголь на вечірках і тільки злегка п’яніти, і так безтурботно кохатися, як у молодіжних телесеріалах.

Але мине кілька років, і кудись подінуться твоя награна дорослість та бажання когось наслідувати - ти станеш поміркованішою. У цьому переконана ведуча програми “Коронна страва” на каналі ICTV Ольга Бура - їй ледь за двадцять.

Нехай ця розмова поміж нами буде відвертою. Я була у твоєму віці - 17-19 років, а ти в моєму - ще ні. Тому в чомусь не погоджуватимуся з тобою.

Прагнеш бути схожою на інших: одягатися, як усі, дивитися ті ж самі фільми, слухати ту ж музику, одним словом, жити, як усі?!

Пригадую, мені не був притаманний той юнацький максималізм 18-19 років! І ніколи не хотілося одягатися в те, у що вбрані інші. Старша сестра Галина розвивала в мені відчуття смаку. Росли в небагатій сім’ї, і доводилося компонувати одяг так, щоб виглядати оригінально. Вперше Галинка пошила танцювальний костюм, щоб він, бодай деталями, та все ж відрізнявся - тоді я виступала на Новий рік. А на перше побачення в старших класах до пошитої сестрою курточки причепила брошку, і, як з’ясувалося, не там - треба було розмістити її паралельно зрізу коміра куртки.

Зараз люблю одяг оригінальний, але досить стриманий. Сукні з блискітками, як на мене, доречні лише на вечірках і презентаціях.

Звісно, тоді, ще дівчиськом, і тепер - вже дорослою, подобається подобатися. Ще з “Погоди” знаю, що про атмосферні впливи та температуру вдень і вночі слухають після того, як оглянули вбрання, зачіску і макіяж ведучої. Тому не дозволяю собі вийти абияк одягненою чи зачесаною навіть у магазин, що за квартал від мого будинку.

Зараз у мене відбувається переосмислення значення моєї сім’ї - батьків, сестри, двоюрідних - у житті. Дедалі частіше хочеться з ними усіма спілкуватися, радитися і просто бути разом. Повірте, що те юнацьке прагнення незалежності з часом зникає. Звичайно, у 18-19 теж говорила про емансипацію і самостійність… Але вже через кілька років це минуло. Бо все-таки природно для жінки створити сім’ю й народити дитину, ділити життя навпіл із чоловіком - кращі моменти, гірші…

Чоловіки також різні подобаються у 18 і за 20. Раніше звертала увагу на яскравих: він обов’язково красень і “свій” хлопець у будь-якій компанії, може розважити, розвеселити… На першому курсі автодорожнього інституту, де навчалася, зустрічалася з багатьма - всі вважалися моїми хлопцями. На другому - вже почала відбирати кращих. Тепер обираю друга як потенційного чоловіка і батька моєї дитини. І байдуже, чи буде красенем і “своїм” хлопцем будь-якого товариства! Передусім, ціную розум і почуття гумору. Приваблюють старші, у яких можна навчитися життю.

Я дуже емоційна. По мені завжди видно, як складаються стосунки з коханим: якісь непорозуміння - очі сумні і понурий вигляд; зателефонував несподівано - я в піднесеному настрої… Глянувши на жінку зрілого віку, відразу скажу, чи вона була або є щасливою: переконана, що часті зміни партнерів, зради, втрати позначаються зморшками на обличчі, непевним поглядом і вимушеною посмішкою.

Я належу до тих жінок, кому треба доводити: “Це я той чоловік, який тобі потрібен”. Так робив мій коханий. Коли я враз “спалахувала” і словесний потік годі було спинити, він залишався незворушним і кількома словами, вставленими у мій довжелезний монолог, “гасив” мене. Ось так поволі-поволі переконував, що нам треба бути разом.

Він - небагатослівний. Радію, коли чую від нього приємні і очікуванні зізнання - це буває нечасто. Щоразу повертаюся думками до тих слів, бережу їх, заховавши глибоко у серці. У мобільному не стираю кілька SMS-повідомлень від нього, аби перечитавши, щоразу повертатися в наші спогади. Повсякчас повинна відчувати, що потрібна йому. Це емоційна залежність, що поволі переросла в звичку: хочемо бути разом якомога довше, телефонувати один одному безліч разів на день; супроводжувати думками - де він, що робить зараз… Буває, день добігає кінця, а я відчуваю, що ніби-то щось важливе сьогодні не відбулося: зустріч, зйомка програми, та ж - не було його дзвінка… Мені забракло лише двох слів “як ти?” чи “де ти?”.

Почуття зазнають змін під впливом чого завгодно: робочого графіку, матеріальних статків, щоденних подій… Буває, спокійно-спокійно все між нами, і раптом - вибух емоцій! Тепер мої почуття глибокі, і наші стосунки тривалі - за них обоє несемо відповідальність. А розповіді про те, що чоловік повинен завойовувати, будувати, керувати - віджили своє.

Ти хочеш знати, чи почуття можуть бути тривалими та серйозними у 17-19 років? Можуть. Моя троюрідна сестра зустрічалася ще зі школи зі своїм чоловіком, а зараз вони чекають на третю дитинку. Я ж хотіла здобути освіту, а потім - професійно утвердитися, тому тодішні стосунки як серйозні не трактувала.

Тепер думаю про створення сім’ї, тому взаємини з чоловіком набрали іншого сенсу. Зараз будь-яку зраду пережила би болісно. Хоча розумом усвідомлюю, що все трапляється. Зрештою, зраду можна розцінювати як тілесну та духовну, і вона може виявитися всього лише слабкістю. Але, гадаю, тоді би розірвала стосунки - це краще, аніж “копирсатися в собі” - що його в мені не влаштовувало. Не хочу про це й думати і не хочу зарікатися. Повір, знаю, які почуття ревнощів можуть у тебе всередині вирувати - не підійшов, не зателефонував, поглянув на іншу: про те, що цей погляд був мимовільний, вже й не думаєш!

Якщо хтось відчуває потребу в частій зміні партерів, то нехай. Інколи жалібно і смішно спостерігати, як жінка влаштовує полювання на чоловіків, вбачаючи у кожному партнера. Мені це не властиво: аби відважитися на близькість, переконана, що обов’язково потрібні почуття - їх глибина може варіювати. А просто секс - ні!

Сексуальні стосунки повинні бути тоді, коли обоє їх прагнуть. Кожна дівчина відчуває, коли їй спізнати чоловіка. Не обов’язково чекати, поки пара одружитися, і аж тоді кохатися. Але близькість - це не тільки насолода, а й відповідальність обох!

Для здорового сексу й уникнення небажаної вагітності слід подбати про контрацепцію та гігієну. Моя гінеколог говорить, що коли дивиться, як у фільмах пристрасно роздягають один одного ще з порогу, то завжди обурюється, мовляв, скільки мікробів на руках, статевих органах!

Отож, якщо прагнеш дорослішати, то дорослішай по-справжньому: з відповідальністю за свої вчинки.

Ми, ведучі й співаки, часто стаємо особами для наслідування: манери, одяг, поведінка… Здебільшого, люди із шоу-бізнесу та телевізійного світу асоціюються з вживанням наркотиків та алкоголю. Переконана, що таких, хто вживає наркотики, мало. Страшно, коли життя проходить в нереальності, за якою - порожнеча. І просто жаль не відчувати всю багатогранність життя!

Не варто втрачати контроль над собою.

Алкоголь… Так, я іноді вживаю його, зокрема, надаю перевагу французьким винам - червоним чи білим… Вино треба відкорковувати повільно, аби туди раптово не потрапило повітря і не вплинуло на його смак. Крім цього, відкорковану пляшку радять розпити за 12 годин, бо псується якість напою. Не подумай, це не з моєї програми “Коронна страва”, просто я цікавилася.

Люблю відчути смак вина, відволіктися від справ за розмовами з друзями. Можу викурити одну сигарету - швидше так, для знайомства, для першого недбало сказаного слова, аби розпочати розмову. Але палінням не зловживаю. Тютюн негативно впливає на здоров’я, змінює голос, а голос - це частина моєї роботи.

Я боюся залежності: страшно навіть подумати, що потім не зможу від чогось відмовитися…

Знаю, що стосунки у 18-19 років між молодими людьми прекрасні: закоханість, побачення допізна, годинні розмови по телефону, нав’язливі прагнення пізнати все одразу, переконання - що він перший і останній… І нехай ти і твій хлопець ще навчаєтесь, а стосунки ваші не підкріплені матеріально, дарма, все це компенсується молодістю, ентузіазмом, самопожертвою, романтикою студентських років! Та дам тобі одну пораду - не поспішай дорослішати. Бо дорослішати - значить брати на себе велику відповідальність. І ще - не пришвидшуй події - всьому свій час! І, наcамкінець, спробуй бути собою - це набагато легше, аніж когось наслідувати. Тобі потрібно це знати!

Розмовляла Надія Тисячна,
фотографія Юрія Юхацкова
(журнал "Тобі", www.tobi.com.ua)

назад


goutsoullac@rambler.ru