межиріччі Садзяну й Дундзяну, теплих й мулистих річок китайської провінції Гуандун, на десятки тисяч гектарів розповзлися болота з лихою славою "природнього інкубатора вірусів". Кажуть, що звідти почалася перша епідемія грипу, а неймовірна строкатість тубільних лихоманок та тваринячих нежитей унеможливлює класифікацію збудників і контроль за їхніми мутаціями. Певно, на апокаліптичній мапі Антихриста ті болота - поряд із Чорнобилем та Ню-Йорком - обведені червоним фломастером.
Інкубатор виколисав свіжого монстрика. Настільки свіжого, що для нього неймейкерський ресурс ЗМІ не спромігся виробити нормального спекулятивного назвиська. Бо ж навряд чи оці кострубаті: SARS, "атипова пневмонія" є відповідними лейблами для віруса, проти якого безпорадні найпотужніші вироби світової фармакології. Нагадаємо, що древні мудрагелі вважали називання одним з найефективніших засобів боротьби з невідомою небезпекою. Тіпа, названого ворога бити легше, "міма рєпи нє пападьош"...
Як би там не було, але Зло вийшло з колискових мочарів, скористалося чиновницьким нехлюйством компартійних бонз, прокралося до аеропортів й розлетілося світом. Тепер його годі зупинити. Можна либонь приготувати себе та друзів до гідної зустрічі з небезпекою. Зрештою, обтирання клямок дезинфікуючим розчином ніколи не вважалося зайвиною у пристойних і далекоглядних фаміліях.
Те, що на прибуття Китайського Гостя недовго чекати, очевидно. В аптеках вже розкуповують вітамін "С" з апельсиновим смаком, а кілька друзів раптом заходилися перечитувати чумний роман Альбера Камю і принагідно розпатякувати про сенс життя й про смерть-як-необхідність. Заклики вітчизняних медиків до активного вживання часника і цибулі посилили підозри щодо повної епідемічної безпорадности Мінздраву. До речі, по телебаченню показували лікарні, де обстежували підозрілих пневматиків (Каховка? Запоріжжя?): медперсонал там ходить у масках і комбінезонах мезозойських моделей (чи не розкурочили принагідно якісь спецзаначки часів маршала Конєва?).
Судячи з усього, гранди туристичного сервісу та авіакомпанії блокували пілотну інформацію про появу Гостя, конфіденційно радячи редакторам таблоїдів називати його виключно "новим грипом". Й недарма. Тільки перше повідомлення про перші 50 жертв невідомого смертельного вірусу коштувало власникам готельних мереж і супутньому бізнесові - за неофіційними даними -- чверть мільярда доларів. Вже банкрутують ресторанчики американських чайна-таунів. Проститутки зі східною зовнішністю переходять на фастфуд і наймаються посудомийками.
Населення уражених Гостем країн починає іґнорувати місця масового спілкування, відмовляється від подорожів та тусівкових розваг. Пандемія загрожує перетворити на жеброту мільони власників каварень, мотелів, кемпінґів, атракціонів, дансинґів, туристичних автобусів, клубів, піццерій, веселих будинків, боулінґів, танцкласів, дискотек, масажних салонів, екскурсійних катерів, шезлонґів і пляжів на всіх континентах, й, врешті-решт, остаточно паралізувати економіки туристичних країн.
...Приятель-бізнесмен прийшов до мене радитися щодо назви щойнозбудованої "кафешки". Ми пили зелений чай, а в телевізорі совалися натовпи гонконґців з марлевими пов'язками на писках. Мій настрій гіршав. Ще зранку на "бігунцях" CNN повідомлялося, що від "атипової" гаплик трапляє кожного шістнадцятого, а в цьому репортажі мова йшла вже про децимацію. "Продай ту кнайпу", -- порадив я приятелеві: "Продай, доки не пізно". Той отетерів.
Тут на мене накотила чорна пророча наснага.
Я запропонував кнайповласникові видіння країни у найближчому (найнайближчому?) майбутньому. Візія Епохи Великої Епідемії мала б виглядати так: оголошено надзвичайний стан; закриті на карантин учбові та розважальні заклади і майже спорожніли вулиці (всі або повтікали у села, або закрилися по хатах); адміністративні органи, міліція та СБУ переведені на позмінний цілодобовий режим роботи; на в'їздах до міст карантинні пости проводять вибіркове тестування шоферів і приїжджих, автобусний рух між містами припинено; на поїздах - медпости, в касових залах пасажири проходять санобробку; пересування містом без марлевих пов'язок суворо заборонене; армійські підрозділи планомірно відстрілюють приблудних і хатніх тварин, обливають бензином тушки і спалюють; базари і поштамти закриті, в магазинах довжелезні (але нещільні) черги і безглузді ціни, у продавців - застиглі очі смертників, паперові гроші дезинфікуються оприскувачами, металеві прополоскуються у "Фейрі"; в газетах - детальні карти міст з позначеннями уражених вірусом будинків і районів (карти оновлюються щотриденно); чоловіки п'ють, жінки моляться, податківці байдикують, багаті приймають інтерферон у конячих дозах, опозиція виходить на площі під гаслом "Віруса - геть!"; випуски новин відкриваються некрологами відомих людей і стають головними темами спілкування; прибутки телефонних і пейджерних операторів зростають утричі, нотаріальних контор і спецкомбінатів - подесятеряються...
"Щоб ти здох з такими пророцтвами!" - образився на мене приятель. Його, певно, зачепила згадка про чиїсь можливі прибутки.
"Всі здохнемо", -- відповів я йому і наморщив чоло задля принагідного сакраменту.
"То дурня. До нашого міста воно не дійде".
"Дай Боже".
Ми довго мовчали. У філіжанках вистигав зелений китайський чай.
"А що таке інтерферон?" - раптом спитав приятель. В його очах я побачив рішучість і зрозумів, що кнайпу він таки вирішив не продавати.
І мене потягнуло на чорний гумор.
"Я придумав назву для твоєї "кафешки"",-- повідомив я кнайповласникові.
"Га?"
"Назви її "Атипові завиванці"!"
...У межиріччі Садзяну й Дундзяну, теплих й мулистих річок китайської провінції Гуандун, на десятки тисяч гектарів розповзлися болота з лихою славою "природнього інкубатора вірусів". Кажуть, що звідти почалася перша епідемія грипу, а неймовірна строкатість тубільних лихоманок та тваринячих нежитей унеможливлює класифікацію збудників і контроль за їхніми мутаціями. Певно, на апокаліптичній мапі Антихриста ті болота - поряд із Чорнобилем та Ню-Йорком - обведені червоним фломастером.
