учасна Премордіальна (варіант написання - примордіальна), тобто одвічна або первинна доктрина сформувалася на ідеях романтизму кінця ХУІІІ - початку ХІХ ст. як певна реакція на процеси національно-культурного відродження і загального національного піднесення. Аби виразніше відтінити ці процеси, надавши їм певної пріоритетності, їх зазвичай дещо ідеалізували та міфологізували, бо така міфологізація етнічності правила за каталізатор етнонаціональних процесів, сприяючи, зокрема, творенню національної самосвідомості, національної культури, національних символів, національної ідеї.
Отже, в практичній площині премордіалістська позиція об'єктивно прискорювала процес формування національних держав, як і процес переростання етносу (етнічної нації) в націю політичну.
Гносеологія премордіалізму грунтується на визнанні етнічності як об'єктивної реальності, етнокультурні властивості якої визнаються, з-поміж усіх інших, найголовнішими, особливо при визначенні етнічних угрупувань - етносів та кожної людини до них причетних - етнофорів, носіїв національних цінностей. Ці властивості визначаються за свого роду генетичний код, сформований історично. Прихильники цього погляду Ван ден Берг та Лев Гумільов, розглядаючи етнічність в категоріях соціобіології, пов'язували цей процес із природним відбором та способом виживання як свого роду "інстинктивний імпульс". Він започатковувався ще на ранній стадії людської еволюції, коли цей імпульс був потрібний для розпізнавання членів своєї спорідненої групи, свого роду, племені, етносу. Еволюція цих людських спільностей зумовлювала еволюціонування також інстинктивних імпульсів: на родовій стадії він був способом індивідуального виживання; на стадії формування етносу ("етносоціального організму") - способом кодування етнічної культури, власне, способом виживання етносу; на стадії становлення нації як вищого стану етносу - засобом прилучення до національно-державних цінностей, тобто засобом творення національної держави.
Відповідно до премордіалістської позиції поступово окреслювалося і поняття "етнічна спільність", власне "етнос", під яким розуміється група людей, члени якої мають спільну назву ("етнонім"), культуру, схожі властивості психічного складу, міф про спільність походження, або спільного предка (епоніма), спільну етнічну пам'ять, асоціюють себе з людьми, що проживають на спільній території, і наділені почуттям солідарності.
Отже, премордіалізм - це підхід до визначення будь-яких форм ідентичності, прагнучих знайти об/єктивну основу її існування у природі (як фізичній, так і метафізичній - наприклад, як трансцендентну основу етики, а отже, і моралі), суспільному житті або культурі. Серед відомих вчених визнавали себе премордіалістами К. Гірц та Е. Шілз.
Суперною премордіальній доктрині є сучасна конструктивістська (сконструйована людським розумом та уявленнями) доктрина. Її представники - Е. Геллнер, Б. Андерсон, Е. Хобсбаум, В. Тішков. Конструктивістська доктрина постала як реакція на процеси національно-культурного відродження та етнічного сепаратизму. Її гносеологічні підвалини - заперечення природності, а тим більш закодованості етнонаціональних ознак, як і невизнання біосоціальної основи етносу та етно-національних спільностей. Останні вона розглядає як певний конструкт, створений зусиллями інтелектуалів та політичною волею державців. Такий підхід визначив нову формулу побудови держави поза доктриною етнічного націоналізму, як і нову систему термінів, де термін "національний" стає синонімом "державний". Така позиція була обгрунтована Карлом Поппером у його праці "Відкрите суспільство та його вороги". Думка про те, - писав він, - що існують такі природні елементи, як нації, лінгвістичні та расові групи, - чиста вигадка. Принаймні хоча б це ми повинні винести з історії. Логіка таких роздумів дає вихід на складне питання: чому так важко відмовитися від принципу національної держави. Популярність цього принципу конструктивісти пояснюють лише тим, що він звертається до племінних інстинктів, а також тим, що це найдешевший і найнадійніший спосіб, за допомогою якого може просунутись політик, якому більше нічого запропонувати.
Позиція премордіалістів грунтується на поглибленій увазі до внутрішньої сутності етнічності та до внутрішнього єства етнічних спільностей, зокрема нації; позиція ж конструктивістів заперечує створення механізму громадянського єднання на позиції "міжетнічної злагоди" - КОМПЛІМЕНТАРНОСТІ. Тим самим ПРЕМОРДІАЛЬНА ДОКТРИНА Є ПОЗИТИВНОЮ, в той час як КОНСТРУКТИВІСТСЬКА - НЕГАЦІЙНОЮ, вона стосується лише сфери політики, в той час як премордіальна належить і до такої сфери суспільного життя як історичні реалії.
1. Пономарьов А. Етнічність // Віче. - Київ, 1996. - №10. - С. 108 - 111.
2. Гумилев Л.Н. Этногенез и биосфера Земли. - СПб.: Кристалл, 2001. - 639 с.
3. Geerrtz Cl. Ethos, World-View and the Analysis of sacred Symbols // Hamme E.A., Simmons W.S. Man Makes Sense. - Boston: Little, Brown and Company, 1970.
4. Shils E. Political Development in the New States. - The Hague: Mouton, 1962.
5. Shils E. Centre and Periphery // The Logic of Personal Knowledge: Essays / M. Polanyi (ed.). - London: Ronthedge and Kegen Paul, 1961.
6. Gellner E. Nations and Nationalism. - Ithaca: Cornell Univ. Press, 1983.
7. Андерсон Б. Уявлені спільноти: Міркування щодо походження й поширення націоналізму / 2-е вид., перероб. Перекл. з англ. - К.: Критика, 2001. - 271 с.
назад
Сучасна Премордіальна (варіант написання - примордіальна), тобто одвічна або первинна доктрина сформувалася на ідеях романтизму кінця ХУІІІ - початку ХІХ ст. як певна реакція на процеси національно-культурного відродження і загального національного піднесення. Аби виразніше відтінити ці процеси, надавши їм певної пріоритетності, їх зазвичай дещо ідеалізували та міфологізували, бо така міфологізація етнічності правила за каталізатор етнонаціональних процесів, сприяючи, зокрема, творенню національної самосвідомості, національної культури, національних символів, національної ідеї.
