учасна наука саме християнство розглядає одним з таких каналів, якими дійшли до нашого часу язичницькі міфи та реалії. Щонайперше, через те, що значна частина обрядів та вірувань стародавніх слов'ян не протирічить християнському вченню , а тому не були у більшості втрачені з прийняттям християнства, а "асимільовані" останнім . Різні дослідники використовують різні терміни на означення факту збереження язичницького світобачення та світовідчуття у християнстві, а саме: "останки старої релігії в селянській обрядовості" , "релігійно - магічний синкретизм" (термін болгарського етнолога М. Арнаудова) , "народне християнство" , "побутове православ'я, що і є язичництво всередині християнства" (за М. Бердяєвим) , "язичництво в православ'ї" , "сліди забутих структур універсумів часів міфу та гностиків" , "двовір'я" ("двоєвір'я") , взаємодія "магічної дохристиянської релігії і християнства" , взаємодія міфообрядної (архаїчної, поганської) і релігійної (християнської) свідомостей і культур .
Самі ж християнські автори (Л. Ейнхофер) зв'язок християнського культу з язичеськими містеріями, вплив з боку іудаїстських культових традицій, своєрідність східнохристиянських (александрійських, антіохійських, східносирійських) культів пояснюють як прояв безсвідомих запозичень християнством відповідних історичних періодів з сучасного йому соціокультурного оточення .
Власне той факт , що міфообрядове та релігійне є принципово різними духовно - культурними феноменами, що не можуть замінити одне одного, дав підставу о. В. Маринчаку говорити, що міфообрядова та релігійна свідомості є незнищувані, а отже - приречені на співіснування .
Російський академік М. Толстой , у свою чергу, вважає "двовір'я" у нащадків русичів наслідком особливості слов'янської народної культури взагалі, а саме - еволюціонувати і збагачуватися за принципом народної казки: "Хто - хто в хатці живе?" - тобто розвиватися і поповнюватися новим, не відмовляючись від старого: "… Нове витісняє старе тільки частково, фрагментарно, співіснує з ним, додається до нього, доповнює його. На це давно було звернуто увагу, але суттєво, що ця особливість духовної культури у різних, навіть доволі дрібних етнічних зонах, проявляється по-різному, у різних варіантах, з різною мірою збереженості реліктів то в одних, то в інших культурних і фольклорних зонах… Ця нерівномірність розвитку і збезпечує достаток різнорідного матеріалу, зберігаючого "закаменілості" не тільки з різних сфер духовної культури, але й на різних етапах її історичного розвитку" .
Рекомендована література:
Лозко Г. Українське язичництво як джерело побутового релігійного синкретизму: Автореф.дис. … канд.філос.наук. - К.: ІФ НАНУ, 1996. - С.24.
Колодний А. Українське рідновірство // Релігієзнавчий словник / За ред. А.Колодного, Б. Лобовика. - К.: Четверта хвиля, 1996. - С. 349.
Грушевський М.С. З історії релігійної думки на Україні. - К.: , 1992. - С.19 - 29.
Покальчук Ю.В. Сучасна латиноамериканська проза. - К.: Наук.думка, 1978. - С.45; заг. - 277с.
Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви. - Нью-Йорк; К.: С.Бавнд Брук, 1990. - Т.ііі. - С.260 - 272; Пикунова Е.В. Представление о демонах как элемент народных верований // Вестн. МГУ. Сер.7. Философия. - 1999. - №1. - С.101; заг. - С.101 - 103.
Гриценко О.О. Міфи // Нариси української популярної культури / За ред. О. Гриценка. - К.: УЦДК, 1998. - С.344; заг. - С.335 - 388.
Носова Т.А. Язычество в православии. - М.:, 1975. - С.
Шоркін О.Д. Схеми універсумів: Методологічний проект зв'язності культури: Автореф.дис. … докт.філос.наук. - К.: Вид-во КДУ, 1999. - С.25; заг. - 32 с.
Ілларіон, митр. (Огієнко І.) Дохристиянські вірування українського народу; Огієнко І.І. Українська церква. - К.:, 1993. - С.64 - 65; Шаян В. Джерело сили української культури // Визвольний шлях. - Лондон, 1966. - №2 (215). - С.181, заг. - С.173 - 187; Лозко Г. Українське язичництво // ; Ставинський В.І. Біля витоків давньоруської державної символіки // Філософська і соціологічна думка. - Київ, 1991. - №5. - С.110; заг. - С.98 -112; Гринів О. Національно - духовне відродження: Історія і сучасні проблеми: Лекції для священників УГКЦ. - Львів: Місіонер, 1995. - С.38 - 39, заг. - 223 с.; Гринів О. Двовір'я в релігійному житті українського народу // Історія релігій в Україні: Тези повідомлень Міжнародного У Круглого столу (Львів, 3 - 5 травня 1995 р.). - К.-Львів: ІУА - ЛВ; ІФ НАНУ; ЛМІР - ІР, 1995. - Т.2. - С.126 -129; Лобовик Б. Двовір'я // Релігієзнавчий словник / За ред. А. Колодного, Б. Лобовика. - К.: Четверта хвиля, 1996. - С.88; Работкіна С. Двовір'я в релігійній культурі Київської Русі // Історія релігії в Україні: Матеріали УІІІ Міжнародного круглого столу (Львів, 11 - 13 травня 1998 р.). - Львів: Логос, 1998. - С.197 - 198; Сімончик А. Синкретичний характер взаємодії християнства та народних вірувань українського народу // Історія релігії в Україні: Матеріали УІІІ Міжнародного круглого столу (Львів, 11 - 13 травня 1998 р.). - Львів: Логос, 1998. - С.222 - 223.
Грушевський М.С. Історія української літератури. - К.: , 1993. - Т.1. - С.228.
Москаленко М. Фольклорний алфавіт давньоруського космосу // Золотослів: Поетичний - С.5 - 46; Возняк С.М. Духовні цінності в структурі світоглядних орієнтацій українського народу // Духовні цінності українського народу / Відп.ред. В.І. Кононенко. - Київ - Ів.-Фр.: Плай, 1999. - С.42; заг. - С. 7 - 80.
Глаголев В.С. Религиозно - идеалистическая культурология: Идейные тупики. - М.: Мысль, 1985. - С.130, заг. - 222 с.
Маринчак В. Різдв'яний цикл Богдана - Ігоря Антонича в контексті діалогу міфообрядної і релігійної свідомості // Збірник Харківського історико - філологічного Товариства: Нова серія. Том 3. - Харків: Око, 1994. - С.57; заг. - С.57 - 66.
Толстой Н.И. Роль язычества в славянской культурной традиции // Изучение культур славянских народов: Сб.стт. / Ред. - сост. В. Зліднев, Ю. Ритчук. - М.: Ред. "ОНиС", 1987. - С.23; заг. - С.21 - 25.
назад
учасна наука саме християнство розглядає одним з таких каналів, якими дійшли до нашого часу язичницькі міфи та реалії. Щонайперше, через те, що значна частина обрядів та вірувань стародавніх слов'ян не протирічить християнському вченню , а тому не були у більшості втрачені з прийняттям християнства, а "асимільовані" останнім . Різні дослідники використовують різні терміни на означення факту збереження язичницького світобачення та світовідчуття у християнстві, а саме: "останки старої релігії в селянській обрядовості" , "релігійно - магічний синкретизм" (термін болгарського етнолога М. Арнаудова) , "народне християнство" , "побутове православ'я, що і є язичництво всередині християнства" (за М. Бердяєвим) , "язичництво в православ'ї" , "сліди забутих структур універсумів часів міфу та гностиків" , "двовір'я" ("двоєвір'я") , взаємодія "магічної дохристиянської релігії і християнства" , взаємодія міфообрядної (архаїчної, поганської) і релігійної (християнської) свідомостей і культур .
