Луїс ГОНГОРА-І-АРГОТЕ

Сонет

Вже тричі Аквілон несамовитий
Зелених нив незайманість терзав,
І тричі Феб оновлений вставав
Колхідське золоте руно зігріти.
Відколо йду я - намертво пробитий
Стрілою - скрізь, де голос твій лунав.
О наймиліша, де по морю трав
Німими знаками палають квіти.
В траві не видно крапелин рудих
Моєї крові. Твій політ - із тих,
Що в небі грають диво-кольорами.
Аж наостанку пастухи за нами
Слідами йдуть, що на землі ми їх
Лишаємо: я - кров'ю, ти - квітками.

Переклав з іспанської Михайло Москаленко