учасна політична ситуація стала сприятлива для консервативно мислячих людей. Після всіх соціалістичних та ліберальних перипетій ХХ ст. Україна зокрема і Західний світ вцілому на початку ХХІ розпочинають відкрито говорити мовою консерваторів. КОНСЕРВАТИЗМ вперше в нашій історії став ідейно сучасний і навіть модний - саме тому він відчуває потребу в "перекладі" з публічних промов у галузь свідомих ВОЛЬОВИХ установок. Саме консерватизмові належить відповісти на ті життєво важливі проблеми, котрі поставив перед нами жорстокий час. Бути чи не бути? - питання, що знову стає актуальним для існування України як самості (selbst).
Ліберальна свідомість сучасної демократії - володарки дум 80 - 90-х рр. ХХ ст., перебуває у стурбованості та втрачає ініціативу ідейного керівництва суспільством. Саме ж суспільство починає цікавитися такими, табуйованими ще нещодавно, темами, як "расова свідомість", "націоналізм", "диктатура", "авторитаризм", "монархія", "революція", "терор" тощо. Суспільство шукає, поки ще неусвіомлено, інтуїтивно, ГЛОБАЛЬНУ ІДЕЙНУ АЛЬТЕРНАТИВУ т.з. "демократичному принципові". Ця ситуація не мине безслідно. Національно мислячі люди всіма доступними засобами та можливостями повинні закріпити негативні оцінки "демократичного" принципу володарювання у свідомості нашого суспільства. Тільки так може бути створений стійкий імунітет до ідей, послабляючих НАШУ САМІСТЬ.
Сьогодні необхідні формулювання та проповідь ідей - завтра стане неминучою зміна політичної реальності. Тяга в суспільстві до САМОСТІ - це, швидше, вияв біологічного інстинкту самозбереження.
Суть нової "ідеології самості" для суспільства поки що туманна. І хоча під консерватизмом сьогодні розуміють дуже різні принципи та ідеї, самим часом визначається завдання структурування суспільства у більш певні ідеологічні форми. Традиція, Держава, Українська Нація, міцна багатодітна СІМ'Я - ці консервативні основи досі не набули відчутного державно-політичного втілення, але повинні бути наповнені чітким для суспільної свідомості ідейним змістом. Перед нами стоїть завдання ідеологічної основи майбутнього відродження УКРАЇНСЬКОЇ САМОСТІЙНОЇ ДЕРЖАВНОСТІ.
Історичні часи, слава Богові, змінюються - і змінюються на диво швидко, що дає певні оптимістичні надії на реалізацію планів, котрі ще нещодавно здавалися абсолютно нереальними у сучасних формах. Ось вже й політичні верхи заговорили мовою, котрою ще рік-два тому говорили тільки ізгої українського суспільства - українські націоналісти (УНА-УНСО, "Братство", ДСУ та ін.).
Поступово таким новим ідейним ізгоєм в українському суспільстві стає сама ліберальна квазідемократія (сучасний режим Кравчука - Кучми - Медведчука аж ніяк "демократією" - тобто "співучастю народу у своїй власній долі" - не можна назвати). Від неї вивертає вже не тільки українських націоналістів та патріотів, які давно виробили імунітет на популізми в дусі "свободи від Бога, рівності з сатаною і братства з ворогами", пропонуючих великій нації поміняти свою своєрідність на ліберальний вінігрет. Від лібералізму, від її реального втілення в Україні, та й від її ідеї "свободи від" (а не "СВОБОДИ ДЛЯ") нудить, більшою чи меншою мірою, всю, наділену здоровим глуздом, частину нації.
Так, кожна нація, що доросла до світової ролі, прагне побудувати свою ІМПЕРІЮ (або власну - як Британія, Франція, Бельгія, Туреччина, США чи Росія, або спільно - як Священна Римська імперія германської нації, як Латинська Америка, Євразія або Об'єднана Арабська Республіка), свій світ, СВОЮ ЦИВІЛІЗАЦІЮ, котра постає перед рештою світою як ВИЩИЙ РОЗВИТОК НАЦІОНАЛЬНО-ДЕРЖАВНИЦЬКОГО ТАЛАНТУ. Імперія розвиває національні ідеали до певної універсальності, всередині якої вільно можуть почувати себе інші народи. Імперська свідомість виробляє особливу відповідальність перед історією, - відповідальність ОХОРОНЦІВ ІДЕАЛІВ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ ТА ОХОРОНЦІВ СВІТУ від будь-яких посягань на тихе в ній життя "у всякому благочесті та чистоті". Імперська свідомість проявляється як результат осягнення нацією своєї великодержавної місії, тобто як усвідомлення особливого завдання нести світові свої державні ідеї, виражені в ідеалах ПРАВДИ, ПОРЯДКУ та СПРАВЕДЛИВОГО співжиття.
Так, ІМПЕРІЯ - ЦЕ ЦАРСЬКИЙ ШЛЯХ МІЖ ДВОМА КРАЙНОЩАМИ. Шлях між "глобалізмом" нівелювання самобутніх національних організмів та всезмішання їх в єдиній "світовій державі", с одноманітним "світовим порядком", та "ізоляціонізмом" - замкнутістю нації у своїх етнічних межах та інтересах. У першому випадку нація втрачає своєрідність і своє самобутнє життя, у другому - вона без великих історичних поривів ("пригод") поступово духовнро та фізично гасне.
В Імперії чудово вирішується дуалізм національного та вселенського, без смерті першого і тотального панування другого, урівноважуються глибина національного начала і ширина вселенського.
У Імперії національне начало, "вкладене" у державність, доростає до всесвітнього масштабу, стаючи об'єктом світової історії.
ІМПЕРІЯ - ЦЕ ВИЩИЙ ШЛЯХ ДЕРЖАВИ, що народжується з ієрархії людських спілок (сім'ї, роду, стану) та переростаюче свої національні межі, як проект державного та політичного об'єднання для зовнішніх народів. У склад Імперії входять як ті народи, котрі завойовуються (для досягнення "природних геополітичних меж" Імперії або для стриноження неспокійних сусідів), так і ті, котрі добровільно приймають цей ідеал людського суспільства, котрим живе сама Імперія.
Держава в Імперії доростає до цивілізації, до цілого автаркійного державного та культурного світу. І універсальність її полягає в тому, що об'єднюючою основою є Традиція, іманентна відкритість трансцендентному началові (Абсолюту), а не секулярна політико-правова ідеологія. Традиційний світогляд зводить національне як частину у більш вищий принцип - ПРЕМОРДІАЛЬНИЙ, що може духовно поєднати інші народи, котрі засвоїли його з пануючою в Імперії нацією.
Цілком очевидно, що кожна держава наділена особливим національним духом, і в Імперії цей "дух нації" отримує вихід на світову арену як головна діюча істота людської історії. Імперія дає можливість нації стати творцем світової історії. Всі ж решту народів - бездержавні (як от в Україні - кримські татари, гагаузи, тюркомовні греки, караїми, кримчаки, цигани, мадярони) або які створили невеликі автономії (росіяни в Криму) задовільняються роллю глядачів або учасників різних "масовок" у великій трагедії світової історії.
Грати імперську роль у світовій історії для українців - СВЯЩЕННИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ОБОВ'ЯЗОК, ОБОВ'ЯЗОК перед нашими предками, перед попередниками (скіфами, персами, гунами, сарматами, аланами, готами, слов'янами, ромеями), перед Християнським Світом, ОБОВ'ЯЗОК громадянський та релігійно-місіонерський, що полягає у свідченні ТРАДИЦІЇ, її смислів та ідеалів, краси та величі у людському світі.
ПРЕМОРДІАЛЬНА УКРАЇНСЬКА ІМПЕРІЯ - це спроба РОЗБУДУВАТИ СВОБОДУ ДЛЯ СТВОРЕННЯ ЗЛУЧЕНОГО З ТРАДИЦІЄЮ ЛЮДСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА, що є притвором для Царства Небесного як для підданих Імперії, так і для решти народів.
назад
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
учасна політична ситуація стала сприятлива для консервативно мислячих людей. Після всіх соціалістичних та ліберальних перипетій ХХ ст. Україна зокрема і Західний світ вцілому на початку ХХІ розпочинають відкрито говорити мовою консерваторів. КОНСЕРВАТИЗМ вперше в нашій історії став ідейно сучасний і навіть модний - саме тому він відчуває потребу в "перекладі" з публічних промов у галузь свідомих ВОЛЬОВИХ установок. Саме консерватизмові належить відповісти на ті життєво важливі проблеми, котрі поставив перед нами жорстокий час. Бути чи не бути? - питання, що знову стає актуальним для існування України як самості (selbst).
