* * *
* * *
* * *
Я не знаю чи знову розлука
Я не знаю чи справді хочеш,
* * *
Я знаю слів не треба, так не треба,
* * *
любові як такої вже нема
* * *
* * *
* * *
МРІЯ
Народилась і хоче жити.
Сльозами його не полиєш -
Не дай погаснути мрії,
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
* * *
картини минулого
на морозяних шибках
мого вікна
холодн'ять
зимового вечора
ковзає по слизькому асфальті
сніжинки
почорнілі від давності
перетворені в суцільну
брудну масу
сірість буднів притоптана
ласкою зимових чобіт
холодно сніжно туманно
сумно і тяжко їй
* * *
лабіринт думок
лабіринт почуттів
все і ніщо водночас
маю - втрачаю
знаходжу - не бережу
люблю не люблю
не знаю
Намалюю - образ.
Вимрію - ідеал.
Та - це лиш картина,
Всього лиш нереал
Порівняно з дійсністю.
Створю Прокрустове ложе,
Стандарти якого
простий смертний
не осягне -
така уже реальність.
Буденні речі
викину за борт
свого корабля
і довго переосмислюватиму
зроблене мною.
Згодом дійду висновку:
люди не варті того,
щоб за них думати
і водночас про них.
Обожнюватиму красу,
ненавидітиму штучність
у всьому і всюди.
Усе говорить
про виразку серця.
Атропін уже не діє.
Час давно не є лікарем
атрофованих почуттів.
Аборт душі виявляється
занадто болючим.
Намагання відкинути
Його на маргінес
зазнало поразки.
До катарсису ще дуже
далеко.
- Як бути?
Голос:
- Suum cuique!
Лиш тобі не скажу, єдиний,
Те, чого прагне душа.
Я не знаю чи зможу, милий,
Спорожнити цю чашу до дна.
Чатує на нас в кущах,
І чи стріли Амура із лука
Зупинилися в наших серцях.
Обійнявши за стан мене
Полюбити ту, що давно шукаєш,
Спонукаючи ще більше любити тебе.
Не буду я складати вірші,
Не буду плакати в хустинку,
Я просто помовчу хвилинку...
Згадаю подих і тепло чиїхось губ.
Вони тут зайві, зайві як і ви
Прийшли побули і забули
І все це просто.
Може так і треба.
про плинність часу я не говорю
і оглядатися назад не раджу і не хочу
вже більше не скажу я що люблю
і скоро скоро дуже скоро
за-бу-ду
й сльози нема і біль вщуха
та дивно серце стукотить
коли подумаєш
а може ще чека
Життя - не іграшка
і не експеримент
в чиїхось гидких лапах.
Життя любов і благодать
для тих, хто
не псує його,
не мстить,
не бреше,
не - маріонет,
не носить масок -
це лиш гра актора
(і то вже зараз
актуальний грим),
а просто лиш
несе добро,
велику радість
й свято вірить в Бога.
звичайний інстинкт
болю
ніщо не говорить
про розкіш
людина втрачає людськість
і прагне сягнути неба
в шаленому танці злоби
намагається
творити великі діла
забуваючи про ницість
своєї подоби
вона просто сліпа
обмежена у
своєму світі
нелюбові
Не хотела быть просто
женщиной
Но куда деваться от
женственности
Хотела быть сильной
крепкой устойчивой
Быть самой по себе
независимой
Тяжести жизни
как-то вынашивать
Смотреть далеко
в будущее
молясь только Всевышнему
Но куда подеваться от
женственности?
от легкости походки
от приятности боли
от милости жертовности
от всевоплощяющей любви
и нежности и ласки
Порой хочется быть просто
серой мышкой
тихонько шептать на ушко
милые приятные слова
о любви
Десь там, в душі глибині,
Народилась маленька мрія.
Та - не можу сказати, ні -
Це всього лиш маленька мрія.
Та чи вистачить сили їй
І чи довго зможе горіти
Той маленький вогник надій.
Потухне одразу вщент
І ніколи уже не посмієш
Цілувати холодний цемент.
Нехай вічно вона живе,
Бо немає нічого, крім неї
І немає поруч тебе.
сузір'я ідола
заплямоване кров'ю
спотворене ганебністю
самоутвердження
отруєне жагою презріння
опаплюжене чужим язиком
розтерзане шепотом
псевдоколискової
пронизане своєрідним
допінгом
паралізоване нестачею
духовної їжі
утоплене в океані
чиїхось думок
не може поміститися
у приготовлену
для нього труну
бо вона занадто мала
щоб вмістити усе
і одразу
Хочеш побачити небо
заплющеними очима
Хочеш створити щастя
не докладаючи жодних зусиль
Хочеш виліпити образ
не порушуючи стандарти
Хочеш любити саме почуття
втрачаючи його до когось
Хочеш позбутися гіркого присмаку
відчуваючи його знову
Хочеш не ворушити минулого
прагнучи протилежного
Хочеш заглянути в очі
не роблячи собі боляче
Хочеш бачити
Хочеш бути
відчуваючи любов
O czlowieku
ty musisz pszyjsc na ziemie
zeby odczuc wszystko
co mozesz odczuc
przyniesc to czego jeszcze nikt
nie przyniosl do ciebie
oczywiscie
ze bedziesz robic
jakies bledy zyciowe
wszystko juz zalatwiono
i ugotowano dla ciebie
nie spiesz sie ukrasc
czegos wiecej
lub uniknac tego
czego nie mozna uniknac
ty mozesz pragnac odczuwac
„kochac i nie kochac ludzi"
myslec o wszystkim i o niczym
modlic sie
znalesc i potem utracic
dla tego zeby pozniej
znow odnalesc
i tak zawsze
sensownie czy bezsensownie
dobrze czy nie
bo powiedziano
to tylko jednemu Bogu
wiadomo
Chcialabym ciebie
zobaczyc jeszcze
ale nie wiem
czy chce tego
zobaczyc twoja naga dusze
i nie smiac sie z tego
i nie plakac
tak obojetnie
z daleka
z bliska
i nie wspominac wiecej
tych pocalunkow
tej milosci
pojsc sobie dalej
bez zadnego slowa
bez zadnego wspomnienia
o tobie
uratuj moje zycie
od tesknoty
nie daj mi wiecej
odczuwac to samo
przyjdz i przynies mi to
czego pragne
zajrz mi w oczy
i powiedz prawde
nie szukaj szczescia daleko
to namarne
pomysl o tym
bo wiesz
ale moze i nie wiesz
milosc zanika wtedy
kiedy jej w ogole nie ma
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
