ПЕРШЕ
Якщо Господь дійсно покладає на вас тягар Влади, то Провидіння відкриває вам очі на Ідею, що забезпечить вам успіх. Тому що дійсна Влада -і є Влада Ідеї. Якщо ви -і національна Влада, то ви сповідуєте Ідею Нації. І ви є національною Елітою, Елітою цієї Ідеї.
Тверде, спокійне засвоєння цих аксіом очевидне не для всіх. Ясно, що різношерста "інтелігенція", що треться біля сьогоднішньої влади, Елітою не є. У неї начисто відсутня Ідея, і зрозуміло, що вінок Цезаря призначений зовсім не для голів Кучми чи Плюща, не говорячи вже про чорноволівсько-гриньовські гриви.
Тому зараз ми повинні загострити погляд на пошуках щирої Ідеї, тільки і здатної оформити справжню Владу. Лише коли Владою стане Сила, що спирається на глибоку соціальну базу і маюча великого Лідера, - тоді нація зрозуміє, що вона перебуває в "золотому столітті".
ДРУГЕ
Сьогодні на Україні політична організація суспільства насильно заштовхується в рамки організаційних форм, "прийнятих у світі". Забувається, що суттю цих форм є громадянське суспільство. У нас його немає. Тому в нас можлива лише корпоративна держава і перспективні тільки ті політичні рухи, що забезпечать її становлення. Але на етапі цього становлення, уже як релікт епохи розпаду минулої Імперії, заводяться "демократичні" партії без владної ідеології, і особливо -і без соціальної бази і лідерів. Вони ґрунтуються якщо не на старозавітних розробках батьків -засновників українського національно-визвольного руху ХIХ століття, то на сучасних американських теоріях "загальнолюдських цінностей" і "прав людини". Очевидно, що фундаментом цих "цінностей" і "прав" є ПРОТЕСТАНТИЗМ; політичний ЛІБЕРАЛІЗМ; науковий ПОЗИТИВІЗМ; РИНОК - як основа будь-якої ідеології і політики; БАНК - як двигун усієї цієї системи. Еліта ідеології таких "цінностей" і "прав" - банкіри-лихварі. (Відомо, що православ'я, католицизм, іслам вважають лихварство і банківську гру гріхом...)
Ясно, що в цих умовах наші фанатики "загальнолюдських цінностей" і "прав людини" потрібні лише для обслуговування деякого роботодавця, за що їм і перепадає СКВ від хазяйських щедрот. Долари в нас у ціні, Влада - в загоні. Така "політика" побудови "нової України" з погляду правлячого блоку лібералів і соціал-демократів, серед яких вищим фетишем є зелений папірець. Тим самим на Україні об'єктивно формується орієнтація на США.
Політика "орієнтацій" - традиційна для України з часів гетьмана Хмельницького. І коренилася вона в нездатності до самостійної влади. Сьогодні ця нездатність є результатом, насамперед, кадрової кризи у всіх сферах політичної, державної, інтелектуальної діяльності. Уся ця "діяльність" зводиться нині до переспівування російських ідей то зі знаком "плюс", то зі знаком "мінус". І саме головне тут те, що лідери "партій" лібералів, соціал-демократів, націонал-демократів, і навіть націоналістів, БЕРУЧИ ЗА ПРИКЛАД РОСІЮ (потоптавши свої антиросійські декларації), ЗАКЛИКАЮТЬ ОРІЄНТУВАТИСЯ НА США! Усі вони вже в ряд вишикувалися на панелі. Однак хазяїн причепливий. Він сумнівається у товарі (і не без підстав). Тому і не поспішає із широкими інвестиціями в країну, де немає елементарного порядку. І поки він відсутній, яка може бути реформа? Настоювання на ній веде лише до поглиблення економічної кризи.
І це друга причина нашої владної нездатності.
Третю причину породжують ті, хто стверджує, що погроза з Росії сьогодні більш реальна, чим з Америки, чи, скажемо, Європи. Нас заспокоюють словами Клінтона у Ванкувері про те, що Сполучені Штати хочуть бачити "демократичну Росію, оточену миролюбними демократичними державами. Росію, що дозволяє іншим країнам вільно виходити з-під її контролю і поважає їхню територіальну цілісність". Тому пропозиції відомого своєю "демократією" Шеварднадзе про створення "демократичного пояса" біля Росії приймаються з радістю і захватом. Виховані на принципах відділення від "лютейшего ворога" України - Росії, наші політики страждають дальтонізмом. Вони не бачать нікого і нічого, тільки Росію і погрозу від неї. І їх кидає то в жар, то в холод від думок американського політолога Каратницкого: "Україна недостатньо робить для того, щоб стати демократичною альтернативою Росії, країною, що проводить радикальні реформи... Уряд Л. Кучми має гарну репутацію у Вашингтоні (на 1993 р., - прим.ред.). Сьогодні вона стабільна, але у Вашингтоні кожний знає, що його можуть незабаром скинути. Л. Кравчук і парламент повинні підтримати Кучму". Реакція українських політиків одна: "Слава Богу, що американцям подобається хоча б Кучма. Виходить, Кучма -і є наша надія. Виходить, "демократи" повинні підтримувати Кучму!" І це незважаючи на те, що його уряд своїми розпорядженнями розоряє національну економіку. Незважаючи на те, що на Україну не доходить нафта (хоча комерційні структури здатні залити Україну російською нафтою). Незважаючи на те, що під його керуванням убожіє армія, оплот порядку в країні... На що сподіваються наші ліберали? Можливо, вони думають, що в російсько-українських відносинах Україна буде грати для Америки роль Ізраїлю? Напевно, такі надії будуються на наявності в США великої української колонії. Однак, нам здається, що потенційно невичерпні сировинні можливості Росії і фантастично дешева робоча сила приведуть до більшої уваги Вашингтона саме до неї. Особливо, якщо РФ удасться утримати у своєму складі Сибір, Далекий Схід, Урал і нафтоносні райони.
Тому ті, хто чекає, що Америка "полюбить" нас більше, повинні співчувати дезінтеграційним процесам у Росії, підтримуючи "демократа" Єльцина. Але парадоксально, що, з іншого боку, прихід до влади в Росії "патріотів" - це теж непоганий результат для наших американофілів. Тому що в такому випадку в американських політиків відразу ж виникне необхідність у "санітарному кордоні". І Штати змушені будуть завалити нас допомогою і зброєю. Основним стає лише фактор часу. Залишається чекати?
Однак, найголовнішим тут є те, що, ставши елементом "санітарного кордону", ми будемо не більш, ніж фішкою в чужій політичній грі. Ми знаходимося між молотом і ковадлом. Доля подібного "кордону" біля Росії після Першої світової війни повинна постійно бути в нас перед очима. У випадку конфлікту всі "гарантії", "обіцянки", "договори" із Заходом нічого не коштують!
ТРЕТЄ
Навіть мале засвоєння цих реалій змушує деяких політиків на Україні міркувати про нашу приналежність до Європи. Але ніхто і ніде не говорить про різні інтереси США і Європи, про фактор Серединної Європи і т.д.
Однак, уже з'явилися деякі політичні групи, що нав'язують ідею Балтійсько-Черноморського союзу Литви, Латвії, Естонії, Бєларусі й України. Цей союз виглядав би типовим "санітарним кордоном" між "Німецькою Європою" і "варварами" зі Сходу.
Але, будуючи такі плани, варто мати на увазі:
1. Особливу позицію Бєларусі, що не бажає встановлення подібного союзу.
2. Велика Німеччина -і по більшій частині - є лише потенція.
3. Об'єднана Європа навіть і не потенція, а тільки мрія перебороти атлантистську структуру НАТО.
4. Європа настільки сьогодні американізована, що незабаром їй прийдеться просити допомоги зі Сходу для збереження своєї ідентичності як центра білої індоєвропейської раси і християнства.
5. І головне! Німеччина, не будучи ще наддержавою, швидше знайде загальну мову з Москвою, чим з Україною і "чорноморсько-балтійським союзом".
У цьому випадку цілком правий Ален де Бенуа. Україна стане американською базою на континенті з усіма плюсами і мінусами такої позиції. Таким чином, від "німецької" ми знову обертаємося до "американського" орієнтації. Тут, як сказали б математики, рішення проблеми приводить до її постановки.
ГОЛОВНЕ
Виходячи з вищесказаного ясно, що повна реалізація відомого українського гасла "Геть вiд Москви!" зовсім поховає ідею Великої Соборної України, оскільки за її границями ми самі добровільно залишимо такі ключові регіони, як Дон, Кубань, Сибір, багато в чому населені російськомовними українцями. Очевидно, що в цих умовах нашою стратегією повинні стати одночасні відкритість і опора на власні сили. Тільки так ми зможемо наблизитися до статусу наддержави. Тисячолітній цикл східнослов'янської історії зробив повний оборот, і ми знову, як і в Х столітті, знаходимося на відправній точці. На порядку денному - нове народження Київської Русі з границями від Адріатики до Тихого Океану. Ми проголошуємо себе будівельниками нової Імперії.
Москва не може претендувати на роль центра нової імперії не тільки тому, що великоросійський етнос утрачає свою ідентичність, хаотично змішуючись з південними і східними народностями, але і, саме головне, через проамериканське московське керівництво, ненависть до якого поєднує і республіканських націоналістів, і російськомовне населення. Крім того, не можна не відзначити, що самі "демократи" зараз почали посилено пропагувати своє "євразійство" -і з метою знову відвернути увагу від насущності слов'янської єдності.
Однак, результати орієнтації слов'ян на Захід і Америку завжди були жалюгідними. Так, сьогодні ми спостерігаємо наступну картину, безсумнівно, викликану втратою західними і південними слов'янами відчуття спільності нашого суперетносу:
1. Скупка перспективних виробництв і земель іноземцями (Польща).
2. Розвал Чехословаччини і як наслідок -і дуже ймовірна напруженість у відносинах з німцями в Чехії і з угорцями в Словаччині.
3. Війна проти Сербії.
4. Не за горами і новий виток боротьби за незалежність у Косово і Трансільванії...
Україна не повинна чекати, поки ця хвиля докотиться до неї! Ми зобов'язані протиставити їй відтворену національну державу, побудовану на принципах корпоративізму, ієрархії і романтизму Київської епохи. Карикатурному і насправді -і антислов'янському по-суті "панславізму" Москви (при якийому Московська Патріархія веде переговори з Ватиканом) Україна відповість народженням нової слов'янської Еліти, у якій не буде місця всіляким антиелітам (Кургіняна і Ко). Народ нової Імперії буде являти собою єдиний духовно-етнічний моноліт, а не мішанину інородців під ельцинівською вивіскою "росіяни". І тут нам надзвичайно важливий діалог із щирими великоросами, тому що нам жити в єдиній Імперії, а націоналісти не можуть воювати проти своїх співвітчизників.
Київ, травень 1993 р.
назад
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
