УКРАЇНА-МЕЗОГЕЯ:
Етнопсихологічний чинник

Антоніна Льовочкіна

фото

Україна розташована в центрі Європи, де перетинаються шляхи, що з'єднують Схід і Захід. У ході досліджень, присвячених феномену геополітичного положення України і його впливу на український національний характер, було встановлено, що українцям притаманні як європейські риси характеру, так і східні, тобто, з одного боку, християнсько-візантійські, з іншого - євразійсько-кочівницькі.

Саме у прикордонному (перехідному) геополітичному становищі України деякі дослідники вбачають причину складнощів її існування як незалежної держави. Держава, вважає В. Янів, виникає там, де є динаміка, сильно розвинута воля, яка зуміє силою поєднати змагання сильних індивідуальностей, що розходяться, як у Європі, або там, де пасивне байдуже суспільство, що не вміє протиставитися деспотові і підкоряється його волі, як у Азії. "...Ми вже належачи, в основному, до Європи, занадто відхилилися від неї. щоби викресати в собі достатньо волі, конче потрібної для побудови держави, однак і не наблизилися настільки до Азії, щоб дати себе вести власному деспотові", - так писав В. Янів. Проте події 90-х років ХХ ст. показали, що Україна не надто відійшла від Європи і все-таки спромоглася побудувати власну незалежну державу.

Отже, за географічним станом Україна перебуває начебто на "межі двох світів" - між Європою та Азією, що, безумовно, вплинуло на психологію народу. Окраїнне положення України, вважає О. Кульчицький, неминуче породжувало дружинницький, а потім лицарсько-козацький тип людини, яка насолоджувалася ризиком і намагалася активно протистояти злу, захищаючи високі ідеали - честь, віру і свободу. Однак поряд із цими ідеалами межують й інші риси, зумовлені постійною загрозою: самоізоляція, заглиблення в окреме життя. Разом з vita maxima існує можливість vita minima - сховавшись, перечекати й уберегтися.

Постійне напруження прикордонної держави, розвиває свою думку В. Янев, породжує певний духовний стан, сформований у відомому вислові: "Або пан, або пропав". Поряд із пристрастним бажанням жити й бути існує зневажливе ставлення до смерті. Однак постійна загроза смерті призводить до загибелі насамперед найкращих і найсміливіших. І зрозуміло, чому зневага до смерті змінюється страхом перед нею, а героїчне життя лицаря (vita maxima) - "схованим життям" (vita minima). Звідси В. Янів виводить таку сучасну українську рису. як слабка воля, що відрізняє наш народ від європейців.

Впливом європейського чинника етнологи намагаються пояснити й деякі інші негативні риси українців. Так, М. григорів пише: "... Великі простори України привчили українців до байдужості, пасивності, розслабленості, безтурботності: "до нас ще далеко", "ще встигнемо", "якось воно буде".

У свою чергу, емоційність і слабка воля породжують такі духовні якості, як задумливість, рефлексія і навіть меланхолія, що яскраво проявляються в народній творчості українців, проте вплив постійної загрози українському народу не можна оцінювати однозначно. Річ у тім, що коли постійно існує загроза життю народу, у нього виникає питання про сенс життя. Відповідь на це філософське питання може бути як у релігії, так і в інших духовних цінностях, тобто у виході за межі власного буття. "... Людина прагне вийти з себе, щоб стати СОБОЮ. Людина облагороджується, сублімується, а втікаючи від джерела свого неспокою - від війни з усіма її страхіттями, - вона відкидає насамперед саму війну, а потім уже й лицарські цінності, замінюючи їх протиставленнями: твердість - ніжністю. нищення - творінням блага, ризик - розсудливістю, рани - шпиталями, ненависть - любовю або милосердям.

Отже, протилежною духовною диспозицією войовничості є надання допомоги іншому, що в Україні є великою етнічною цінністю. Це облагородження віддаляє нас від війн та руїн.

назад


goutsoullac@rambler.ru