чені розгадали таїну біоінформаційного обміну в природі. З'ясувалося, що всі живі суб'єкти - від мікроорганізмів до людей "спілкуються" між собою на рівні клітин та з довкіллям єдиною мовою, використовуючи для передавання інформації спеіальні коди. Завдяки цьому, до речі, стає зрозумілим і давній духовний догмат, що все суще у Всесвіті тісно поєднане.
Цей здобуток належить професорові Новосибірського наукового центру Геннадієві Маркову. Зібравши банк інформсигналів, що несуть у собі певні команди для клітини, науковець навчився "розмовляти" про насущні проблеми організму з його найменшими складовими і створив спеціальну апаратуру, здатну впливати відповідними інформпрограмами на розв'язання тих вузлів. Зокрема, досягнуто успіху в лікуванні деяких онкологічних захворювань та імунодефіциту.
Але проблема в тому, що це відкриття і його практичні розробки подають у російській пресі як ексклюзивне фундаментальне досягнення, тоді як ще у 80-ті роки ХХ ст. вчені довели: в основі розвитку багатьох захворювань лежить порушення інформаційного обміну між клітинами. На основі цього висновку в Києві було розроблено методику мікрогенеративної інформотерапії, схвалену МОЗ України, завдяки чому з'явилася можливість коректувати діяльність тих органів, чиє "неправильне" функціонування на клітинному рівні спричинює ті чи інші хвороби.
Такий спосіб зцілення від недуг передбачає передусім відмову від медикаментозного лікування, а також, усуває будь-які побічні алергічні реакції на ті процедури. І він зарекомендував себе мало не панацеєю в разі "класичних" захворювань дихальної, серцево-судинної, сечостатевої, дерматито-неврологічної, ендокринної систем, шлунково-кишкового тракту. Біологічно активована вода, що використовується при цьому, животворно впливає й на імунітет, запобігає розвиткові СНІДу чи онконедуг ... Створені в різних містах центри інформотерапії, що працюють за таким принципом, допомогли вже тисячам і "безнадійних" пацієнтів.
Так що, мабуть, нинішні російські відкриття в тій царині не є унікальними. Зрештою, й інформотерапія українських медиків не була абсолютною новинкою. Адже П'ЯТЬ ТИСЯЧ РОКІВ ТОМУ адепти Аюрведи (медицини ведичної культури, за якою колись жили всі народи Землі в епоху "золотого віку") радили задушевно "бесідувати" зі своїми недугами чи органами, які болять або непокоять. А втім, відголос такого медичного рецепту дійшов і до наших днів у правилах різних релігій, скажімо, в замовляннях та ін. Та, либонь, найдалі у розвитку й популяризації, сказати б, не наукової, а суто емпіричної інформотерапії пішов ще на початку 70-х років ХХ ст. американський священник і психотерапевт Норман Піл, автор книги "Рятувальний круг: Практичні настанови для розв'язання щоденних проблем". Він описує - пропагує навіть практику молитовного "відсилання" хворого органу до Бога як Творця людини і наводить приклади високої ефективності такої методи.
назад
чені розгадали таїну біоінформаційного обміну в природі. З'ясувалося, що всі живі суб'єкти - від мікроорганізмів до людей "спілкуються" між собою на рівні клітин та з довкіллям єдиною мовою, використовуючи для передавання інформації спеіальні коди. Завдяки цьому, до речі, стає зрозумілим і давній духовний догмат, що все суще у Всесвіті тісно поєднане.
