я стаття має просто кричущий характер,автор статті не може мовчати,дивлячись як в тілі сучасного світу Україна ніяк не знайде свого місця й вештається зі сторони в сторону...Можливо я не правильний патріот,чи маю неправильне мисленя,але це не заважає мені хоч як би думати, навіть один філософ мудрий казав:"Я мислю,значить я є,навіть якщо я мислю неправильно,це не значить що мене не має."(це був Декарт,кого це цікавить,до речі поряд с Бруно для мене вони наймудріші серед усіх філософів,хоча я не відкидаю інших.)
Прослідкуємо...2 липня 1993 року Верховна Рада України схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України та інтеграцію у світове товариство та торгово-економічні процеси світу". Цей документ визначає базові національні інтереси України і завдання її зовнішньої політики, містить засади, на яких реалізується зовнішньо-політична діяльність нашої держави,тощо... Я ці інтереси просто не бачу,вам не почулося,Я НЕ БАЧУ ДЕ УКРАЇНА ОКРЕСЛИЛА СВОЇ НАЦІОНАЛЬНІ ІНТЕРЕСИ? Можливо,я сліпий, тоді ви покажіть мені,де?Вона тільки й робить те,що їх втрачає... Названі мною чинники зумовлюють по моєму, необхідність національної консолідації, вибір правильного вектора зовнішньої політики, здійснення соціально-економічних реформ.Україна стала незалеж-ною державою відносно вже давно,а мене цікавить як давно вже демонструється слабкість України на світовій арені?Я то знаю,хоч приблизно,а ви?Хоч хтось з вас,хто читає цю статтю...щоб кричати,що хтось винний в проблемах,треба розібратися,як проблема ця стає нагальною у нас та нашіх мужів... Незалежність-це захист свої інтересів будь перед ким.Росія на кожному кроці кричить як вона нас любитбь тим самим водить й посилює контроль,мито і тарифи на наші товари,вона кричить як вона нас любить,але тим самим в Росії і далі про нас ніхто не знає в сенсі культурного значення і окремої національної одиниці від росіян, а як знає,то вважає українця просто недолугим росіянином,який по їхнім словам хоче себе просто виокремити з натовпу "советскости."
Незалежність В ОСНОВНОМУ СВОЄМУ СЕНСІ вимагає забезпечення економічних гарантій суверенності...в нас їх теж нема...наш суверенітет знаходиться вже у підвішеному плані...Тому це вимагає як найскоріших рішень стосовно світу до України, вже майже всі країни визначились зі своїми вподобаннями...Так,так,вам знову не почулося,саме так бо ринок є такою собі виставкою,де всі кожен на кожного дивиться,я б сказав придивляється, бо просто подивиться можна й в цирк підти...А сьогодні економіка України перебуває у стані глибокої кризи,вже пройшло 12 років,КУДИ МИ ЙДЕМО? Україні вкрай необхідна опозиція,сильна та розумна!Треба вирішити що вартує для нас самих наша країна!Бо для багатьох вона не вартує нічого,мало того вони стають ії ворогами!Тому будемо сьогодні говорити про те,що є наша країна для самих себе...ми тільки й робимо як все втрачаємо та втрачаємо...а потім кричимо!Всі країни майже з якими ми були в Союзі вже на ногах,а ми ще на колінах...Скільки можна так стояти?Ні,я не песиміст,й не оптиміст,я реаліст... Тому й дивиюся, скількі будуть для народного господарства нашої країни характерні такі негативні тенденції як спад виробництва, загальні неплатежі, зростання державного боргу та дефіциту державного бюджету, приховане безробіття, загострення соціальних суперечностей.Винищуючи такі явища ми будемо потрібні Європі,а Європа потрібна нам. Події, що відбуваються на нашій планеті останнім часом, з усією очевидністю демонструють стирання міждержавних меж в економічній та інших сферах діяльності,але ж всі забули,(жирним читай!)ГЛОБАЛІЗАЦІЯ-ЦЕ ВЗАЄМОЗАЛЕЖНІСТЬ ЕКОНОМІК,А НЕ ІЇ ВИГЛЯД ОКУПАЦІЇ ОДНІЄЇ СТОРОНИ НАД ІНШОЮ! До чого я це сказав?До того,що ми не повинні чисто бути залежними наприклад у росіян,як відбувається зараз і мова йде не тільки про них,а вони тільки це й роблять,щоби поставити нас перед фактом невдовзі,"що вже все в їхніх руках, тому гайда до нашого союзу з Росією і не рипайтеся!" Реалізація політики інтеграції України до європейської спільноти є, безперечно, правильно обраним шляхом розбудови її економіки... але...чи то ця реалізація робилася на п'яну голову чи що?Ми не рухаємося ні у СНД,ні у Європу, ні у НАТО,нікуди.Нам постійно дають обіцянки,чи то просто я думаю,чекають нових пере-виборів,аби говорити з новим нашим Президентом.
Я багато читав книжки українських революціонерів,й саме вони мені до душі,саме тому мені здається мудрою та сильною українська Маргарет Тетчер,тобто Тимошенко Юлія Володимирівна, знову ж таки можливо я помиляюся,але вона на чолі з квапливим Ющенко має й мала в своїй команді людей не тільки слова а й діла...(головне патріотів!)той же Левко Лук'яненко,я не думаю,що відсидівши пів життя за гратами за незалежність України, він за гроші пішов у тимошенківську партію.Також там же Слілка Офіцерів України,багато вчених.Так само якщо проаналізувати хто у партії Ющенко,конгрес українських націоналістів,весь підбір правих сил й тому подібне. Мені подобається ії твердість розуму і характеру!Саме такі треба, щоб Україну поважали, рахувалися з нею!Нам треба сильний політик!Чому Путін може й цілувати й душити Буша одночасно,а ми ні!Нам треба обов'язкове підлабузництво!Той же Борис Тарасюк, якого підступно зняв наш Президент, чому так кажу,бо не було його за що знімати,людина він був чисто прозахідного типу,а це як йому трясся,не влаштовувало Кучму,тому він поставив знову ж того Зленка,який вже вичерпав себе на цій посаді ще у 1996р.,бо Кучма почав бачити що Україна втрачає свої обіцянки перед Європою,й повернув у бік Росії...Коли я казав,що нафтопровід Одеса-Броди може принести збитки Україні,без негайного розгляду деяких суто національних моментів,а саме так й сталося нині,то саме Тимошенко й одна вона з усієї ВРУ сказала про це на шпальтах газет згодом,що це-біда України й як завжди нагрівання грошей...й я радів цьому як ненормальний, що я хоч щось розумію виходить...Справа в іншому тут також,треба поєднувати логіку та передбачати національні інтереси,без них сьогодні ні туди ні сюди!
Так от я хотів би торкнутися таких людей, як Петро Яцик чи Йосип Мороз, поважні люди-українці за кордоном,і майже незнанні в Україні,якщо казати про останнього,то він наводить навіть слушну думку,(до речі він доволі поважна персона як в Україні так і в Америці,колишній радник Кабміну та Верховної Ради України, шеф фінансів державного університету штату Нью-Йорк, розповідав на українському телебаченні,(його конференція в мене була записана на відеоплівку)що однією з головних проблем сучасної України є опір до змін,тобто неспромога до змін,Україна сама не хоче цих змін...з теперішнім Президентом!Мало того,це закладено в українській ментальності,й я згоден з ним в цьому ракурсі питання. Адже для хліборобів наприклад наших характерний такий собі консерватизм.Й мене дратує те,що наші люди живуть так як звикли,не хочуть мінятися,але хочуть щоб змінювався світ навколо їх!Але ж якщо брати тих же селян,то далі сільськогосподарського сезону і свого поля вони в часі і просторі думати не звикли,чи то завжди з села в село сумки таскати,"до чого звикли,тому й радіють,"є навіть у нас прислів'я таке.Так, спочатку українців не могли загнати в колгоспи, а тепер не можуть їх звідти вигнати...Але ж опір до змін існує в цілому світі. Як є постійний прогрес, так і постійний йому опір. Ці явища завжди йдуть паралельно.
Однією з головних проблем української психології є небажання брати на себе відповідальність. (Тимошенко 2000р.Київ.)Україна стає країною начальників, коли все вирішує одноосібно керівник.Зараз це Президент,а завтра,Кінах,Медведчук....Як у відомому прислів'ї: "Я - начальник, ти - дурак". Насправді кожен має відповідати за свою ділянку роботи і сам приймати рішення за своїми обов'язками. Ситуація, коли начальник займається всім, включаючи ремонт замків та купівлю нових лампочок, призводить зрештою до диктатури у суспільстві...
Якщо Україна не вирішить спочатку своїх нагальних проблем,а буде завжди бігти до європейських та усіляких світових товариств, об'єднань, утворень,то назавжди вона буде сірою вороною.Чомусь Бельгія де розташоване представництво НАТО,(тільки уявіть собі!)не боїться зараз привселюдно обговорювати тему нового воєногу блоку Європи,бо на думку бельгійців цей блок вже мертвий!Ось так!Бачите як Воронін,взявся за інтереси Молдови,навіть сказав,якщо в ГУУАМ хоча б на 50% буде суперечити інтересам тої ж Молдови,вона звідти вийде.Дивіться,він говорить не в тоні дипломатичної етики навіть,але інколи це потрібно,щоби поставити всі крапки над "і."Про це поговоримо нижче...
Я давно знайомий з Корчинським, (брали разом участь у масових заворушеннях Україна без Кучми!)й правильно навіть той же Корчинський говорить,що глобальний ринок-це сьогодні радикальна політика,ось вам приклад,яка жорстка відповідь,а як Путін з усіма поводиться...І саме через невирішення своїх нагальних проблем реальна взаємодія країни із зовнішнім світом в галузі економічного співробітництва поки що не набула потрібного динамізму. Україні дають певний карт-бланш, потихеньку приймаючи ії до світової спільноти на певних засадах,але й Україна теж робила кроки у центр світового простору,й це не можна оминути.Але зараз наша країна розуміє,що вона програє данні свої обіцянки,тому звертає в бік Росії.Я дивуюся,як всі мріють жити в Америці й моляться на їхню культуру, звичаї,але ж ті ж американці були теж колись світовими банкротами,раптом про це всі забули,та й коли заселяли США,й гадки не мали що робити далі на тих ковбойських полях,повбивали собі індійців та й годі,а що далі робити не знали,(хто не знає-в той час за скальп індійця американці давали по 200 фунтів,які тоді ходили в обігу.)Всі вони були неосвічені,а тепер й вже доволі довгий час американці ламають опір до змін новими знаннями і новими людьми. Купують їх за величезні гроші й це показник їх інтелекту!
А в нас люди, які старіють, стають елементарними консерваторами і не пускають на свої місця молодих,як на місцях,так і в житті,вказуючи як їм треба жити,забуваючи,що самі жили в другому просторі й часі...Це стримує прогрес. Це ще раз підтверджує мю думку про те, що я казав й стояв на тому що українці нація не зовсім сформованих людей,як національні особистості,як те без чого не може бути свого"Я" й вони й дуть завжди,тобто переважно завжди за сильнішим,за тим хто має силу й красу життя. Ми самі не усвідом-люємо що для чого нам потрібно...Треба нам нової думки, а її творить молодь. А молодь не хоче працювати на ту націю в якої скорений дух,дух боротьби,вона стала кволою!А так хочеться себе відчувати крутим,тому біжимо за тими,хто є такий! Тому Україні вкрай важливо, аби молоді фахівці діставали дедалі більшу вагу в суспільстві,а вони іїї не дістають,я поки вчуся в Університеті, й моє серце розривається від смутку,що моя країна остаточно загине,чому...бо на перервах,ми часто кажемо, хто куди,в яку країну поїде після диполму. Мало того,про це вже говоримо на наших парах з професорами,й вони піддакують нам у цьому!Тому не можна розкидатися нашим інтелектом!!! Росія згодна платити на рівні Заходу зараз вже вченим,вона на весь світ кричить тепер,аби поверталися ії вчені додому!А ми саме це робимо,що виганяємо іх зівдси! Час, коли український нарід тримався на селянстві, вже відійшов,і я дивуюся,й що виходить саме тому,ми не підтримуємо сьогодні село,так не так же треба це розуміти,панове начальники.Вже просто настав час людей, які творять нові знання і технології,це сучасне життя,але й без села ми теж далеко не поїдемо.Ми недооцінюємо тих, які займаються точними та прикладними науками,але й не потрібно недооцінювати й село,ще раз кажу!Наголошую на цьому!Скажете в мене немає тут логіки,вона є...
Ми маємо йти своїм шляхом й це вірно,бо якщо ми хочемо зберегтись як нація,ми повинні ставати сучасними у тілі сучасного світу,це все має прво на існування,раніше у кожній хаті був"Кобзар",а тепер комп'ютер,й це нормально...Ми повинні знати не тільки свою мову, але й світові чи хоча б сусідні,ось це я мав на увазі.Але знову ж таки,не дивлячись на це,я б хотів додати ще такий факт,що знаючи іншу мову,нам не слід йти до лап Росіїї знову,й розуміти знання іншої мови саме так ,але як же вона хоче нас туди забрати, товаришувати можливо,а не занурюватись з головою до ії обійм.Ми маємо вміти танцювати не тільки чардаш, але й вальс чи рок-н-рол.Бо ми Європа,тим більш центр...Я?
часто замислююся,чому ніхто не сміється з шотландців, які ходять у спідницях.Я дійшов висновку,у світі є і модерна культура, і традиційна. І жодного протистояння між ними нема... Відсутність ініціативи є нашим найбільшим горем. Бо часто українські організації підтримки наприклад української музики тримаються на примітивному рівні,в мене є знайомий,який мав чудовий голос,вміння грати, співати,він творив з моєї точки зору,шедеври,(як в нас скажуть музика нового покоління!)а не досяг нічого саме через брак коштів.Я не вмовив його залишитися в музиці...Саме тоді при таких умовах виникає в людині боротьба...за право насолоджуватися хоча б якоюсь культурою... Молодь не хоче того рівня,що в неї є,є марево рідної культури, вона прагне сучасності й тоді вона відмовляється від всього національного.Вона починає виступати проти фольклору, традицій...Хоча насправді це виглядає смішно, бо кожна нація має і плекає як би їй важко не було,свою народну творчість. Ми ж сьогодні відмовляємося майже від всього народного,занурюємося, якщо казати відносно музики, то в попсу,причому переважно чи в дешеву чи просто в російську,назагал наші ж виконавці звикли робити якісний продукт,і ті ж хлопці з того ж "Океану Ельзи"хоч комусь подобаються чи ні як співають,але вони роблять музику на таких інструментах,що не кожний собі дозволить,а кліпи знімаються по світових стандартах,витрачаються гроші до останнього на якість...тому їх і запрошують у ту ж Росію,де росіяни ні чорта не розуміють з того що співає той Океан Ельзина українській мові,але їм до впободи професіоналізм, диво нової генерації,їм печінки проїли вже той же Кіркоров чи Маша Распутіна.Дуже симпатичні в нас з'являється групи "Мандри" та "Друга ріка."А подивіться,в тій же Англіїї,й досі залишилися придворні поліція має форму не європейського зразка,а ще ХVIV-ХIVVстоліття,й міняти ії вона не збирається!А як вам те що Англія є у ЄС,але вона єдина з ЄС яка не поміняла свою валюту,відповідь:"Ми дуже любимо свою валюту,тому ми ії не поміняємо ні на яку іншу."тому знаючи світ, можемо сказати, що й наш фольклор є не гіршим за інші, якщо не кращим,що визнають мої родичі з Америки.Cкажете фантазую,а що ж ви тоді скажете,що по красі мови українська займає чільне місто серед п'ятьох найкращих в світі мов,вона є одною з офіційних мов ООН,і що скажуть горе-знатоки,коли я скажу що наша нація вважається поряд з італьянською самою співучими в світі.Нас поставили поряд з такими як Паганінні,чи той же Челентано,бо того ж Анатолія Солов'янененка знали майже в усьому світі,йому зроблено монумент у США та Франції...визначається таке ж питання зараз у Канаді.Вичитав в одній газеті,що коли наші деякі оркестри їхали в Європу,в ту ж Францію на виступи і різко не вистачало грошей чи тур затримувався приймаюча сторона казала "ви головне їдьте,ми гроші дамо!" Коли я про цей факт взнав нещодавно мене просто це шокувало! А наша Асія Ахат,теж з світу музики, неперевершена скрипачка стала світовою зіркою давно і стоїть поряд зі світовою Ванессою Мей. Але торкнемося економічних неараздів...
У наш час, на зорі третього тисячоліття, розвиток міжнародних торгівельних зв'язків та інформаційних мереж неухитно тягне за собою створення і розвиток величезних міжнаціональних компаній в ранзі монополії.Тому нічого дивного немає у тому, що такі компанії займають лідируючу позицію на національному або й на міжнародному ринку, а деколи навіть залишаються єдиними на ринку, викидаючи з нього конкурентів - й стають монополістами,так скажете чи ні...Слід зауважити, що компанія не повинна бути величезною за розмірами щоб стати монополією, отримати наприклад монопольну владу. Навіть невеликим компаніям вдається стати монополіями на місцевому ринку,і хоч дуже критикується радикальна політика,але ії демонструє багато країн сьогодення,щоб набути впливу у сучасному світі.Я це кажу для того,щоб подумати,чи справді російський концерн палива "Лукойл"чи "ТНК"може принести користь Україні чи зайняти монополістичне місце,я схиляюсь більше до другого...і це вже наявно видно.А чого ми не можемо зробити у себе з Росією наприклад,а Росія з успіхом усуває українські товари зі свого ринку замінюючи на свої чи американські під якісь угоди чи договори з тими кого усуває.. приклад нещодавний української карамелі,як красиво ії кинув Путін... Казав й буду казати,при такій справі вся Україна,тобто ії економіка буде під орудою Росії...А ТЕПЕР ВЖЕ ДОЖИЛИСЯ!НАША КРАЇНА НА ЧОЛІ С ПРЕЗИДЕНТОМ ВЗЯЛА МОНОПОЛІЮ НА ТЮТЮН ТА АЛКОГОЛЬ ТА СПИРТ ОСОБИСТО!...та ще й на всю країну про це заявила...Основною причиною надання такого права є політичні мотиви! Наприклад що робить в нас анти-монопольний комітет України я не знаю,бо головною причиною існування монополій є те, що одна єдина фірма може володіти контролем над деякими рідкісними і надзвичайно важливими ресурсами або у вигляді сировини, або знань, захищених патентом. Наприклад протягом багатьох років фірма "Kserocs Ltd" контролювала процес виготовлення копій, бо вона володіла більш досконалими знаннями в області технологій, які в основному були захищені патентами.З цим треба боротись,бо інколи сама держава заплющує очі коли йдеться про власні амбіції.Сьогодні треба воювати проти економіки монополістичного характеру,я думаю таку економіку демонструє сьогодні тільки дві держави Росія та США,чомусь такі світові держави, лідери по розвитку життя та поваги до себе Китай, Індія,Японія,Швейцарія,Канада ії не демонструють, тому я ще раз наголошую,ринкова економіка, я думаю може існувати довго й щасливо,але при взаємоповазі.А як смішно звучить то треба нам НАТО,то не треба,просто смішно...багато людей не розуміють,що є за структура взагалі,то шарахалися від нього,тепер залюбки ми з ним будемо...але...про це ми ще поговоримо...
Взялися зараз за церкву,я не думаю,що є правильним хід зробити одну помісну церкву,та ще й православну,це є абсурд,про що каже сама Конституція,де право вибору на віру й свободу???Я сам маю родичів католиків,протестантів,як з Іспанії,так і з Америки,сам не належу до православної церкви,й що мені робити? І я не думаю що вдасться помирити наших Філарета та Володимира,також не думаю,що вдасться забрати Лавру,(НАШУ,до речі у Росії!) Як і не думаю,що вигонимо російський десант у Криму,щоби йти до НАТО, як нам здумалося...(бо відсутність баз іншої держави на нашій території,є обов'язковим інструменттом для входження в НАТО...) Але ми продовжимо...Я спробую й довести те,що вся історія України з мого боку є спірна...навіть один історик український сказав:"історик не може ні знати,ні гарантувати точних подій і дат."Так ось...Греко-римська цивілізація у вигляді християнства прийшла в Україну з Півдня, з Візантії - культурного центру тяжіння країн Середземномор'я - приблизно в ті ж часи, коли вона просувалася і в північну частину Європи. Пізніше зв'язки з Константинополем були порушені. Після татаро-монгольської навали Україна (Галицька Русь) більше орієнтується на Захід, а згодом стає частиною польсько-литовської держави. Загроза з боку польської шляхти штовхає український народ, що вже створив власні автономні державницьки структури, в інший бік - до православної Московської Русі. У складі Російської та Австро-Угорської імперій Україна занепадає як самостійна нація, але зберігає опосередкований, через Москву або Відень, зв'язок з європейською цивілізацією.І що тільки саме,через останній чинник ми маємо бути православними,що ми були з Росією в братерстві...? По історії в мене стоїть четвірка,саме через те,що я постійно сперечався з нашим істориком,й тому я буду сперечатися з усіма,хто мені доводитиме іншу думку...Коли був ПАПА Римський в нас,всі були шоковані скільки людей прийшло до нього,й це те що показує що ми такі православні теж?Чи нам більше нічого робити,як вирішувати зараз цю справу...Наробили галасу!Не соромно!...він насампреред приїхав як голова держави Ватикан,а вже потім як представник Бога...А наробили такого,що до нас якись біс їде!... Шкода,до Європи нам так далеченько буде,з таким підходом до справи!Мій викладач в університеті по релігії теж був не найкращий, розповідав весь семестр нам всю Біблію,про Адама і Єву,коли ж я сказав,щоя ії краще за нього знаю,а хочу знати всього-навсього відрізненя релігіозних течій та іх історію,то він образився!Можу згадати про політолога, який доводив,що багато партій,це пагано,що це трактується тільки як обкрадання держави!Я з цим не згодний!Дивлячись,який підход до справи!Є багато нині країн,де багатопартійність є нормальним явищем!Мало того,це і є демократія,про яку всі так кричать!Де ж тоді свобода слова!???По економіці ми займалися питанням графіків попиту і пропозицією,але ж Сорос давно сказав що у ХХІ ст.немає вже цього поняття,воно просто непередбачуване!Розумієте,це старий ще підхід до справи!Так не можна!Вчені нового покоління виїжджають в України,а саме вони мають вчити так як треба.Тому залишимо цю тему...
Ось знову вам,на початку 1991 року від Заходу очікували також реальної допомоги в економічній сфері та політичної підтримки на міжнародній арені, зокрема у відносинах з РФ...Навіщо...Й що той захід зробив для нас...Все треба було робити самому спочатку,а не обвинувачувати когось...Хто допомогав Росії,коли за 2 роки вона міцно втримує вже важелі в руках,які вилітали в неї постійно з рук на протязі 8 років останніх ...А звідки в нас голова та руки виросли??? Самі хоч щось можемо зробити?От і побачили,Захід загалом й демонструє свою переважну зацікавленість у розвитку відносин з РФ як "правонаступником" СРСР, хоча й ми є центром Європи,вигідніші за багатьма показниками, але тоді як нові незалежні держави розглядалися як щось вторинне і незрозуміле,хоча Україна знову в тратила шанс довести інше...це був ще один спірний момент з моїм істориком в університеті...скажу тут таку думку...бо Україна могла бути правонаступ-ницеюСРСР,їй ніхто не заважав це зробити...так як у Київській Русі був Київ центром і Росії і України,а Москва було просте село,та й без киянина Юри Довгорукого не було б й самої Москви...Саме він розпорядився ії побудувати.Киії мав зв'язки з багатьма багатими державами тоді,а Москва як і сучасний Пітер не мав нічого!Але сьогодні не історія має рухати мозком України,а ії нацiональнi iнтереси,саме вони потребують утвердження України як впливової європейської держави, повноправного члена ЄС.Там слабких не чекають й це нам важко усвідомити... На пострадянському просторі саме дві країни - Україна та Росія - є найважливішими елементами європейської безпеки, і від шляхів, які виберуть ці країни для свого розвитку, значною мірою залежить майбутнє об'єднаної Європи,про це не слід забувати.Саме тому політика Заходу по відношенню до цих двох країн повинна бути максимально збалансована і не можна допускати такої ситуації, при якій Росія тим чи іншим способом могла б зробити Україну занадто залежною.
Згадую,як після деяких переговорів Володимир Путін підписав розпорядження про виконання українсько-російських протоколів до двосторонніх угод про створення консорціуму СЕРЕДНІЙ ТРАНСПОРТНИЙ ЛІТАК та про спільне виробництво літаків Ан-70. Напередодні російські та українські авіапідприємства підписали й угоду про кооперацію у виробництві ближньомагістрального пасажирського літака Ту-334, який вироблятиметься на російському підприємстві МАПО та київському авіаційному заводі АВІАНТ,хоча я не дуже захоплений ідеєю такого єднання,бо ми втрачаємо тоді свій особистий розчерк по виробництву хоча б літаків,а сьогодні склалася взагалі парадоксальна ситуація,що ми без допомоги не в змозі хоч щось зробити самі...Ми не останні в світі по літакобудуванню,але знову ж таки...але ж...але ж...Втім, Ан-70 - це лише епізод, який став повчальним і для Заходу, і для Росії. Додамо - не меншою мірою і для України - як шукати свій "прагматизм" у міжнародних відносинах. Про те, що йде велика стратегічна гра між Заходом і Росією за вплив на Україну, свідчить і те, що президент останньої Володимир Путін знаходить можливість відповісти подвійним ударом, (хоч він, як відомо, не боксер,а дзюдоїст) тобто по два рази зустрічатися на кожний візит високих гостей з Європо-Атлантики до нашої держави. Останній період вельми показовий: Путін готовий по два рази на тиждень, а то й на день, зустрічатися з Кучмою будь-де- на "базарі" у Вітебську, на морському святі у Севастополі, в домашньому Сочі, аби, образно кажучи, парирувати стратегічні ходи США чи ЄС. Та чи вдається йому це?А ми всюди ми з кимсь об'єднуємося...хоча можливо я помиляюсь знову ж таки,я не хочу бути якимсь оратором,який виступає на площі Риму,як в стародавні часи,хоч скоро дойде в мене й до цього,я думаю..А з точки зору національних інтересів України цілком очевидно, що ми не повинні сумувати з приводу того, що Захід відмовився від Ан-70, а Росію цей проект зацікавив. Так само ми не маємо стриба-ти від радості, що Захід (Польща, Європа і, можливо, США) вельми зацікавлені нафтопроводом Одеса - Броди, а Росія - ні. Ми можемо радіти з того, що відстояли свої національні інтереси в обох випадках... Слава Богу,хоч тут...Хоча той провід що зараз Росія домовляється з Грецією може покласти край всій прибутковості нашого проводу.
Інколи я дивуюся,як так швидко й хитро оперує своїми справами Росія,бо наприклад якщо торкатися несумісністі вимог РФ щодо координації зовнішньої й економічної політики країн СНД з повним ігноруванням нею інтересів і пріоритетів країн-партнерів,то я ду-маю,загалом слід визнати, що Співдружність має тенденцію до перетворення в механізм реалізації і тут виключно російських інтересів . Пануючи в робочих органах СНД, РФ фактично має можливості проводити такі рішення, які узгоджуються з її власними національними інтересами, але часто-густо суперечать інтересам інших країн-членів. Домінування російських інтересів в СНД аж ніяк не сприяло розгортанню того потенціалу співробітництва, який планувався спочатку. Та практично, якщо ці конфлікти й виникали, то багато в чому не без участі самої РФ. Грузія висловлює незадоволення поведінкою РФ в Абхазії. Азербайджан аналогічно незадоволений російською підтримкою вірменської сторони. Україна могла опинитися перед загрозою масштабного конфлікту в Криму, інспірованого з боку РФ. Чеченський конфлікт виник саме внаслідок неконструктивної позиції Москви тощо. Теза про необхідність російської військової присутності в країнах СНД не витримує критики й відповідає скоріше геополітичним амбіціям Москви, ніж інтересам воєнної безпеки інших країн Співдружності. Україні не слід тут мовчати!
Такаж ситуація і в ГУААМ...хоч там і Росії нема...та стали вже говорити, що "шовковий шлях" перетворюється по словам Вороніна,на шлях транспортування нафти, а потім і природного газу для інтересів виключно Молдови,що я й казав раніше."Тільки якщо це справді так буде,і якщо Молодова матиме в реалізації цього проекту тільки власний інтерес, то тоді зрозуміло, що ми братимемо в ньому участь,а якщо ні,то ми виходимо з нього ж одразу." - заявив президент Молдови.Що це? Він не параноїк,як комусь може здатися,він думаюча людина...Я я скажу,що я не згоден,що інколи необхідно абстрагу-ватися від конкретних національних економічних процесів, щоб пізнати дію міжнародних економічних законів,на жаль,це в Україні не змогли зрозуміти і в незалежній державі. Оскільки міжнародні економічні відносини здійснюються на різних рівнях, то в дослідженнях користуються методом макро та мікроаналізу,але,я вважаю всюди виступає у всіх тільки національний чинник.Відповідно при цьому використовуються такі інструменти макро та мікроаналізу, як порівняння показників економічного зростання, з'ясування стану макроекономічної рівноваги, визначення циклічності міжнародного розвитку ,тощо. Як і всі економічні явища, міжнародні потребують кількісного обгрунтування. Кількісні показники з'ясовуються за допомогою економіко-математичних методів, використовуються функціональні підрахунки. Крім того, визначення й порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу. Структура економіки в її широкому розумінні охоплює всі сфери людської діяльності - від макро- до мікроекономічного рівня,про це слід не забувати,якщо десь справи в нас кепські,а десь добре,то ця омана відобразиться згодом обов'язково.Ми ж постійно кричимо про загальний ВВП,а в областях окремих мовчимо!Ми кричимо про зростаючий ВВП,але ж Пол Хейне давно сказав що ВВП це не показник достатку людей,не може ні в якому разі ним слугувати,це просто зростання якоїсь галузі в країні. Повторюю,головна проблема України також полягає у тому,коли піднімається якась вісь чи галузь нашої економіки ми кричимо що зростає увесь економічний потенціал України, що насправді зовсім не так,про це забуває така поважна людина навіть в державі як прем'єр.
А в якому стані наша Армія?Чому про неї кажу,бо я не пішов туди й не хочу...
Пару днів тому,під головуванням Президента України Леоніда Кучми відбулося засідання Ради національної безпеки і оборони, на якому обговорювалися питання про заходи щодо підвищення ефективності контролю на державному кордоні та протидії нелегальній міграції, хід реформування Збройних Сил у 2003 році та завдання на 2004-й, проект Концепції моделі українського війська зразка 2010 року, пропозицій щодо уточнення заходів діючої Державної програми реформування та розвитку Збройних Сил на період до 2005 року, а також проект Державної програми розвитку озброєння та військової техніки на період до 2010 року. Але я думаю,це елементарні байки,бо треба вже щось робити,а сьогодні нічого не робиться в нашій Армії.Що зробив тоді Кузьмук,коли Марчук каже що починаємо все спочатку.Але якщо дивитися глибше,то досі залишаються нерозв'язаними нагальні проблеми облаштування державного кордону, особливо на ділянках з Росією, Білоруссю, Молдовою. Не відповідає міжнародним вимогам забезпечення транзитних перевезень щодо швидкості, неперервності, збереження цілісності вантажів. Лише через ці та інші причини держава втрачає мільярди гривень за рахунок скорочення транзиту вантажів і пасажирів територією України. Зближенню Києва з Тбілісі та Баку сприяла і підтримка Україною територіальної цілісності Грузії й Азербайджану, що полягала у військовій допомозі в роки гарячої фази грузино-абхазького й азербайджано-вірменського протистояння. Щоправда, це призвело до загострення взаємин із Єреваном, так само як і з Сухумі. Вони й сьогодні не вирізняються особливою теплотою. На недавній сесії ПАРЄ вірменські парламентарії у числі недружніх держав, поряд з Азербайджаном і Грузією, назвали й Україну.Про свої інтереси в південнокавказькому регіоні в Києві постійно говорять під час численних зустрічей міністрів, прем'єрів і президентів.Однак Україну, попри витрачені дипломатами зусилля, у цьому регіоні не розглядають як серйозного гравця, котрий послідовно й уперто відстоює свої інтереси і, тим більше, впливає на процеси, які відбуваються на Південному Кавказі. Схоже, що так вважають навіть у Грузії, з якою в України склалися особливі партнерські взаємини. Київ радше відіграє роль статиста і залишається в тіні головних дійових осіб - Туреччини, Ірану, Росії, Сполучених Штатів, Європейського Союзу, будучи виключеним із багатьох процесів, які відбуваються в регіоні.Тож дуже сумнівно, що в момент, коли загальнокавказька система безпеки буде створена, там знайдеться місце і для України. Насамперед тому, що в Єревані та Сухумі вкрай негативно ставляться до посередницької діяльності Києва, вважаючи його проазербайджанським і прогрузинським, і всі українські ініціативи одразу наштовхуються на жорсткий опір вірменів і абхазців. А наші посередницькі і миротворчі зусилля, зокрема в Косово (Югославія), у Придністров"ї (Молдова), у врегулюванні грузино-абхазького конфлікту, залишилися непомітними,хоч і корисними.Багато наших хлопців їде й нині в Ліван,в Африку,всюди де є війна і я боюся,що наші хлопці стануть якимсь товаром,іграшкою в чужих руках,бо він дорого коштує й ціниться,й це признав навіть сам Кофі Анан...вони відрізняються від усіх миротворців світу!Чуєте псевдо-патріоти!
А неприйняття Києва до своїх лав абхазцями і вірменами ставить під сумнів успіх нинішньої миротворчої місії Зленка в Грузію. Неформальне об'єднання, створене 1997 року країнами, котрі намагалися протистояти російському домінуванню на пострадянському просторі, а також реалізувати спільні транспортно-енергетичні проекти, з самого початку викликало в Москви гостре неприйняття. Особливо в тій частині, що стосувалася військової складової - батальйону, котрий планували створити Грузія, Україна й Азербайджан для охорони нафтопроводів. Зручний момент для дискредитації ГУУАМ настав під час "касетного скандалу", і росіяни не забули ним скористатися, чинячи тиск на всіх учасників об'єднання. Сьогодні роль ГУУАМ у південнокавказькому регіоні, так само як і в СНД, фактично нівельовано, і його механізми не задіяні у врегулюванні конфлікту між Тбілісі та Сухумі.Та поки що Київ свої економічні інтереси представляє в регіоні дещо однобоко, обмежившись лише рамками транспортно-енергетичних проектів - Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору, INOGATE і TRACECA, пов'язуючи їх із реалізацією планів з диверсифікації поставок енергоносіїв, а також зміцнення статусу України як транзитної території (паромна переправа Іллічівськ-Поті). На сьогодні одним із головних завдань,є наповнення нафтопроводу Одеса-Броди і створення міжнародного консорціуму з його експлуатації. Саме цьому питанню приділяється значна частина часу на переговорах чиновників різноманітних рангів.У Баку сьогодні зацікавлені в тому, щоб розширити ринок збуту каспійської нафти і створити постійний ринок у країнах Центральної та Східної Європи. Український нафтопровід надасть азербайджанцям таку можливість, якщо, звісно, його буде продовжено до польського міста Гданськ. Тож немає нічого надзвичайного в тому, що азербайджанці висловили готовність наповнити нафтою цю трубу. Однак коли це відбудеться, невідомо: на сьогодні видобуток нафти на азербайджанській ділянці Каспійського моря поки незначний. І ще питання: чи хочуть азербайджанські компанії ввійти в створюваний консорціум?А ми ж звикли мислити глобально,тому вирішуємо все ззаду наперед...
А про НАТО,якщо вже говорити про цю тему,то це окрема справа взагалі,бо кампанія в Афганістані продемонструвала, що для ведення сучасної війни необхідні всього чотири ключові складові:
1)багато транспортних літаків для доставки військ у віддалені регіони;
2)бомби і ракети прямого наведення, які можуть вражати противника з високою точністю,
3)скорочуючи час бойових дій і зменшуючи втрати; велика кількість сил спеціального призначення, які можуть діяти в темний час доби, використовуючи
4)прилади нічного бачення; сучасний зв'язок, що дозволяє наземним і повітряним силам взаємодіяти так, щоб противник не міг їх підслуховувати. Зараз коли війна в Іраку виходить на фінішну пряму,мої думки такі:
Жодна з європейських країн НАТО не володіє всіма чотирма складовими, і надалі розрив між США та їхніми союзниками буде тільки збільшуватися,тому як може НАТО бути тут головним?У цьому році Конгрес США затвердив новий військовий бюджет у $379 млрд.плюс на додаткові виплати ще замовлено біля $200 млрд. - найбільший за останні десятиріччя.Ще раз цифру подивіться,як не вразила вона вас!?...У списку того, що запитав Пентагон, - безпілотні літаки-вбивці, суборбітальні бомбардувальники, космічні супутники-сенсори і т.д.,це я вичитав в з інтернет-сайту Пентагона.А на думку генсека НАТО Джорджа Робертсона, "збільшення військових витрат США створить ще більший технологічний розрив між Вашингтоном та іншими країнами НАТО, що взагалі загрожує проведенню спільних операцій у майбутньому". "ВПС США - велика річ, яка, втім, руйнує НАТО", каже він.Крім того, США - єдина країна, що має значні сили в різних регіонах світу - 100-тисячні угруповання в Європі і на Далекому Сході, а також 50-тисячне угруповання на Близькому Сході і в Центральній Азії. Ці війська підтримуються мобільними силами авіації і флоту,й де правда,що при вступі до НАТО,не має бути баз на іншій території... Можна передбачити, що рішення про те, коли і з ким воювати, буде, як і у випадку з Афганістаном, не колективним, а одностороннім. США діятимуть разом з союзниками по НАТО лише там, де визнають це за необхідне, і самостійно там, де вирішать без них обійтися. ...Ну а до чого тут НАТО? Та ні до чого, - у нову систему європейської безпеки (включаючи економічну) Північно-Атлантичний альянс ніяк не вписується. Тим більше що в Старому Світі ще не забули, наскільки обрушила євро та підірвала всю фінансову систему ЄС непродумана згода європейців на участь у балканській авантюрі Вашингтона...
Очевидно, що на сьогодні НАТО є тягарем і для американців, і для європейців. Кому ж воно потрібно?Тут як хтось має слушну думку,скажіть,бо я буду стояти виключно на інтересах України,а не на комерційних інтересах!Тому схоже, тільки окремим кар'єристам в Україні це й потрібно!Ось як я це бачу,хоч і не заперечує,що НАТО нам портібне. Але тут багато плутанини,сам Робертсон хоче стабілізувати його становище та й передивитися його стан в Європі й погляди,до речі,саме тому вам не здається дивною,що Робертсон йде з посади НАТО вже в кінці цього року....Хоча ці пріоритети доволі часто видаються в значній мірі несумісними, а інколи цілком протилежними й приреченими на траєкторію зіткнення, існує цілий ряд обнадійливих прикладів, які засвідчують, що саме їх участь у співробітництві в ширшому контексті міжнародних структур новостворюваної архітектури безпеки у довготерміновій перспективі повинна сприяти поступовому покращанню їх двосторонніх відносин.Але ж коли кожен буде розуміти що й до чого!А не робити як Америка,які прямо й відкрито заявляли,ми не потребуємо допомоги НАТО,самі Ірак заб'ємо до смерті! Якби США ще не скидала забороненні бомби ООН типу бетонних чи водородного примісу я би посперечався ще хто виграє!Підкреслю,я не виступаю за Хусейна,я вистапаю за закон,а не за силу!Повернемося до НАТО...Передусім Україна чекає від НАТО енергійної допомоги у справі інтеграції в Європейський Союз і світове співтовариство загалом. З урахованням європейського пріоритету будується і політика української держави в галузі безпеки. Україна є учасницею процесу створення нової архітектури європейської безпеки і активно сприяє недопущенню виникнення нових ліній поділу в Європі. Навіть якщо НАТО зможе гарантувати Україні систему безпеки, яка сприяла б збереженню політичного суверенітету, поглибленню демократичного шляху розвитку і незалежності в прийнятті політичних рішень, подолання економічних проблем може бути досягнуте тільки внаслідок глибокого реформування господарської та інституційної системи країни. Внаслідок сказаного, глибока і прискорена інтеграція з НАТО для України видається небажаною, і насамперед - з економічних причин.Зараз ми продаємо зброю в Оман чи Філіпіни,а тоді буде заборона,бо ці країни вважають недругами,але стоп,а хто нам відшкодує наші збитки? І по-перше, зміцнюючи партнерство з НАТО, Україна провокує прийняття Росією політичних рішень, які будуть мати негативний вплив на економічну систему України. На даному етапі це передусім стосується розрахунків по зовнішньому боргу України перед Росією.
По-друге, приєднання до НАТО буде означати необхідність значної реорганізації зовнішньо-економічних зв'язків України щодо торгівлі військовою технікою, комлектуючими, стратегічною продукцією і продуктами прикордонних технологій. Небажання НАТО постачати зброю і стратегічну продукцію в деякі з країн, що перебувають в опозиції до блоку (а саме на ринках цих країн досягла успіхів Україна), може призвести до втрати ринків збуту, зниження обсягу експорту українських озброєнь і падіння промислового виробництва. По-третє, неминучим буде розрив інтеграційних зв'язків українських і російських підприємств у галузі виробництва військової і пов'язаної з нею продукції, відповідно - втрата частини експортного потенціалу української економіки,можливо,я теж тут помиляюсь.Бо Україна є членом десятків міжнародних організацій.Й це є нормально і природно,ще раз кажу, для великої європейської держави.Наостанок,я скажу,я скажу,настав час не боятися кількості наших стратегічних партнерів,але давати їм розуміти,що ми не шашка,а воїни теж у світовому водовороті життя.Стратегічних партнерів не може бути надто багато. Їх повинно бути стільки, скільки цього необхідно.Натомість маємо дотримуватися нормальної логіки у відносинах з ними.Треба, щоб наші партнери поважали інтереси України так само, як ми поважаємо їхні інтереси. Переконаний: саме у цьому суть, у цьому значення стратегічного партнерства.Треба говорити те саме з тих самих проблем і в Брюсселі, і в Москві, і у Вашингтоні.А коли позиції партнерів різняться, то діяти, виходячи суто з власних національних інтересів. Упевнений, що такий підхід повністю відповідатиме нашій зовнішньополітичній стратегії.Їй, безперечно, відповідає й той факт, що в останні місяці минулого року російська складова нашої зовнішньої політики, як і належить, почала набувати реального практичного значення.Нам фактично вдалося стати на шлях створення нового модулю двосторон-нього співробітництва як рівноправних і взаємно зацікавлених партнерів.І найважливіше, що ми поступово починаємо відходити від крайностей.Треба розуміти, що якщо Україна погоджується з Росією з конкретного питання, то це не означає, що вона йде у фарватері Москви. Або ж навпаки, якщо Київ не підтримує російську позицію, то не слід вважати, що між нами виростає нова "Берлінська" стіна.Це, до речі, стосується й українсько-американських відносин. І, врешті, в минулому році Україна вкотре продемонструвала, що на міжнародній арені вона є носієм філософії загальнолюдських цінностей.й це важко не помітити.Остаточне закриття Чорнобильської атомної станції стало актом тієї ж самої історичної ваги,що й підтвердив український підпис на Статуті Організації Об"єднаних Націй та на рішенні про відмову від ядерної зброї....Й це багато про що говорить,але з другого боку ми й перетворилися з сер'йозного гравця в шашку...Чому? Бо ядерні держави мають сьогодні вплив...й це доконаний вже факт!Нам вважаю,треба шукати зміну звиклим об'єктам газу,не будувати нові атомні станції,Німеччина вже пішла в цьому напрямку,чим мі гірші?Вчених по цих питаннях в нас досить...
Розберемо зобов'язання наприклад перед Європою України про допомогу біженцям,але ж знову тут парадоксальні моменти!Чому наприклад їх не візьме собі Англія? Чи Франція?Про біженців справа тут окрема по моєму,моя думка до речі тут така ж як і в Корчинського, він також розумний патріот хоча й стоїть на межі ультра...а це вже не дуже добре...чого їм приписали ті блага,що не отримує навіть кожен українець,хто не знає я пояснюю,в них є житло,є право на роботу,на обов'язкову зарплатню,документ на право особи,а скажіть чи часто наші шахтарі отримують зарплатню? Чи всі бабусі наші вже обміняли радянські паспорти свої,щоби бути вже особами в нашій державі по документу,а не примарами, якими вони є зараз.Чому також цікавить мене питання,татар в Росії є росіянином,а не татаром,а в нас якщо я схожий на цигана,то я не українець,а циган!Чому не єврей!?Чому не кацап?Я люблю цю країну,але я тут виходить чужий????І кляті охоронці порядку питають постійно день у день,звідки я приїхав?...Що я тут роблю?Дякую за увагу,і якщо ви дочитали до кінця, повірте мені,доля України вас неодмінно цікавить...Побачимося тут же через певний час...
Пишіть автору: Mika-Hackhinen@rambler.ru
Редакція отримала статтю електронною поштою 21 May 2003 12:12:32 +0400 (MSD)
назад
я стаття має просто кричущий характер,автор статті не може мовчати,дивлячись як в тілі сучасного світу Україна ніяк не знайде свого місця й вештається зі сторони в сторону...Можливо я не правильний патріот,чи маю неправильне мисленя,але це не заважає мені хоч як би думати, навіть один філософ мудрий казав:"Я мислю,значить я є,навіть якщо я мислю неправильно,це не значить що мене не має."(це був Декарт,кого це цікавить,до речі поряд с Бруно для мене вони наймудріші серед усіх філософів,хоча я не відкидаю інших.)
