Юкіо Місіма

(1925-1970)

Мmisima.jpgІСІМА, ЮКІО (Mishima, Yukio) (1925-1970), японський письменник і драматург. Як і інші японські автори, Місіма цінував деталь, що почуттєво осягається, однак його неповторність визначається скоріше злагодженістю сюжетної композиції, майстерним володінням іронією, глибиною психологічного аналізу.

Народився в Токіо 14 січня 1925 у родині чиновника, закінчив привілейовану гімназію при Коледжі перів і уже в роки навчання виявив схильність до літературної творчості. У 1944, ледь встигнувши вступити в Токійський університет, він опублікував свій перший збірник новел "Квітучий ліс" ("Ханацакарі но морі"). Після одержання диплома був прийнятий на службу в міністерство фінансів, але, не проробивши і року, звільнився, щоб цілком присвятити себе письменницькому покликанню.

Незмінно дотримуючись жорсткого робочого графіку (він писав щодня з напівночі до світанку), Місіма одну за іншою публікував свої книги: романи, п'єси, розповіді, есе - цей нестримний потік перервався лише зі смертю автора. Остання частина тетралогії "Море достатку" ("Хойо но умі") була подана видавцю 25 листопада 1970 - у день ритуального самогубства Мисіми. Цим актом Місіма виразив протест проти сучасного японського суспільства, що, на його думку, зрадило своє минуле.

Майже всі герої романів Місіми - молоді люди, одержимі ідеалом, що не просто недосяжний, але виключає всяку можливість нормального і щасливого життя. До числа кращих його романів відносяться "Сповідь маски" ("Камен но кокухакі", 1948), "Золотий храм" ("Кінкакуйі", 1956), "Моряк, якого розлюбило море" ("Гого но ейко", 1963) і тетралогія, що включає романи "Весняний сніг" ("Хару но Йукі", 1968), "Втікаючі коні" ("Хомба", 1969), "Храм Світанку" ("Акатсукі но тера", 1970), "Смердячий ангел" ("Теннін Госуі", 1971).

Місіма часто змальовував криваві сцени вбивств і насильницьких смертей. Він був переконаний, що яскраво виражена чоловіча естетика - це естетика смерті, вся його творчість пройнята істинно чоловічим, на його думку, бажанням - вбивати. Цей голос внутрішнього чудовиська спонукав його зізнатися в причині власної творчості: "... Мені відчайдушно хочеться кого-небудь убити, я прагну побачити яскраво-червону кров. Один пише про любов, тому що немає успіху у жінок, я ж пишу романи, щоб не заробити смертного вироку".

ЛІТЕРАТУРА

Мисима Ю. Золотой храм. Спб, 1993
Мисима Ю. Исповедь маски. Спб, 1994

назад


goutsoullac@rambler.ru