 |
Карма наша орійська!Сергій Набока(1955 - 2003) |
| |
Карма наша орійська!Сергій Набока(1955 - 2003) |
О Ні, не всіх. А от тих. стародавніх...
Одні предки наші, зійшовши з гір Карпатських, розселилися по Землі, сотвориша багацько різного люду; плодючися й множачися, наробили силу народів та племен усяких. А інші наші предки осіли тут. Тут! Це ж треба було такого подаруночка нащадкам устругнути! Ні, ви лише уявіть собі Індію, скажімо, або Грецію, чи Єгипет: тепло, смачно, кругом санскрит, піраміди, кшатрії, хвараони з оселедцями, сандалєти і рапсоди; сонечко і світить, і гріє, там - Ніл, тут - Ганг з Тигром і Євфратом, тут - міти, там - самадгі, семо - пальми й анчоуси, овамо - авокадо й бешбармак, ошую - мавпочки скачуть шо твій Шива, одесную - слоники слоненят мантрам научають .... Сфінкси на кожному кроці, парфенони й параліпоменони, поспільство раює, лагідний вітерець зрідка погойдує гроно бананів над головою; вряди - годи з неба падає така спеціальна манна, коноплі рясно родять цілорічно, а троїсті музики (цитра, кимвали та гарфа чи й навпаки: гуслі - втім, ні, не гуслі, нехай - сітар, тімпани та сурма) тихенько так собі грають, ні на що не нарікають, Вішну - Крішну прославляють, Благодать, одне слово.
Що ж бачимо тут, де колись були отаборилися предки наші славні, не бажавши йти на землі обітовані - разом з усім охочекомонним арійським козацтвом встановлювати лад за Гімалаями, розбудовувати давньогрецьку державу, започатковувати етрусчину й гетщину, займатися виведенням індійських помічних слонів, насаджувати хвараонів, зводити Прамбаран і Боробудур, писати Магабгарату та Біблію, компонувати Одісею, Манусмруті Упанішади з Ведами тощо?
Холодно.
Зимно, вогко, гидко й бридко. Зима називається. Потім теж кепсько - дощі, грязюка, вибори, спека засуха, комарі й лептоспіроз, пацюки й кабзони - шансони - паслєднієгєрої, знову дощі, паморозь, ах ця осінь, о-сінь, приморозки ... і знову зима, вважай - від Кіндрата до Теплого Олексія а то й до Благовіщення - суціль зима!
Утім, добре, що не попхалися наші особисті предки тудою, де ото Нібелунги та Зігфріди, Вальгали та Одіни, Урти й Скальди, Бандхбхі й Німейни. Там ще холодніш і огидніш. А все 'дно - прикро.
Доводиться якось рятуватися. Порятунок - одним - один. Самі знаєте. Від Андрія до святого Миколая, через Різдво католицьке, через Новий Рік до Різдва, через Василя й Меланку - до Водохрещі ... Хух. Робимо невеличку перерву і гуляємо день совєцької армії, тоді мєждународний женскій дєнь ім. Клари Цеткін ... Усе. Урятувалтися. Можна тепер і попрацювати троха на благо народу й такої суворої Вітчизни, де озимі, як завжди, повимерзали ...
І ви ще хочете, щоб тут була якась література?
Яка може бути пісня, коли такий зусман?
Отакі-то справи.
Дгарма, карма і суцільна сансара.
("Книжник - review", 2003, № 1, с. 31).
т кого не люблю - так це предків наших.
а Брахмапутра собі тихо - тихо воду несе... а мати хоче навучати ... а харе Рама не дає...
Ні, недаремно 1839 року РХ Амвросій Метлинський заявив, що "вже не гримітиме, як в хмарі, пісня в народі, бо вже наша мова конає!".
