ікавим феноменом є болгаро - грецьке нестинарство (грец. nestia "вогонь, вогнище", nesteia "піст") - вогняні ігрища, учасники яких відчувають крайні душевні муки перед тим, як увійти у вогонь, а після ігрищ відчувають надзвичайне полегшення і спокій: "… Проходження через вогонь сприймається ними як оновлення і досягнення більш високого духовного статусу (див. виникаючий в ці моменти дар пророкування; пор. також російських старообрядців - самоспалювачів, котрі сприймають самоспалення не як колективне самовбивство, а як очищення та досягнення безгріховного стану)…" [Цивьян Т.В. Балканские дополнения к последним исследованиям индоевропейского мифа о Громовержце // Балканский лингвистический сборник. - М.: Наука, 1977. - С.177] , відповідає семантемі вставання, воскресіння (anastasis) [Цивьян Т.В. Балканские дополнения к последним исследованиям индоевропейского мифа о Громовержце // Балканский лингвистический сборник. - М.: Наука, 1977. - С.179].
Схожий обряд влаштовувався римлянами під час святкування Нового року - Palilia (Parilia), що супроводжувалося непристойними веселощами (пор. зі слов. масляницею: [Щербинина О. "Хулиган мальчишка я…": Святочные бесчинства // Родина. - М., 1993. - №5-6. - С.106 - 110]), співами , запалюваннями соломи і проганянням через вогонь худоби, приганням через три розташовані у ряд вогнища, здійснюючи цим обряд "люстрації" - очищення (lustratio):
Hic ego pastoremque meum lustrare quotannis
Et placidam soleo spargere lacte Palem
(Tibull. I, 1, 35 - 36).
Етимологія слова Palilia (Parilia) виводиться з palea "м'якина", "солома" (пор. з дв.-інд. palavam, лит. p?lus, латськ. pelus, pelavas, ст.-слов. плЪвы, укр. полова) . Вогнище (flamma) Palilis нагадує російське Кострома - "ритуальна лялька з соломи" (від костёр - "вогнище") [Топоров В.Н. Хеттск. PURULLIIA, лат. PURULLIIA, PALILIA и их балканские истоки // Балканский лингвистический сборник. - М.: Наука, 1977. - С. 132 - 134] та звідси - богиня з чоловічими рисами Pales , що пов'язана з худобою та пастухами і чиє ім'я пояснює назву Палатинського пагорбу (Mons Palatinus, Palatium), на якому і був заснований Рим (Roma): "…Напрошується висновок…, що святкування, присвячені Pales, влаштовувалися спершу власне на Палатинському пагорбі, який є початком Риму в просторі (пор. Palilia - початок року і Риму в часі) [Топоров В.Н. Хеттск. PURULLIIA, лат. PURULLIIA, PALILIA и их балканские истоки // Балканский лингвистический сборник. - М.: Наука, 1977. - С. 132] .
Фізіологічний феномен нестинарства пояснив М. Толбот, який спостерігав у аборигенів Шрі-Ланки аналогічний обряд: люди під наглядом жерців ходять босоніж по розпеченому вугіллю і при цьому не обпікаються і не зазнають болючих відчуттів. Дослідник прийшов до висновку, що шляхом вольових зусиль свідомість породжує біогравітаційне поле, впливаюче на матерію: "... наш розум може генерувати якусь силу або поле, котре впливає на просторово - часовий код. Схоже на те, як електромагнітне поле може викривлювати зображення на телевізійному приймачі, свідомість здатна деформувати хромосомоподібні кодові ряди, відомі нам як вогонь, і впливати на суперголограму реальності" [Цит.за: Поликарпов В.С. Наука и мистицизм в ХХ века. - М.: Мысль, 1990. - С. 159 - 160].
назад
ікавим феноменом є болгаро - грецьке нестинарство (грец. nestia "вогонь, вогнище", nesteia "піст") - вогняні ігрища, учасники яких відчувають крайні душевні муки перед тим, як увійти у вогонь, а після ігрищ відчувають надзвичайне полегшення і спокій: "… Проходження через вогонь сприймається ними як оновлення і досягнення більш високого духовного статусу (див. виникаючий в ці моменти дар пророкування; пор. також російських старообрядців - самоспалювачів, котрі сприймають самоспалення не як колективне самовбивство, а як очищення та досягнення безгріховного стану)…" [Цивьян Т.В. Балканские дополнения к последним исследованиям индоевропейского мифа о Громовержце // Балканский лингвистический сборник. - М.: Наука, 1977. - С.177] , відповідає семантемі вставання, воскресіння (anastasis) [Цивьян Т.В. Балканские дополнения к последним исследованиям индоевропейского мифа о Громовержце // Балканский лингвистический сборник. - М.: Наука, 1977. - С.179].
