Слово до читача твору Фрідріха Ніцше "Жадання влади"

Мирослав Попович

...Пbenoist.jpgро Ніцше написано багато, у кількох словах навіть найголовнішого не скажеш. Звичайно, Ніцше - не фашист, не націоналіст і тим паче не німецький шовініст ("німців я вважаю с в о ї м и ворогами..."). Його викриття християнства лише на перший погляд здається забарвленим у різко антиєврейські тони: говорячи, що "християнин - тричі жид", Ніцше паплюжить і німецьких консервативних християн - антисемітів. Взагалі Ніцше - проти всякого натовпу, всякого конформізму з його плебейською слухняністю. В тому числі проти соціалістів, які своїми апеляціями до мас викликали в нього огиду.

І, хоч як воно дивно, цей антидемократ мав величезний вплив на цілі покоління революціонерів та соціалістів. Якщо йдеться про Росію, то досить згадати Луначарського, що саме в концепції Ніцше вбачав основу для протидії Достоєвському і толстому. Не досліджена тема "Горький і Ніцше". І навіть якщо вплив Ніцше був опосередкований, скажімо, через п'єси Ібсена, він був сильним і тривалим. Наприкінці 30-х років тоддішній комуніст Анрі Лефевр доводив, що Ніцше перекручений нацистами, а справжній Ніцше - "наш"... Для гуманіста будь-якого гатунку, чи то християнського, чи соціалістичного, чи "просто" гуманіста, засади філософії Ніцше неприйнятні абсолютно. В тому, що німецькі нацисти на філософії духовного аристократизму Ніцше зуміли побудувати "філософію" для натовпу, для стада, немає нічого несподіваного. Як і в тому, що за охлократичними закликами до "класової солідарності" можна виявити ту ж таки ненависть до загальнолюдських чеснот і той же волюнтаризм, заснований на принципі "за будь-яку ціну".

Критика Фрідріхом Ніцше християнства дошкульна й нещадна. І все-таки основ християнської цивілізації вона не торкнулась. Бо вони - не в культі, не в лицемірстві смирення й навіть не у вірі в особистого бога.

Але не можна не визнати справедливості основного закиду, зробленого Ніцше християнству: "Коли сенс життя вбачають не в самому житті, а в "потойбічному світі", в порожнечі, то, значить, позбавляють життя взагалі будь-якого сенсу". "П о т о й б і ч н и м с в і т о м" може бути будь-яке "с в і т л е м а й б у т н є". Найпростіша відповідь - мовляв, життя саме дає всьому сенс, - недостатня, за нею криється парадокс: людина оцінює все міркою своїх життєвих цінностей та інтересів, але в оце 2все" вона включає й себе, своє життя.

А може, найцінніше в Ніцше. що робить вагомою і його критику християнства, і його критику всякої віри взагалі, ось у цих словах: "Що значить бути справедливим у царині духу? - Це бкти безжальним до свого серця, зневажати "прекрасні почуття", робити кожне "так" або "ні" справою сумління!..."

Саме так треба читати й самого Ніцше.

назад


goutsoullac@rambler.ru