1863 р. один з видатних англійських етнологів, засновник лондонського антропологічного товариства, Джемс Гент виступив із доповіддю "Про становище негра у природі", в котрому довів, що негр нездатний до сприйняття цивілізації, бо він ближчий до мавпи, ніж європеєць. Коли доктор Гант помер (1869), у нью-йоркській газеті "New York Weekly Day Book" (Nov. 6th, 1869); "The Anthropological Review", No XXVIII, January, 1870, p. 97) було сказано, що "доктор Гент з його чітким власним поглядом на речі, з його відважним ентузіазмом зробив справу, більш важливу для людей, для блага вього людства і для слави Господа, ніж всі філософи, гуманісти, філантропи і, ми сміємо сказати, єпископи та священники Англії разом узяті".
Під час першої світової війни вийшла книга Медісона Гранта "Кінець великої раси", котра витримала безліч видань з 1916 по 1930 р. (Madison Grant. The passing of the Great Race, New York, 1930). Вона стала справжнім Катехизисом Білого расового Руху в Америці. Книга відкривається розділом "Раса і демократія", в котрій автор співає гімн аристократії, ототожнюючи панівні класи минулих епох і країн із вищою расою - добірними елементами суспільства.
"Істинний аристократичний спосіб правління або істинна республіка, - пише Грант, - це правління найрозумніших та кращих, завжди меншості" (с.7). Автор заперечує квазі-демократичні рухи Франції та Англії, вважаючи, що "голос народу" надзвичайно далекий від "голосу Божого" і є завиванням про права, але ніколи не є піснею обовязку" (с.8). На думку Медісона Гранта, будь яка боротьба народних мас - це похід проти найбільш талановитих, обдарованих особистостей, котрі самою своєю природою покликані до панування. Перемога демократії означала б загибель вищих расових типів, занепад культури і виродження суспільства, бо "демократія фатальна для прогресу, коли дві раси різної цінності живуть поряд" (с.10). Грант виступає апологетом збереження "природними американцями" їх расової чистоти, категорично протестує проти іміграції в США і жаліє, що "американець продав своє першорідство на континенті, щоб вирішити проблему робочих рук". "Замість того, щоб утримати політичний контроль і зробити (американське) громадянство почесною і цінною привілегією, він віддав управління своєю країною і підтримання своїх ідеалів расам, котрі ніколи не були здібні керувати самі собою, а тим більше іншими" (с.12). Передбачаючи, Медісон грант закінчує першу главу критикою соціалізму, котрий пов'язаний "з переходом влади від вищих рас до нижчих, від інтелектуальних класів до черні".
В наступних главах своєї книги грант викладає апологію "нордичної раси", бачучи саме в ній керівну роль у світовій історії. "Нордійці, - пише Грант, - в усьому світі є расою солдат. мореплавців, підприємців та дослідників, але перш за все расою вождів, організаторів і аристократів у різкому контрасті з альпійцями з їх переважно селянським і демократичним характером. Люди північної раси владніі, індивідуалістичні, самовпевнені та ревниві до своєї особистої свободи у політичній та релігійній галузі, і тому вони зазвичай протестанти. Рицарство та його сучасні незначні пережитки - це виключно нордичні риси; феодалізм, класові відмінності і расова гордість серед європейців прослідковуються більшою мірою на півночі" (с. 228).
Із північною расою Грант пов'язує виникнення арійських мов і на чотирьох картах "прослідковує" протягом від бронзового віку до нашого часу поширення нордійців. Правітчизна нордійців - у Північній Європі, звідси ще в ІІ і І тисячоліттях до н.е. вони розселюються в Європі та Західній Азії, скрізь виступаючи в ролі носіїв високих культур. Кіммерійці, скіфи. саки. массагети. перси, древні греки, італіки - всі вони на картах Гранта позначені стрілками, йдучими в різних напрямках із півночі Європи. У більш пізній час представника північної раси виявляються тевтони, протиставлені слов'янам-альпійцям (с. 266, 268. 270. 272).
До книги Гранта додано передмову відомого американського палеонтолога Генрі Осборна: "Раса відігравала значно більшу роль, ніж мова і національність, у визначенні доль людства; раса визначає спадкоємність, а спадкоємність - всі моральні, соціальні та інтелектуальні якості та властивості, котрі є рухаючими силами (Springs) політики та управління" (передмова до першого видання, с. VII). "Спадковість і расове віддання переваг сильніші та стійкіші, ніж середовище та виховання". , тому американська раса наділена "духом провідництва, сміливістю, вірністю, єдністю та гармонією, самопожертвуванням та відданістю в ім'я ідеалу" (передмова до " видання, с. XI).
В 1904 р. в лондонському соціологічному товаристві виступив Френсіс Гальтон із доповіддю "Євгеніка, її визначення, завдання та цілі".
У своїх працях Гальтон розвиває думку про вроджену спадковість найбільш цінних шарів суспільства, котрі зосереджені у вищих класах, і про необхідність боротьби з цим виродженням шляхом удатного добору шлюбних пар, бо можливість поліпшення раси залежить від можливості збільшення плодючості ліпших родів. Далі ідеї Гальтона розвивав англієць Карл Пірсон (1857-1936), який запропонував застосувати євгніку до людських суспільств "Виняткові сім'ї можуть протягом багатьох поколінь створити винятковий людський тип... З іншого боку, сильно вироджені індивідуми, ізольовані у бідних кварталах наших міст, можуть створити особливу породу людей, котру неможна звеличити шляхом однієї тільки змін оточуючих умов, котра може бути міцно покращена тільки шляхом змішання з правителями більш благородної крові. Але це є виправлення соціального зла шляхом висихання соціально вищих типів... Надто більш раціональним засобом було б розташування дурної породи в такі умови, котрі роблять її відносно й абсолютно безплідною". Гуманізм, на думку Пірсона, є брехливим поглядом на людську солідарність, - "... це розслаблене гуманістування, а не справжній гуманізм - жаліти за тим, що здібна і сильна раса білих людей повинна замістити собою темношкірі племена, абсолютно нездібні ні утилітизувати свою територію на благо всього людства, ні внести свою долю в спільний капітал людського пізнання. Боротьба цивілізованих людей з нецивілізованими і з природою створює відому часткову солідарність людства. котра забороняє кожній окремій нації розтрачувати спільні ресурси людства" (Пирсон К. Грамматика науки / Пер. с англ. - СПб.: Изд-во "Шиповник" В. Базарова и П. Юшкевича, с. 431). "Можна вважати доведеним, - проголошував Пірсон, - що і совість як одна з основних властивостей людської психіки переходить по спадковості до дітей. Я не сумніваюся і в тому, що злочинні схильності успадковуються потомством" (Там же).
Починаючи з 1907 р. в ряді штатів США була узаконена примусова стирилізація. В штаті Нью-Джерсі законом від 21 квітня 1911 р. легалізувалася стерилізація тих, хто мешкає в будинках для божевільних, незаможних і каральних установах. Аналогічний закон було видано в штаті Нью-Йорк 16 квітня 1912 р. Стерилізація злочинців та психічнохворих була узаконена, крім того, в період з 1907 по 1913 р. в штатах Індіана, Вашінгтон, Каліфорнія, Коннектикут, Невада, Айова, Північна Дакота, Канзас. На початок 1926 р. із 48 штатів 23 провели закон про стерилізацію злочинців.
Багато штатів видало закони. які забороняли міжрасові шлюби, зокрема з мулатами та неєвропейцями. Порушники каралися тюремним ув'язненням терміном на 10 років.
В 1890 р. в США була заборонена іміграція китайців і навпаки деякі акти сприяли іміграниам з Німеччини та Англії, тобто "споріднених груп" (kiths).
Скандальну популярність здобув американський сенатор Більбо, автор знаменитої книги "Зробіть вибір між розділенням (рас) або перетворенням в ублюдків" (Th. Bilbo, Take your choice separation or mongrelization, 1947). В ній зокрема говориться: "...Соціальна рівність білої та чорної рас і ліквідація расового відокремлення ніколи не відповідали ідеалам нашого народу. Будь-хто, висуваючий таку вимогу, винен у брехливому витлумаченні значення американської демократії, свідомо або безсвідомо прагне знищити майбутнє нашої республіки, а тому він зрадник своєї країни і своєї раси".
На Другому Міжнародному конгресі з євгеніки (вересень 1921 р.) в Нью-Йорку виступив ваше де Лапуж, відомий своєю расовою лекцією 1897 р. в Монпельє. "Тоді я був один на моїй університетській кафедрі в Монпельє. Тепер я переправився через океан, щоб з'єднатися з вами, а ви - це цілий натовп довкола мене. АМЕРИКАНЦІ, Я СТВЕРДЖУЮ, ЩО ВІД ВАС ЗАЛЕЖИТЬ СПАСІННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ І СТВОРЕННЯ ПОРОДИ НАПІВБОГІВ" (V. de Lapouge, La race chez les populations melangees: Eugenics in Race and State, vol. II, 1923, p. 1-6). Послідовникм Лапужа у праці "Прикладна євгеніка" проголосили основним завданням розмноження керівних та багатих елементів суспільства і зменшення чисельності нижчих шарів, зокрема негрів (музичні здібності останніх вважаючи примітивними) (Popenoe and Johnson, Applied Eugenics, New York, 1922).
В умовах Другої світової війни американський расовий рух змушений був очистити свої ідеї від нацистських перекручень. В 1943 р. професор Гарвардського університету Едуард Торндайк видав книгу "Людина та її діяльність". В ній переконливо доводиться спадкове зумовлення людської психіки і незалежність свідомості від умов життя та виховання. На думку автора, існують особливі "гени свідомості", котрі й визначають поведінку людини (E.L. Thorndike, Man and his works, 1943).
В 1939 р. також вийшла книга Карлтона Куна "Раси Європи". Це солідний том у 700 сторінок з чисельними таблицями, картами та ілюстраціями (Carleton St. Coon, The races of Europe, 1939). На його думку. сучасне людство постало від змішання двох цілком незалежних видів. Перший - Homo Sapiens - розвинувся протягом плейстоцену із феталізованої третинної людиномавпи. Інший, що включа. пітенкантропа, сінантропа та неандертальця, склався в ту ж епоху, даючи тяжкі, грубі форми з розвинутими челюстями, зубами та кістковими гребенями. Протягом середнього і початку пізнього плейстоцену обидва види змішувалися, внаслідок чого виникла людина верхнього палеоліту. предки білої раси розвивалися протягом плювіальних періодів плейстоцену в області від Сахари до Північної Індії. Саме тут вони винайшли землеробство і скотарство і заселили звідси Європу, де змішалися з місцевими мисливцями. Ці носії архаїчних високих аграрних культур належали до різних варіантів "середземноморського расового стовбуру" (basic Mediterranen stock), відрізнялися одна від одної ростом та пігментацією, але вцілому утворювали єдність, різко відмінну від не-білих рас (с. 1-2). Цей центральний постулат Кун ілюструє схемою (с. 290), на котрій від стовбура розходяться гілки-раси: власне середземноморська, північна, динарська, атлантична, ірано-афганська тощо, а від другого ствобура "палеантропів" (paleanthropic stock) - всі інші, в тому числі - "новодунайська". східно-балтійська, альпійська та ін. В числі предків середземноморського стволу Кун вважає людину з Галлей-Хілл, із Сванскомба, із Пільтдауну, із Каньєри і Канаму у Східній Африці (!). Предками палеантропів є пітекантроп, сінантроп, гейдельберзець, родезієць та неандерталець. Така концепція Куна щодо походження людства.
Займався Кун і дослідженням імігрантів. Зокрема, він виявив расові відмінності між поляками і поляками-імігрантами. Зокрема, було встановлено, що для імігрантів характерне саме повернення власне нодичних признаків - високий ріст, довгоголовість, світла пігментація.
Також професор Йєльського університету Е. Хантінгтон у ряді своїх праць (E. Huntington, Mainsprings of Civilisation, N.Y.-L., 1945) сформулював концепцію "спорідненості (kiths) рас та народів", яку запозичив (без вказання на першоджерело!) російський шовініст Лев Гумільов, назвавши її "компліментарністю етносів".
назад
1863 р. один з видатних англійських етнологів, засновник лондонського антропологічного товариства, Джемс Гент виступив із доповіддю "Про становище негра у природі", в котрому довів, що негр нездатний до сприйняття цивілізації, бо він ближчий до мавпи, ніж європеєць. Коли доктор Гант помер (1869), у нью-йоркській газеті "New York Weekly Day Book" (Nov. 6th, 1869); "The Anthropological Review", No XXVIII, January, 1870, p. 97) було сказано, що "доктор Гент з його чітким власним поглядом на речі, з його відважним ентузіазмом зробив справу, більш важливу для людей, для блага вього людства і для слави Господа, ніж всі філософи, гуманісти, філантропи і, ми сміємо сказати, єпископи та священники Англії разом узяті".
