 |
Проповідь шляху
Олесь Янчук
|
П
ригадай, ким Ти мріяв
бути у дитинстві?..
І ким Ти є тепер? Порівняй, чи здійснились
Твої мрії, чи втілилися вони?
Коли запитую Тебе про це, Ти
приховуєш очі. Ти намагаєшся переконати мене, що то були лише мрії,
що життя важке і, виявляється, не так все просто і безтурботно, як
це здавалося у дитинстві.
Але згадай себе малюком. У ті світлі
часи Ти не марнував життя сумнівами, що Твої мрії, такі відірвані
від реальності, обов`язково збудуться. Ти вірив і життя Твоє
набувало сенсу. Твоя Мрія була Твоїм призначенням і вказувала на
Шлях, яким маєш іти.
Тепер у Твоїх очах порожнеча. Сумнів виїв
Тебе зсередини. Ти піддався його намовлянням і втратив сенс життя.
Нестало мрій, нестало Тебе. І Ти прийшов питати поради.
Так
слухай же.
Не впадай у розпач. Ніколи не пізно повернутися на
шлях до здійсненя своєї мрії. На шлях освячений Всевишнім. Потрібна
лише Віра, велика впевненість у те, що все можливо. Все у цьому
Світі можливо для Тебе, якщо Ти повіриш у це, якщо не схибиш на
шляху, не зречешся Віри у свою Мрію, у свій Шлях. „У гості до Бога
не буває запізнень", - істинно твердив В. Висоцький.
Всі люди,
коли вони молоді, знають свою Долю. В цей перід життя все є
зрозумілим і можливим. Молоді не бояться мріяти і стреміти до того,
що їм хотілося б робити. Однак з часом, таємнича сила людської
зарозумілості переконує їх у тому, що добитися втілення Долі
неможливо. Багатьом ця сила здається злою, але насправді, через
випробування сили волі і бажання, вона випробовує обранця Долі. Вана
готує до Шляху його дух і тіло.
Існує одна велика істина:
незалежно від того, ким Ти є і чим займаєшся, коли Ти насправді
чогось прагнеш, Ти досягнеш цього, адже таке бажання зародилося в
душі Господа. Це і є Твоє призначення на Землі.
Якщо Ти повіриш
у свою зорю, повіриш у те, що саме Ти є улюбленою і обраною дитиною
Господа, - лише тоді дійдеш і досягнеш Мети.
Але на життєвому
шляху на Тебе чекатимуть чотири перепони, випробування, які
Всевишній посилає людині, аби впевнитись, чи справді вона понад усе
прагне здійснення своєї Мрії. Про них казав Паоло Коельйо в
„Алхіміку". Лише здолавши їх - дістанешся Мети.
Перша перепона
полягає у тому, що Тебе змалечку переконують, ніби те, чого Ти
прагнеш понад усе в житті - річ нездійсненна. З цією думкою Ти
виростаєш і з кожним прожитим роком Твоя душа обростає коростою
чисельних упереджень і страхів, наповнюється почуттям вини за
бажання досягти омріяного і образи за нездійснення цього. Одного
разу наступає мить, коли прагнення і готовність йти за Своєю Долею
виявляються похованими під цією брилою. Тоді Тобі починає здаватись,
ніби відчуття Вищого Призначення повністю втрачено. Хоч насправді
воно продовжує жити у Твоїй Душі.
Так вже влаштована людина -
одразу після виникнення бажання, наступна думка, яка зринає в
голові, миттєво ставить під сумнів доцільність його виконання.
Коли ж Тобі стане мужності здолати першу перепону, витягти з
глибин Душі свою Мрію і не відмовитися від боротьби за її
здійснення, на Тебе чекатиме друга перепона - любов.
Любов
батьків і близьких. Ти знаєш, що повинен піти по обраному Шляху і
витримати всі випробування життям. Але боїшся, що коли кинеш все і
підеш за своєю Мрією, то цим принесеш біль і страждання своїм
рідним. Пам`ятай: батьки, зазвичай, від народження малюють у своїй
уяві образ того, ким хотіли б бачити Тебе, яким би мав бути, на їх
погляд, Твій шлях. І з упертістю диктатора прагнуть за будь-яку ціну
спрямувати Тебе по ними обраному - не Тобою, шляху, навіть коли це
принесе Тобі невимовні душевні страждання. Вони, бач, батьки, і їм
видніше.
Ти маєш зрозуміти, що любов не перепона, не завада, а
навпаки - допома у рухові вперед. І той, хто справді бажає їй добра,
завжди готовий піди назустріч Тобі, зрозуміти і підтримати на
обраному Шляху.
Коли Ти усвідомиш, що любов не завада для Мети,
на Тебе чекатиме третя перепона - страх невдач і поразок.
Ти, що
борешся за здійснення своєї Мрії, важче за інших страждатимеш, коли
у щось не виходитиме, оскільки не матимеш права відмовитись словами,
на кшталт: „і хай собі, не надто вже мені й хотілося". Тобі
хотітиметься найбільше, тому усвідомлюватимеш, що зворотнього шляху
немає - на здобуття кинуто все. Ти усвідомиш і те, що Шлях,
визначений Долею, так само важкий і тернистий, як і будь-який інший,
з різницею лише у тому, що саме в кінці цього Шляху знайдеш спокій
серця. Мандрівник мусить мати терпіння, необхідне йому у складні
епізоди життя. А також завжди вірити і пам`ятати, що Господь
допомагає, аби його прагнення здійснились, нехай навіть у найбільш
неочікуваний для нього спосіб.
Може виникнути питання: чи так
вже необхідними є поразки на шляху?
Так чи інакше, але вони
трапляються, як випробування витривалості Віри. Інколи може
трапитися навіть так: Тобі на самому початку Шляху одразу, як виграш
у карти, дістанеться чимало (але не все) з того, про що мріяв. У
цьому велика мудрість - так Доля авансує і натякає, що варто йти, не
зупинятись, -успіх буде неодмінно. Але багато хто сприймає це як
удачу (яку насправді не заслужив), заспокоюється, розслаблюється і
невдовзі отримує жорстокі удари
Коли людина щойно починає
боротися за здійснення своїх Мрій, вона часто, через брак досвіду,
робить безліч помилок. Але сенс якраз і криється у тому, щоб сім
разів упасти і вісім підвестися.
Ти запитуєш: навіщо іти за
своєю Долею, якщо заради неї прийдеться страждати більше, ніж
одномірні?
Для того, що коли всі невдачі і поразки будуть позаду
(а вони неодмінно будуть позаду), - Ти пізнаєш відчуття повного
щастя і станеш більше довіряти собі. Адже десь глибоко всередині
кожен з нас вірить, що є достойним, аби з ним відбулося щось
незвичайне. Кожен день, кожна година життя - це час звитяжного
змагу. Поступово Ти навчишся радісно сприймати і насолоджуватись
кожною його миттю. Тоді велике страждання, яке падає на Тебе завжди
неочікувано, минатиме швидше, ніж невелика біда, яка здається не
важкою і може тривати роками, непомітно для Тебе поступово
роз`їдаючи Твою душу, аж поки нездоланне почуття гіркоти не опанує
її остаточно, до останніх днів заплямивши життя.
Відтак, коли Ти
дістанеш свою Мрію з пітьми власної душі і довгі роки кропитимеш її
силою своєї любові, не помічаючи рубців і шрамів, що дісталися серцю
і тілу Твоєму під час мандрів на Шляху, під час невимовно складної
боротьби за Її втілення, Ти почнеш помічати, що те, чого найбільше
прагнув, вже зовсім поруч і ось-ось здійсниться, можливо навіть
завтра.
Проте, остерігайся! Оскар Уайльд слушно зауважив: „Люди
завжди руйнують те, що люблять понад усе". Це справді так. Саме
усвідомлення того, що ось-ось відбудеться те, про що Ти мріяв довгі
роки свого життя, може наповнити Твою душу почуттям вини.
Озираючись, Ти бачитимеш, що дуже багатьом так і не вдавалося
досягти жаданого. І тоді може видатися, що Ти не гідний омріяного.
Людині властиво забувати про те, скільки довелося пережити,
перестраждати, чим довелося жертвувати в ім`я досягнення Мети. Є
безліч людей, які на Шляху боротьби за Мрію, опиняючись вже за крок
від перемоги, робили безліч помилок, внаслідок чого їх Мета так і
лишалась нездійсненою. Це як „вмерти від спраги над струмком".
Пам`ятай: лише одне робить здійснення мрії не неможливим - страх
невдачі.
З усіх перепон на Шляху воїна вона - найпідступніша.
Може здатись, ніби вона помічена ореолом святості - такого собі
благородного відмовлення від радощів отримати лаври переможця. Це те
так.
Лише коли Ти усвідомиш, що вартий перемоги, лише тоді Ти
станеш зброєю в руках Господа, лише тоді Тобі відкриється сенс Твого
перебування тут, на Землі.
Ти можеш запитати: а чи варто взагалі
шукати Долі, караскатись, здираючи шкіру рук і ніг, до якоїсь Мети,
ризикувати і випробовувати Долю, чи не можна просто жити?
Можна.
Але Смерть на Шляху до своєї Долі значно шляхетніша, ніж проста
буденна смерть тисяч інших, які навіть не підозрюють про існування
Шляху.
Брат Олесь, м.Одеса.
(За матеріалами сайту www.bratstvo.info)
назад
