к би ти, Едуарде, окреслив свої цілі, ідеали, уподобання, хоббі?
- Мені 21 рік, навчаюся на гуманітарному факультеті Національного університету імені Тараса Шевченка. За соціальним походженням - з верстви, що в радянські часи називалася трудовою інтелігенцією. Так склалося, що з раннього дитинства зацікавився політикою. Зрештою, усвідомив, що місце абстрактного патріотизму має зайняти чітка, системна позиція до влади та світоглядне бачення взагалі. Приєднався до національно-революційного руху скінхедів.
Люблю рок-музику: починав, як і багато молодих людей, із "хеві метал", потім захопився "вайт павер роком", тобто скінхедівською музикою... З українських гуртів - це київська "Сокира Перуна" (перша її назва - "Бульдог"), львівський "Нахтігаль", "Білий шквал", із закордонних - британські "Скрюдрайвер" і "Но рімос", польський гурт "Хонор", німецький "Фаустрехт", "Торквемада 1488" з Іспанії...
Люблю читати. Від "Володаря кілець" Толкієна до такого забороненого твору, як "Майн Кампф" Адольфа Гітлера. Подобається Ніцше, Шпенглер, із задоволенням прочитав Альфреда Розенберга, Григорія Сковороду. Періодично читаю Дмитра Донцова і Тараса Шевченка. З російських авторів віддаю перевагу Достоєвському і Лермонтову, з американських - Фолкнеру. Зараз переважно читаю вузько спеціалізовану, наукову літературу - політологія, філософія, геополітика, поглиблюю знання з економіки.
- Ким себе бачиш у майбутньому?
- Одним із лідерів нової, сучасної праворадикальної структури у великій політиці. Хотів би присвятити своє життя боротьбі за сповідувані мною ідеали.
- Твоє хоббі?
- З 1999 року разом із товаришами беру участь у військово - історичному русі: історичне фехтування, поєдинки, військові ігри на місцевості. Це те, що загал називає толкієністським рухом. Просто люблю давню європейську історію, приваблює її героїка та романтика.
Іноді буваю на футболі, хоча й не тягну на фаната. Люблю гарну компанію, поспілкуватися, попити пива...
- Що знаєш про скінхедс-рух?
Цей рух виник на Британських островах і був особливо активним у північній Англії та Шотландії. Первинно він уже мав ознаки субкультури, але жодних ідеологічних устремлінь ще не прослідковувалося. Це були хлопці переважно з робітничих кварталів, що любили футбол, пиво, музику формату "ойл" (нагадує панк-рок, але з виразними скінхедівськими мотивами). У більшості вони скептично ставилися до правлячого режиму, були патріотами, але не мали чіткої політичної програми. До кінця 70-х років ХХ століття їх політична діяльність обмежувалася розправами зі штрейкбрехерами. Тобто, коли їх батьки на заводах страйкували, а власники у відповідь наймали інших робітників (часто - чужинців) - молоді скінхеди били найманців... Поступово цей рух з континентальної Європи переходить в Австралію, в Америку, а з падінням системи соціалізму - в Східній Німеччині, Польщі, Чехії, Словаччині.
Культовим співаком у скінхедів був рок-музикант Ян Стюард Дональдсон. Зрештою, він створює міжнародну організацію "Blood and Honour" ("Кров і Честь"), активістами якої є чимало українських скінхедів, як і я. Створилася вона з метою захисту соціальних і національних прав усіх націй європейського коріння у всьому світі і протистоїть сіонізму (як расизму, за визначенням Генеральної Асамблеї ООН, релігійній нетерпимості тощо), капіталізму, комунізму та нелегальній імміграції з країн "третього світу". Так відкрився шлях гармонізації міжнаціональних стосунків з метою порятунку Європи., білої раси загалом. З часом представники й інших молодіжних субкультур приєднуються до скінхедів - фанати важкого року, байкери, футбольні фани і так далі.
- В Україні сьогодні скінхедів не сприймають як серйозний громадський рух. Чи існує він реально?
Безумовно. Ще з початку 90-х років ХХ століття у нас з'явилися перші скінхеди. Їх цікавили націонал-соціалістичні ідеї та расистські доктрини, які вони хотіли поєднати з українським націоналізмом. Сьогодні у Києві діє офіційне представництво організації "Кров і Честь", якому навіть підпорядковуються польські скінхеди. До речі, скінхедс-рук надзвичайно зблизив українську і польську молодь, поступово ліквідуючи їхню ворожнечу. Ідея європейського визволення зближує всіх європейців, особливо правих, праворадикальних, націоналістів...
Чисельність скінхедів не можуть проконтролювати навіть спецслужби, навіть ми самі часто не підозрюємо про наших прихованих симпатиків чи активістів. Достатньо мати зв'язки з ватажками груп, щоб провести потрібну акцію. Але, з іншого боку, відомо, що порівняно з Росією чи Німеччиною в Україні скінхедів не дуже багато, хоча наш рух є набагато якіснішим та ідеологічно чистішим, ніж у тій же Росії. Там, зокрема, постійно виявляються якісь непорозуміння із загальноєвропейським скінхедс-рухом, у багатьох скінхедівських структурах присутнє збочення до російського шовінізму, жоден із трьох існуючих у Росії осередків "Кров і Честь" не визнаний загальноєвропейською структурою. Але я все ж радий, що скінхедів там більшає, бо рано чи пізно ми маємо створити спільний фронт боротьби за Європейське визволення, створити так званий "щит Європи" перед Азією.
- Чому, на твою думку, молода людина стає скінхедом?
- Ідеологічний, суспільний злам в Україні спричинив певне сум'яття, порожнечу. Молодь бавиться "пофігізмом", вона вживає наркотики або просто заробляє гроші, все. Залишився певний прошарок молоді, який все ж хоче щось знайти у житті. Ми пройшли вже моду на лівий радикалізм, на анархізм, на сатанинські та неопротестантські секти. Але буде вічним те, що ніколи не можна забрати у людини - це національна належність. Молода людина бачить несправедливість існуючого ладу в Україні та світі, бачить нас як націонал-революціонерів, що несуть сучасну культуру та ідею. Тому вона і приходить до нас.
- Вас звинувачують у проросійських, проімперських тенденціях, у відсутності патріотизму...
- Я стверджую, що більшість скінхедів та наших симпатиків мають патріотичні почууття до України. Усі наші музичні гурти, окрім миколаївської "Цирульні", виконують композиції українською. Просто хлопці з Миколаєва ще не вивчили української мови. Якщо скінхед відходить од національної ідентичності - це ініціатва окремих людей без будь-яких узагальнень. Наша ідеологія - ідеологія заснованої ще Яном Стюардом "Крові і Честі" - це поєднання свого здорового етнічного націоналізму представника кожної європейської нації та ідеї визвольної революції білих. Остання необхідна як контрудар світовому сіонізмові, що оперує грандіозним капіталом та багатьма спецслужбами світу. Боротися проти цього можна лише європейською єдністю та національною ідентичністю, дже позбавлена національних традицій і ознак маса легше керується ззовні, аніж традиційна спільнота.
- Ви - неонацисти?
Якщо говорити про націонал - соціалізм без різних його ідеологічних та практичних збочень (одним з них є гітлеризм), то наші ідеї мають спільне коріння. Між іншим, наприкінці другої світової війни шовіністичні ексцеси Гітлера вже зникли повністю, але Німеччина, на жаль, не встигла переорієнтуватися і створити справжній європейський щит із національних держав, включаючи слов'янські нації. Якби із самого початку Гітлер підняв стяг ідеї братства в ім'я Європи (а не в ім'я лише німців) - сьогодні ми б мали зовсім інший політичний пасьянс у світі...
Розмову вів Олександр СОЛОНЕЦЬ
("Слово Просвіти", 2003, № 6, 5 - 11 лютого, с. 14).
к би ти, Едуарде, окреслив свої цілі, ідеали, уподобання, хоббі?
