ксана Сліпушко - з когорти молодих науковців, які наполегливо і впевнено займають своє "місце під сонцем". А рецензована книга належить до жанру науково-популярних і займає саме ту нішу в українському літературознавстві, яка вкрай необхідна для популяризації та поширення наукових знань серед загалу. В цілому, книга написана жваво, розкуто, зрозуміло, добірною мовою. Аргументація авторки завжди переконлива, а до кожної статті окремо подається біьліографія. Словом, усе так, як того вимагає науково-популярний жанр. Додамо, що книга видана в рамцях проекту "Муза Роксоланська: Українська література Х - ХУІІІ століть", який започатковано благодійним фондом "Українська культура: Відродення і перспективи"
Автор прагне дати загальне бачення літературного процесу українського Середньовіччя, а також репрезентувати постаті окремих письменників. Із цією метою книжку поділено на три розділи. У першому і другому розділах матеріал викладено в хронологічно - тематичному порядку, а третій містить нариси про 21 персоналію, де чи не ВПЕРШЕ ПОДАНО ЇХНІ СТИСЛІ ЛІТЕРАТУРНІ ПОРТРЕТИ, що дає змогу читачеві легше уявити й запам'ятати цілісний образ того чи іншого мислителя доби українського Середньовіччя. До позитивів можна зарахувати і те, що наприкінці книги подано докладні резюме англійською мовою на кожну тему і кожну персоналію окремо. Таким чином, ця книга намагається відсунути "важку завісу часу" з доби українського Середньовічччя і дати можливість сучаснику зрозуміти настрої, поривання та інтереси наших далеких предків.
Разом із тим авторка не оминає і контраверсійних питань, включаючи до кола свого дослідження матеріали ДОХРИСТИЯНСЬКОЇ СЕРЕДНЬОВІЧНОЇ ТВОРЧОСТІ наших пращурів - усну народну творчість і міти.
Всі ми добре знаємо, що на території сучасної України у прадавні часи жило багато народів, кожен із яких залишив по собі слід, посіяв якусь зернину у той грунт, з якого проросло дерево русько-української нації. Та УКРАЇНСЬКИЙ СУБСТРАТ виявився настільки сильнішим, що все те зовнішнє асимілювалося, переварилося і вийшов "український борщ". Але саме її й не хочуть сприймати досі російські імпершовіністи та деякі доморощені "інтернаціоналісти". Присвоївши собі нашу давню назву "Русь", а потім і історію, росіяни будували свою недолугу "теорію про спільну колиску трьох братніх народів", де українцям відводиться другорядне місце. І на цій фальші виховуються цілі покоління. Тому доводиться наводити аналогії з історії, зокрема, болгарів та угорців. І ті, і другі, знаємо, прийшли на словянські землі. Але болгари розчинилися у словянському морі, втратили мову, хоча й зберегли самоназву і деякі звички, - автохтонний субстрат виявився сильнішим за прийшлий суперстрат. Із угорцями ж вийшло навпаки ... Книжка Оксани Сліпушко сповнена подібної аргументації на користь "української справи", тому вона допоможе читачеві усвідомити себе спадкоємцем великої давньоукраїнської культури.
А тепер про УКРАЇНСЬКІ МІТИ. Оксана Сліпушко цілком резонно пише, що, можливо, для української нації "Велесова книга" покликана виконати таку саму роль, як античні міти, "Іліада", "Одіссея", "Магабгарата", "Рамаяна", "Калевала", скандинавські "Едда" та саги та інші неперевершені твори виконали в історії різних народів...
Оксана Сліпушко - це нове, незаангажоване покоління, сформоване в незалежній демократичній Україні, що має розкуте мислення; йому стає відомим набагато більший масив інформації, недоступний старшому поколінню ...
назад
ксана Сліпушко - з когорти молодих науковців, які наполегливо і впевнено займають своє "місце під сонцем". А рецензована книга належить до жанру науково-популярних і займає саме ту нішу в українському літературознавстві, яка вкрай необхідна для популяризації та поширення наукових знань серед загалу. В цілому, книга написана жваво, розкуто, зрозуміло, добірною мовою. Аргументація авторки завжди переконлива, а до кожної статті окремо подається біьліографія. Словом, усе так, як того вимагає науково-популярний жанр. Додамо, що книга видана в рамцях проекту "Муза Роксоланська: Українська література Х - ХУІІІ століть", який започатковано благодійним фондом "Українська культура: Відродення і перспективи"
