им ретельніше спостерігаю навколишнє, тим глибше переконуюся, що більшість людей звикла проектувати свої побутові забобони на ситуації вищого рівня (від соціальних до метафізичних). Обивателі твердо стоять на тому, що світобудова керована тими самими законами, правилами й алгоритмами, яким безвідмовно підкоряються процеси копуляції, нарізання шинки чи дозрівання томатів.
Над цією простотою колись посміявся Харукі Муракамі. Героїня одного з його романів так описує переконання своїх батьків: "Візьмемо моїх старих. Мені здається, навіть якщо вони запхають до мікрохвильового п'єцика тяванмусі, а виймуть звідти готову макаронну запіканку, все 'дно скажуть: "Це ж треба! Помилково поставили запіканку!" А може, й взагалі почнуть переконувати себе, що запіканка їм тільки ввижається, а насправді це найсправжнісіньке тяванмусі. Коли б я почала їм пояснювати, що бувають таки випадки, коли тяванмусі перетворюється на запіканку, вони би нізащо мені не повірили і дуже би розізлилися".
Приблизно теж саме відбувається у поточній вітчизняній політиці. І містечкові наші політологи і широкороззявлені маси електорату свято вірять у картезіанську логіку подієвої послідовності, у прогнози та рейтинги. В їхній уяві існують певний пункт "А" (себто сьогодення, у якому відбувається закладання ситуації до суспільної мікрохвильовки) й не менш певний пункт "Б" (листопад 2004 року, де має відбутись переможний підсумок для політичноі сили ікс, ігрек, зет, а за ним вже й помста,помста, помста...). Вони, сараки, не розуміють, що уявляти Час пунктиром так само безглуздо, як вважати, що годинник складається з одного лише циферблату. Їм у страшному сні не насниться, що за п'ятнадцять місяців незнаного "буття-попереду-нас" можливі події та розгалуження змістів, котрі знищать усі прогнози і розкладки. Знищать не у межах ситуації, але, трансґресивно - саму ту ситуацію. Й немає сили, яка б змусила їх придивитися хоча б до найближчого минулого. Ані наглий відліт до нірвани СРСР, ані "фактор 11.09", ані, навіть, цьогорічний, ні з якого боку не очікуваний, але вже очевидний на рівні мікроструктури, економічний бум в Галичині не є для середньостатистичного досвіду прикладами емерджентності -- народження Раптової Якості. Хуторянська свідомість опирається передчуттю контекстних та стрибкових змін й постфактум сприймає їх немов передбачуване (себто, як найсправжнісіньке тяванмусі). Тим цікавішими є спроби застосування "алгоритму емерджентності" до передбачення нашого майбутнього.
Алгоритм цей передбачає, що воно (майбутнє) зовсім не подібне до залізничної станції, диспетчери котрої очікують наш потяг згідно з розкладом. Це буття-попереду-нас скорше нагадує хижого звіра, що ховається між можливостями та доречностями. Звір у будь-яку мить готовий вистрибнути назустріч теперішньому, звичному і зрозумілому й розірвати усе це на дрібне клаптя.
"Звідки ж вистрибне звір?" - управі запитати читач. Й проста відповідь (на кшталт: "З телевізора".) його не влаштує. Побіжний аналіз суспільних тенденцій дозволяє передбачити, що найбільші несподіванки очікують нас навесні наступного року (ймовірно наприкінці квітня - у першій декаді травня) в іміджі найпомітніших гравців політичного поля, у альянсних комбінаціях провідних політичних сил, а також у спрямуванні грошових рік, що течуть трафіковими теренами Батьківщини. Ембріони цих сюрпризів вже потрохи визрівають серед компутерних шелестів PR-лабораторій, на золотих пляжах Рів'єри та Мальорки, в аналітичних центрах спецслужб, в офісах цюріхських і московських банків.
Досвідчені політтехнологи кажуть, що Україну очікує не великий вибух компроматів, а сенсаційний Вибух Компромісів. Тих компромісів, які обумовлені фінансовою та партнерською відповідальністю людей, чиї статки обраховуються цифрами з сімома й вісьмома нулями. Ці люди, хочуть вони того чи ні, мертво вмонтовані у глобальну мережу розподілу капіталів, де діє принцип доміно. Крах політичної влади трьох-чотирьох вітчизняних олігархів неминуче завалить з десяток стовпів східноєвропейського мегабізнесу. Відповідно, великі боси не допустять цього. Вони змусять домовитися між собою найзліших ворогів. Безумовно, що одного-двох затятих та жменю принагідної дрібноти зроблять при цьому конкретними відбивайлами. Не без того. Конкретику на кривій козі не об'їхати. Але головним підсумком зміни фішок стане Довгий Мир на пляжах і в офісах. Валютна дамба перекриє подієвий потік і вікові пороги національної карми підуть під воду. Це, сподіваємось, стане повчальною поразкою лупатоокого минулого від того "буття-попереду-себе", котре ще не є майбутнім, але вже на одну медитацію глибше за теперішнє.
Чим ретельніше спостерігаю навколишнє, тим глибше переконуюся, що більшість людей звикла проектувати свої побутові забобони на ситуації вищого рівня (від соціальних до метафізичних). Обивателі твердо стоять на тому, що світобудова керована тими самими законами, правилами й алгоритмами, яким безвідмовно підкоряються процеси копуляції, нарізання шинки чи дозрівання томатів.
