Ульріка Марі Майнхоф:
Традиція революції

Наталія Литвин - Гуцуляк

ІMeinhoffм'я Ульріки Марі Майнхоф (1934 - 9 травня 1976) приналежить вже історії. Тому періодові новітньої історії, котрий розпочався студентськими демонстраціями протесту проти застосування атомної зброї, а закінчився створенням терористичних організацій.

Десять років життя Ульріка Майнхоф віддала радикальному гамбурзькому журналові "Конкрет", де вона була не тільки співробітницею, але регулярно виступала з політичними статтями, що зробили її популярною.

Приводом для написання статті "Напалм і пудинг" послугуав візит американського віце-президента Губерта Хемфрі у Західний Берлін, котрий одинадцять членів ""омуни №1""закидали його пакетиками з сухої суміші для приготування пудинга, а день опісля газети подали цю екстравагантну витівку "нових людей" - комунарів (створення колективних форм спільного проживання - "комун" - на цей час широко практикувалося; новітні варіації снів Віри Павлівни, змінюючи психологію їх участників, повинні були перемінити світ) збройною вилазкою.

Їй належать слова: "Чи є правильним зараз організовувати збройний спротив, залежить від того, чи є це можливим. А чи є це можливим, засвідчить лише практика".

Напад на Руді Дучке, лідера студентського руху в ФРН, викликав бурю молодіжних виступів і не залишив осторонь Майнхоф, що знаменно назвала статтю про цю подію "Від протесту до опору". Через рік вона пішла із журналу "Конкрет" за ідейними міркуваннями, віддавши перевагу збройному опорові існуючому ладові. "Джентельменський набір" публіцистики Майнхоф: критика уряду і соціальної дійсності, викриття війни у В'єтнамі та продажної буржуазної преси - змінився міркуваннями про тактику партизанської війни в місті. Саме Ульріці як професійній журналістці було доручено в 1971 році написати маніфест "Роте Арме Фракціон" - терористичної групи, створеної на базі групи Баадера - Майнхоф. Титульну сторінку маніфесту прикрашало зображення автомата Калашникова, а поєднання слів "роте арме" ("червона армія") повинно було пробуджувати приємні асоціації у обивателя. Її соратницями були Гудрун Енслін та Астрід Поль.

Статус вільної журналісткм та матері дівчаток - близнючок був змінений на статус підпільниці і нелегалки з підробленим паспортом та пістолетом у сумочці. Але підпілля вимагає багато грошових засобів, тому при участі або під керівництвом Ульріки Майнхоф грабувалися банки, зламувалися паспортні відділи, кралися автомобілі.

Революція закінчилася для Ульріки арештом в 1972 році. У минулому залишилися чисельні поїздки на Близький Схід для встановлення зв'язків з палестинськими партизанами, попереду - тривале багаторічне слідство, початок судового процесу в 1975 році і самогубство у тюрмі.

Нова епоха глобалізму як вищої стадії імперіалізму поставила перед новими правими обовязок схилити голови перед традицією революції. Так, Ульріка належала до ультралівих і є їхнім прапором. Але історія дивна штука, і її заповіт стає заповітом для кожного консервативного революціонера:

"Протест - це коли я говорю: те і те мені не підходить. Опір - якщо я докладаю зусилля, щоб те, що мені не підходить, більше не повторювалося. Протест - це коли я говорю, що відмовлаюся брати участь в чомусь. Опір - якщо я докладаю зусиль, щоб у цьому не брали участь і всі решту" ("Конкрет", 1968, №5).

назад


goutsoullac@rambler.ru