ерші кроки людства - велика загадка історії. Щоправда, так здається не всім. Ті, хто добре засввоїв еволюційну схему "мавпа - людина", не бачать великої проблеми в тих перших кроках.
Зате над нею не одне тисячоліття сушать собі голову великі мудреці світу: хто ми і чийого роду? Де і в чому перші кроки людини? Щоб відповісти на ці запитання нормального людського розуму , давайте звернемося до Біблії, поглянемо сучасними очима на її трактування цієї проблеми.
"І сказав Бог: "Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усією землею, і над усім плазуючим, що повзе по землі". І створив Бог людину по своєму образу, по образу Божому Він її створив, чоловіка і жінку створив їх" (Буття, 1: 26 - 28).
У наступній книзі знову розповідається про походження людини. "І створив Господь Бог людину з пороху земного. І вдихнув в лице її дихання життя - і стала людина живою душею" (Буття, 2:7).
Сталося так, що люди порушили заповідь Бога: не їсти плодів від дерева пізнання добра і зла, за що й були покарані. "І вислав його Господь Бог із саду Едемського, щоб порати землю, з якої він був узятий. І вигнав Господь Бог Адама. А на схід від Едемського саду поставив Херувима і меча полум'яного, який обертався довкола, щоб стерегти дорогу до дерева життя" (Буття, 3: 23 - 24).
Подвійне підкреслення "вислав" і "вигнав" - невипадкові. Може з'ясуватися, що рай був не на Землі! А звідси й не такими уже й суперечливими виявляються слова Біблії: "І сталося, що коли почали люди розмножуватися на землі, і народилися їм дочки. І побачили сини Божі людських дочок, що вродливі вони, і почали собі їх брати за жінок, яку хто вподобав. І промовив Господь: "Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, - бо блудить вона, тому що тіло вона, і дні її будуть сто і двадцять літ". За тих днів на землі були велетні, а саме з того часу, як сини Божі стали приходити до дочок людських. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку" (Буття, 6: 1 - 4).
Які ж висновки підказує наведений текст? Як на перший погляд, досить незвичні: про існування (точніше, контактування) на Землі двох типів людей - земних і "синів божих", від змішування між ними з'явилися два типи людей і, дуже ймовірно, на двох планетах, а не на одній Землі. Адже напочатку не жив в Едемському саду, а туди був поселений згодом, де йому Бог створив жінку Єву. Тільки як вони скоїли гріх, їх було вигнано з Едемського саду і вислано на "землю. з якої він був узятий".
Цікаво, що в Біблії спеціально наголошується: коли "сини Божі" сходилися з "людськими дочками" і народжувалися в них діти - велетні (нефіліми), саме тоді почалося велике розбещення людини. "І зіпсувалася земля перед лицем Божим, і наповнилася земля насильством. І побачив Бог землю, - ось вона розтлілась, кожне тіло збочило шлях свій на землі".
Очевидно, тоді мало місце не лише змішування двох рас людей ("синів Божих" із земними антропосами - нащадками неандертальців, синантропів та телантропів) і утворення нової земної популяції - гомо сапієнс, але селекція і в тваринному світі.
Отжже, генотип Ноєвої сім'ї був не моногенним, а включав і антропосний компонент, тому розмноження післяпотопної раси привело до такої глибокої та різноманітної антропологічної диференціації людства. На вихідну двотипність людського роду (тобто на два вихідні людські генотипи) вказувала антична традиція, яка поділяла всіх людей на людей Гери - ахейські народи та людей богині Венери - троянські народи. Причому давалася їм неоднакова і психологічна характеристика. У деяких народів культ Венери (святої П'ятниці - Параскеви) зберігся до досить пізніх часів. Так, наприклад, на Україні ще донедавна побутував у деяких подільських селах звичай, що перед весіллям чи в час нього зверталися до вечірньої (вранішньої) зорі, тобто до планети венери, і прохали благословення на шлюб. Як відомо, богиню Венеру зображали у багатоколірному вінку (як молоду на весіллі). І що цікаво: сучасні космічні дослідження виявили, що нічне небо Венери - в суцільному полярному сяйві, тобто багатоколірному "вінку".
Біблійні відомості і стародавні традиції не здаватимуться надто вже безпідставними, якщо ми звернемося до біологічних фактів.
У деяких жінок бувають с е м и м і с я ч н і пологи (не 7,5 чи 8-місячні), і з'являється на світ практично нормальна дитина. І хочемо ми того, чи ні, а мусимо погодитися, що в сучасних людей наявні два генотипи утробного періоду. Причому домінантним виявляється 9-місячний. Але в деяких жінок настільки потужний комплекс семимісячного періоду, що організм повністю сприяє сформуванню плоду, крім оволосіння і надання певного відтінку кольору шкіри. Не може бути жодного сумніву, що утробний період мусить мати у своїй осснові якісь надто вагомі первісні причини.
Гадаю, що таким він зумовлений сонячним циклом, тобто повинен узгоджуватись із особливостями єдності: "планета - Сонце".
Що ж виявляється? 7-місячний утробний період збігається із сонячним циклом Венери (близько 224, 7 доби), а 9-місячний відповідає сонячному (допотопному) річному циклові Землі, який тоді мав приблизно 290 - 300 сучасних діб.
Отже, 9-місячний утробний період можна вважати земним, а 7-місячний доводиться визнавати венеріанським.
Щоправда, сучасні інтерпретації матеріалів, отримані автоматичною міжпланетною станцією "Венера" та наземними апаратами, заперечцують можливість життя на Венері, де на поверхні планети температура сягає 500 градусів Цельсія, атмосферний тиск - понад 90 земних атмосфер і т.д. На мою думку, ті висновки хибні, бо сучасні дослідження венеріанської атмосфери ведуть за земними принципами будови атмосфери. Але ж на Венері існує атмосфера закритого типу, тобто в неї наявна так звана "небесна твердь" люмінісцентного характеру. І на це вказують матеріали, одержані АМС "Вега-1" і "Вега-2": "В оранжевому небі Венери проплив ще один аеростат, радарував з планети двоє діб, пролетівши 10 тисяч кілометрів на висоті 54 км. Це майже в самісінькій середині хмарного шару - одного з дивних утворень Венери, що не має земного аналога. Він огортає планету без розривів. Причому, то не хмари в земному розумінні, а скоріше хмарний серпанок (імла), яка все ж пропускає якусь дещицю сонячного світла до поверхні. Та товщина хмарного покриву досить солідна. Він має чітку нижню межу на висоті 48 - 49 км та розмиту верхню, що простягається до висот 65 - 70 км. Хмарний покрив ділиться на три прошарки, найпотужніший - нижній" ("Известия", 1985, 16 июня).
У світлі нового підходу до природних умов на Венері поглянемо на українські фольклорні уявлення про Рай. По-перше, там завжди погожа сонячна днина (порівняймо наукові дані - день на планеті дорівнює близько 61 земної доби). Але в рай потрапити дуже важко, бо спершу треба пройти крізь скляну перепону (шкаралупу), а потім через вогнений пояс.
Як виявила дослідниця З.М. Гречишникова, людське біополе має форму диполя, мінусова сторона якого повернута до Землі, а плюсова (від поясниці до голови) - догори. Але зустрічається певний відсоток людей, в яких диполе має протилежні напрямки (мінус - зверху, а плюс - знизу). Дослідниця вважає останній тип "ненормальним" дбіополем. На мою думку, вона глибоко помиляється. Фактично перед нами два типи біополя з різних планет (Землі і Венери), проявлені у сучасних земних людей.
Як відомо, поверхня нашої планети має потужний негативний потенціал. У якого людина, як диполь, була б повернута до Землі плюсовою стороною, то надпотужні електромагнітні сили значно перешкоджали б їм рухатися. В той час, як на Венері електромагнітні сили діють навпаки: поверхня планети має плюсовий заряд. мінусовий - електропровідний шар люмінісцентної венеріанської "небесної тверді".
Як бачимо, наші фольклорні уявлення про рай мають досить цікавий науково - інформаційний зміст.
с. Кричильськ Рівненської обл.
(див. також: журн. "Трибуна", 1992, № 10, с. 30 - 31)
назад
ерші кроки людства - велика загадка історії. Щоправда, так здається не всім. Ті, хто добре засввоїв еволюційну схему "мавпа - людина", не бачать великої проблеми в тих перших кроках.
