одивився я цей фільм. Не Лєрмонтов. Не в сенсі геніальності. У Лєрмонтова теж вистачає слабеньких рядків. Коли він пише як читач. Натомість він чудовий поет, коли пише як офіцер. Відмінність великих росіян в тому, що вони були чесніші і не сублімували особистого захвату від своїх ворогів. Цей заздрісний захват маніфестувався в безлічі літературних кавказьких сюжетів і у військовій моді на кавказьке. яка тривала до першої світової включно. Причини цього захвату в тому, що наші бідні брати - росіяни ніколи не мали такої чарівної речі, як європейський феодалізм. всі наші уявлення про належне і прекрасне в людських стосунках мають феодальне походження. Честь, вірність і вірність слову, чисте романтичне кохання, самопожертва в ім'я символів, шляхетність - все це феодальні поняття.
Росіяни про це дізнавалися з книжок, а горці такими народжувалися. Російський nobeles, навіть князь, все одно лишався холопом для царя, а отже, холопом взагалі. "Дворянин" - однокорінне "дворовому". Російський офіцер на Кавказі був казенною людиною, а горець, навіть коли пас свої вівці, був лицарем.
Сьогодні порівняння ще більш не на користь росіян.
Я не дуже люблю чеченців (вони колись відбили у нас одного баригу), але вважаю, що в них є чого повчитися. Я спостерігав їх у Чечні.
Чеченець ходить розгорнувши плечі, з піднятою головою, з твердим поглядом. Він постійно змушений підтверджувати власну гідність. У разі завданої йому образи (особливо якщо в присутності інших) - він має убити кривдника. Він це знає і це знання відбивається на його поставі. Регулятором стосунків є кровна помста. Вбивши, він і його родина матимуть проблеми з родичами жертви найближчі п'ятдесят років. Цього не хочеться, тому всі надзвичайно ввічливі. Коли до кімнати входить чоловік (навіть молодший за присутніх, навіть незнайомий), всі встають, щоб висловити йому повагу. Ви питаєте, чому вони так воюють? Вони так живуть.
Тепер спустіться у московське чи київське метро і погляньте на ці похилені потилиці. Зрештою, зазирніть у дзеркало. У ці бляклі очі. Постмодернізм. Цивілізація екранів. Світяться мільйони екранів. Перед мільярдами згаслих очей.
Наш розум на боці стабільного суспільства низин. Наші серця на боці горців.
Втім, про кіно. Основна тема: "Чечени - гади. Але ж як було б добре, якби наші були як чечени!"
Звичайна сюжетна лінія. На початку фільму жорстокі красиві сильні чоловіки пригнічують нещасних, звичайних, ображених. У другій половині, хтось зі звичайних ображених (щоб тобі, читачу, було легше ідентифікувати з цим персонажем себе) виявляється крутішим за крутих, вбиває та ображає красивих та сильних (зовсім як ти під час сеансів підліткової мастурбації). Справедливість і твої комплекси торжествують у фіналі.
Брехня тут не в тому, що звичайні люди нездатні воювати. Навпаки, з більшості людей можна зробити непоганих солдатів. Я знаю багатьох деградованих суб'єктів, які, потрапивши на війну, проявляли чудеса мужнолсті. Проте для них неможлива ініціатива. Вони нездатні організувати власну війну. Для цього потрібна інша порода.
Всі ви потребуєте вищої сили над собою. Я маю сказати тобі: стій тут, стріляй туди. Сам собі ти не зможеш цього сказати. Ти ніколи не вгадаєш місця, не визначиш напряму. Інакше б ти уже робив це.
Звичайний хлопець здатен потрапити на війну. Але він не здатен її розпочати. Тому я не вірю фільмам, де звичайні хлопці, на свій розсуд, воюють із красивими сильними чоловіками. Я вірю у звичайних хлопців, які пишуть заяви у міліцію, наглядають у тюрмах, представляють державне звинувачення.
Чеченці ведуть феодальну війну. В банді непотрібні звичайні патріоти, які готові померти за Вітчизну. Потрібні ті, які приїдуть на власному транспорті, зі власною зброєю та грошима на набої. Лицар повинен озброюватися сам і на власному коні являтися до сюзерена. Спробуй дати автомата голому патріоту. Перше, що він зробить - це продасть його. А потім - тебе.
На всю Росію не так уже й багато людей, які здатні ініціативно вести війну: начальник генштабу, командувач федеральних сил на північному Кавказі, декілька "бригадних пап". Натомість, у феодальному чеченському суспільстві кожен сам собі генеральний штаб. добра порода.
Нам, вівцям. подобаються фільми про вовків. А ще більше - про овець, які рвуть вовків.
Війна триває. Просто є такий глибокий тил, де ніхто не знає. що існує фронт.
("Політика і Культура", 2003, № 3, с. 26).
"... Війна є вища форма боротьби між націями, державами, класами, політичними блоками; всі закони війни використовуються воюючими націями, державами, класами і політичними блоками для завоювання перемоги"
("Мао Цзэ-дун. Избр.произв. - М.: Изд-во иностр. лит., 1952. - Т. 1. - С. 325).
"... Центральною задачею революції та вищою формою є захоплення влади збройним шляхом, тобто вирішення питання війною"
("Мао Цзэ-дун. Избр.произв. - М.: Изд-во иностр. лит., 1952. - Т. 2. - С. 379).
"... Перебудувати світ можна тільки за допомогою гвинтівки. Ми - за знищення війни, бо війна не потрібна, але знищити війну можна тільки через війну. Якщо хочеш, щоб гвинтівки не було, - берись за гвинтівку"
("Мао Цзэ-дун. Избр.произв. - М.: Изд-во иностр. лит., 1952. - Т. 2. - С. 388).
назад
одивився я цей фільм. Не Лєрмонтов. Не в сенсі геніальності. У Лєрмонтова теж вистачає слабеньких рядків. Коли він пише як читач. Натомість він чудовий поет, коли пише як офіцер. Відмінність великих росіян в тому, що вони були чесніші і не сублімували особистого захвату від своїх ворогів. Цей заздрісний захват маніфестувався в безлічі літературних кавказьких сюжетів і у військовій моді на кавказьке. яка тривала до першої світової включно. Причини цього захвату в тому, що наші бідні брати - росіяни ніколи не мали такої чарівної речі, як європейський феодалізм. всі наші уявлення про належне і прекрасне в людських стосунках мають феодальне походження. Честь, вірність і вірність слову, чисте романтичне кохання, самопожертва в ім'я символів, шляхетність - все це феодальні поняття.
