- Як завжди,- подумав Криниця,- спізнився на півгодини.
Він швидко піднявся на 5-й поверх і повернув у свій коридор, розстібаючи на ходу куртку.
- Привіт, Олежик, ти вже з відпустки?,- Ніна Іванівна копирсалася ключем у дверному замку, певно щоб потрапити в туалет.
- Так, Нініванна, добрий день. З нинішнього от дня на роботі,- привітно відповів їй Криниця.
Привітався за руку з Васьою і Глібом, котрі вже чаділи цигарками в таку ранню годину, не встигнувши ще остаточно прокинутись. Відімкнув кабінет, Ломницького чомусь не було, вже за 20 дев"ята, а Ломницький ніколи не запізнюється. Можливо, він на лікарняному чи вийшов кудись абощо. В кабінеті все так само, тільки календар інший.
Скинув речі, увімкнув настільну лампу, схожу на одноногого великоголового інопланетянина, замість ока у якого - портативне сонце. Порегулював їй суглоб і, вибравши оптимальну позицію, став перебирати у себе на столі не бачені місяць папери. В кабінеті легенько смерділо.
- Роботи сьогодні не буде,- подумав він,- принаймні, до обіду. Адже в п"ятницю шеф навряд чи мені щось призначив. Можна почитати книжку і розслабитись. І провітрити кабінет.
Поставив чайник і поліз до шухляди за книжкою. Її там не виявилось, зате шухляда була наповнена зіжмаканими і запліснявілими целофановими пакетиками та пакетами усіх можливих калібрів і забарвлень. Секунд 10 Олежик здивовано дивився на це жахливе целофанове кодло, а потім голосно засунув шухляду назад у стіл. Він подумки відмітив те, що сморід посилився і став досить різким, а також без проблем ідентифікував його джерело - пакети.
- Курва,- сказав він вголос у порожньому кабінеті,- звідки тут це гівно?!
Потім встав з-за столу, вимкнув чайник і запарив зеленого чаю з жасмином. Вийшов у коридор покурити. Васі із Глібом там уже, звичайно, не було, як не було і Лєбєдєва чи завгоспа. Отож Криниця покурив сам, пробуючи викинути з голови неприємне враження від шухляди. Напевне Ломницький поклав туди якусь фігню, а потім забув. А фігня за вихідні зогнила. Але для чого ж стільки кульків? Він повернуся до свого кабінету. Чай був ще занадто гарячий. Смерділо.
Криниця знову сів за стіл і висунув верхню шухляду. Посміхнувся: там дійсно була книжка, що і потрібно було довести. Він поклав її перед собо на стіл. Давня японська проза, Сей-Сенаґон. Потарабанив пальцями по твердій обкладинці, а потім знову різко висунув нижню шухляду. Те жахливе лайно і тепер було там. Засунув. Висунув. Засунув/ висунув/ засунув. Відпив маленький ковток зеленого чаю з жасмином і вийшов, щоб принести із туалету ящик зі сміттям, і витрусити до нього целофанове кодло. Прибиральниця потім розбереться.
У коридорі його гукнула з протлежного кінця Ніна Іванівна. Олег зупинився, щоб зачекати.
- Олег, тебе Аліна Ігорівна викликає до себе, каже - негайно.
- А що трапилось?
- Та не знаю, нічо ніби, але вона якась така злосна зранку, всіх взуває, розгони робить, ти ж знаєш.
- Добре, зараз іду, Нініванн...
Повернувся у кабінет, взяв папери і зупинився біля вікна. Навпроти через дорогу був дитячий садок, і там якраз виводили на прогулянку невеличких і кумедних різнокльорових дітей. Діти верещали, і Криниця подумав, що він, мабуть, ніколи не зміг би стати педагогом.
"Та ще й Аліна викликає, така прикра жінка, прискіплива зараза така і педантична... Так, здається, називається, коли хто-небудь на ідеальному порядку у всьому помішаний?.. Доєбеться зараз стопудово до мене... Хоча за що?! Я ж тільки з відпустки вийшов. А перед відпусткою з усім розв"язався... І взагалі, де Ломницький подівся, і що весь цей сморід означає?.. А вона бля все-таки непогано для своїх 36 збереглася? Хоча з її характером і не дивно, що до сих пір одружена не була. З нею би будь-якому мудаку вежу знесло. Це по-любому. Або в один прекрасний день просто роздер би її на кавалки. Нда... І псам згодував. Це тільки якщо б вона його перша не роздерла. Словом, пощастило мудаку потенційному. А може вона ще й незаймана?..
От зате ясно, як вона з цією своєю хваткою в такому відносно молодому віці до замшефа дослужилась. Це да. Сама буде шефом за рік-два, бля буду... І щось недолюблює вона мене, чи то лише так здається? Та вона, блядь, всіх недолюблює. Головне - не помилятися, не давати підстав на себе гнів її накликати... Хулі, будем іти, любий, подивимось що ж вона з нас хоче. І з неподобством в шухляді обов"язково розібратись треба..."
- Добрий день, Олежик. Що, як відпочив? Добре? Чудово. Тепер слухай: знаєш, яке сьогодні число? От. А це значить, що у нас звіти на носі. Ломницький на лікарняному вже другий тиждень і ще скоро його не буде. Так що ти один на це все, розумієш? На тобі це все лежить. Відпочив гарно, а тепер мені маєш за двох і за п"ятьох, якщо треба буде, працювати. Зрозумів, так?
- Звичайно, Аліна Ігорівна.
- Чудово. І ще я тебе попереджую офіційно: щоб не було такого спустя рукава, як ти перед відпусткою навідписував і наздавав. Люди приходять і маячню різну перед носом у мене махають, яку ти понавідписував, спеціаліст хрєнов. Ірина Романівна потім за тебе тиждень розгрібала. Щоб це був останій раз! Ти мене зрозумів, Олег?.. Олег?
- Ееее, звичайно, Аліна Ігорівна, але я все...
- Нічого мені тут не треба розповідати, Олег, ти мене зрозумів, я сподіваюсь, так? А тепер ходи сюди, дивись: от тобі запит. Негайно...та ні, у них там прийом...на 11-ту підеш у відділення Нацбанку, візьмеш довідку про курс, ну, як завжди, тут все написано...
Криниця повернувся до кабінету, одним ковтком допив вихололий зелений чай з жасмином і знову зупинився біля вікна. Дітей вже там не було, швидко літали автомобілі, сунув тролейбус. Внизу, на подвір'ї дому, який незабаром знесуть, члени багатодітної сім'ї волали один на одного матом.
Криниця швидко одягся, узяв запит і вийшов, залишивши неприємності у нижній шухляді столу.
Рівно об одинадцятій він був у потрібному місці і отримав необхідну довідку набагато раніше, аніж сподівався.
Тоді пішов через продуктовий базар, щоб придбати собі декілька пиріжків на обід. Скоро пиріжки лежали у сумці, а у правій кишені джинсів лежав штопор, куплений ним у лотку, де жваво ішов розпродаж різноманітних дрібниць, причому будь-яка із них вартувала ні мало ні багато 50 копійок: пензлики, леза і станки, кулькові ручки, попільнички, запальнички"Baide", вакса, вазелін, ножиці, стамески, ґумові рукавиці, монгольські зубні щітки і естонські крабові палички, у яких вийшов термін придатності, а також скотч, клей, ситечка, штопори, кришки для закруток і ще ціла хмара такого ж огидного непотребу. 50к - невеликий актив, а дзеркально ясне і спірально-гостре вістря одразу привернуло його увагу.
- Навіщо я купив оцей дуреньський штопор?! - неквапно думав Криниця, тримаючись за нього у кишені - напевно тому, що спіраль - одна із небагатьох ідеальних форм...вона асоціюється із безконечністю. Нагадує мені про Бога?.. Це такий символ... Такий же, як і Свастика, Сфера, Колесо, Ін-Ян, Півмісяць, Вогняна зірка, вписана в коло, Дерево Життя, Хрест, перевернута вісімка, петля Мебіуса, нуль Кельвіна...ееееееее... Тому я купив оцей штопор, панове. Хоча й не п'ю вина.
12:15, відімкнув кабінет, увімкнув чайник, вивантажив пиріжки, підготував папір, запарив зеленого чаю з жасмином. Подумав про те, що от би добре поїсти швиденько і закуняти собі трохи до першої, доки не почнеться 2-га половина робочого дня.
Але тут він знову згадав про зловісну шухляду та дивне сміття невідомого походження. Тоді вийшов, щоб принести із туалету ящик зі смітям і витрусити до нього бридоту. Прибиральниця розбереться.
Та раптом у коридорі його гукнула з протилежного кінця Аліна Ігорівна.
- Ну то як, Олег, ти вже приніс довідку?
- Приніс,- відповідає.
- То занеси мені зараз, добре?
- Так-так, зараз вам занесу, Аліна Ігорівна.
Він подумав: "Невже мені сьогодні туди не дістатися?"
Криниця узяв документи і пішов по безлюдному обідньому коридору, слухаючи скрипіння власних кроків. Постукав у двері замшефа і увійшов. Аліна Ігорівна щось писала за своїм велетенським антикварним столом. На тому він зовсім не розумівся, але саме такі речі викликали у нього асоціацію із виразом "мєбєль епохі Людовіка чєтирнацатава". Вона підвела погляд і кивнула. "Їй дуже пасують окуляри", - подумав Криниця, покусуючи обвітрену нижню губу.
Вона жестом дала зрозуміти, щоб він підійшов ближче. Почала читати документ, водячи уздовж рядків чорнильною ручкою Parker. Олег стояв з правого боку, дуже близько до Аліни Ігорівни, дещо нахилившись над столом. Від неї дуже гарно пахло, волосся її дуже гарно пахло, такий японський якийсь аромат сам ти японський, мудак, напевне Yohji або Yamamoto або ще якась рідина злоєбуча, ненавиджу парфуми, може навіть Magie Noir або Hugo Boss або Giordani або ні,- то напевне усе-ж Yamamoto, чи може, Christian Lacroix,Givehchy або DKNY ?..
Тоді Олежик нахилився занадто близько і торкнувся носом волосся Аліни Ігорівни. Губами і носом. Вона повільно повернула до нього голову. Шумно і неквапно вдихнула і видихнула повітря.
- К(рча!.., - тихо подумав Олежик, - чи я раптом не втратив контроль?..
Він достатньо різко подався до неї з наміром поцілувати - Аліна Ігорівна відвернула голову, і поцілунок прийшовся у шию, трохи нижче від того місця, де щока сходиться з вухом, і тому вийшов дещо розмазаним. Олег відчув, як тіло її тіло трясе мілким таким незвичайним тремтінням, ось. Ддивно якось почала вона дихати тоді він схопив її лице в долоні і поцілунками вкривати слиною цілувати почав його але. Окуляри заважали - вони стрибали на її обличчі, і Олег, знявши їх, кинув на стіл, ледь не розбивши. І тут вона почала відповідати вона брутально прокусила йому нижню губу ! деякі пасма волосся злиплися від слини безтямно повисли закреслюючи лице то було настільки красиво і це було вкрай це він вліпив їй справжнього ляпаса і пасма на мить розлетілись і знов повернулись лишився знак на лиці а
вонаа а а а а ага
не видала жодного звуку лише аум.. лише диво дивне дихає так, ніби.
Її права рука і її ліва рука розстібали йому пояс штани ссс а крові насочилося йому в рот ціла купа і в неї теж по обличчю розмазано-змазано кров і слина, зззлипплося її двоголосся. Він розірвав на ній блюзку і побачив груди, а між ними - золотий чи який там кулон-ланцюжок.
І вона зробила йому боляче, а він тримав її груди, він схопив її за барки за роздертий paco rabanne схопив чи за tommy hilfiger чи за dior або troll або dolce&gabbana чи клятий unicat чи той же donna karan of new york, срань господня, і він підійняв Аліну Ігорівну з офісного крісла і штовхнув на людовіка 14го, який насправді був австроугорським: то ти важко дихала!? схопив її за волосся ззаду, цілував їй голову, прокусив їй вухо у відповідь, а вона роздерла йому руку своїми такими пальцями-нігтями, кігтями? а він просто подер на ній панчохи-сорокаденки чи 80денки чи які там n?денки і побачив побачив у неї такий шрам і дві кульки металеві у хребті і два єрогліфи точно японський був запах і це було там, де починається шия і де закінчується спина, якщо знизу угору і він увів себе свій член у її дім а вона відповідала йому і його поїдала
коханааліна
собою і звуком йому відповідала. Робила такі рухи, ніби ще провокувала, ніби от впирається долонями у щось невидиме, підійнявши їх над поверхнею столу, і ніби їй боляче а він захотів зав"язати їй очі і він говорив до неї і їй очевидно поодообалось таке інь-ян кров"ю з рота і кров"ю з руки Олег вимазав залишки блюзки та усю спину і тримав її за волосся, затиснувши його у лівому кулаку, штовхав-її-тягнув та різко входив чи вона прониза на!на! стромлена і він зібрався було тут увійти їй у зад, але вона запручалася вона вимовляла яу якісь нерозбірливі звуки на якійсь такій своїй мові раптом різко смикнула ліктем, сильно розбивши йому ніс - на мить він осліп чи оскаженів, заюшений кров"ю побачив, як впала на підлогу телефонна трубка, і як спігірально повис кабель-змія, а.
Він засунув пальці їй в рот - вона ж безтямно облизувала їх, згоряючи, права рука конвульсивно зім"яла той документ, а він пробрався-таки в неї, у ті потаємні печери, без котрих - не по-справжньому, і!
Потім намацав у кишені штопор - сильно стогнала
дівчина а
а олег заніс скляну металеву спіраль, і з розмаху устромив їй у руку. Штопор пробив шкіру між безіменним та середнім пальцями і застряг у столі. Не став виймати. Залишив його там, і вони закінчили майже одночасно?
Настала тиша, тільки жінка схлипувала час від часу. Олег лежав, не рухаючись, на ній. Слухав, зануривши обличчя у волосся Аліни. Воно заплуталось і злиплось у комки від крові і слини, від сперми, шмарклів і сліз.
Гучно потягнув носом. Губами, вкритими коричневим накипом, ледь відчутно поцілував її у розірване праве вухо. Потім встав, взяв зі столу ароматичну салфетку і акуратно промокнув нею головку члена. Одягнув піджак, поправив краватку біля дзеркала і вийшов. Пішов по коридору у свій кабінет, натикаючись на погляди співробітників.
назад
and the animals i have trapped / all become my pets