 |
Третій
Андрій Жураківський
|
I'm not here / this is not happening
Thom Yorke
Директорія:
С:\ Home\Temp\Music\
1.Burzum - Rundgang Um Die Transzendentale Saule Der Singularitat.mp3, 2.Burzum - Das Einsame Trauern Von Frijo.mp3, 3. Burzum - Moti Ragnarokum.mp3. Тривають відповідно 25:11, 6:15 та 9:04. Ця музика перейшла до Романа разом із комп'ютером від попереднього власника - похмурого патлатого юнака. Просто музика, жодного тексту. Яка? Одноманітна, безконечна, відречена, приречена, велична, монотонна. Роман не знав ні хто такий Burzum, ні що таке Ragnarok, але вона справляла на нього сильне враження, схоже на гіпнотичне. Ще згодом він зрозумів, що під таку музику дуже пасує спати. Засинати і прокидатися. Перед сном він ставив її у winamp, і виходило так, що засинав він завжди під Rundgang Um Die Transzendentale Saule Der Singularitat, а прокидався о 7-00 ранку під Das Einsame Trauern Von Frijo. Так продовжувалося три місяці, поки одного ранку у липні не сталося по-іншому. Засвистів будильник, і Роман розплющив очі, даючи собі, як завжди, слово лягти спати одразу після того, як прийде додому після роботи і добре поїсть. Однак він помітив дві дивні речі. По-перше, звучала чомусь Moti Ragnarokum, яку він звик чути лише вдень; по-друге, за вікном лише починало світати, хоча Роман був впевнений, що будильник налаштований на сьому. Годинник і справді показував 7-06. Роман встав, помочився, вмився, поголився, одягся, зняв з плити чайник, приготував чай з цукром і лимоном та два бутерброди з ковбасою, поснідав. 7-23, але Роман помітив, що на вулиці все ще лише починає розвиднюватися. Згідно усіх законів, у середині липня о сьомій двадцять три, як і о сьомій нуль шість вже давно має бути день. Сонячний ранок. Найгірше - похмурий ранок. Але не темрява, запліднена першими променями ще не видимого сонця. Він почистив зуби, вимкнув комп'ютер і став начищати взуття. Як могло бути таке? Чому сьогодні - Moti Ragnarokum? Роман вишов на балкон і прислухався - жодного звуку. Жодна людина не пройшла під будинком. По жодному із ближніх видимих тротуарів. На Сході - червоний край неба. Жодного автомобіля. Мовчить дитячий садок. Жодної передачі по ТБ. Не працює мобільний телефон. Ніхто не бере трубку на роботі, хоча там уже має бути Сергій. Ніхто не бере трубку у батьків. Повна тиша і напівтемрява. Тоді Роман узяв сумку і вийшов на вулицю. Пішов по Сорохтея. Порожнеча. Ані людей, ані автомашин, мікроавтобусів, собак і птахів. По Чорновола. Зазирнув у цілодобовий продуктовий магазин. Там світилося, але всередині не було видно нікого. Спробував увійти. Зачинено. Далі по Чорновола. Раптом його почала сповнювати паніка. По скронях покотився піт, у роті пересохло. Роман витягнув жуйку і поклав її до рота. Страшно. Незрозуміло та ірраціонально. Він відмовлявся вірити, але не мав вибору. Він зайшов до одного із будинків і подзвонив у перші ж двері. Ніхто не відповів. Ще раз... Ще раз... Піднявся на другий поверх, і подзвонив до іншої квартири. Нікого. Спробував клямку - зачинено. Роман почав колотити у двері щосили. Руками і ногами. Безрезультатно. Став дзвонити у всі дзвінки по черзі. Став кричати. Потім плакати. Прожогом вибіг з будинку і подався до сусідньої п'ятиповерхівки. Молотив у двері і кричав. Просив хоч кого-небудь з'явитись. Зірвав собі голос. Ревів, як білуга. По спині попід сорочкою котилися великі краплі поту. Немов виноградини. Гарячі. Надворі так повністю і не розвиднілось, нібито хтось натиснув на паузу, зупинив час. Але на годиннику - 8-11. Убіг до двоповерхового польського будинку, схожого на той, в якому мешкав сам. Одні із дверей виявилися відчиненими. Трохи полегшало. Роман увійшов до квартири. Квартира трикімнатна. Обставлена не бідно і не багато. Увімкнене світло. Відеодвійка, комп'ютер, магнітола. Дитяча, спальня і вітальня. У дитячій ліжка незастелені. Книжкові полиці. Собача миска на кухні біля холодильника. Чийсь недоїджений сніданок на столі. У ванній кімнаті в умивальник неквапно тече вода. Жіноча піжама. Тапочки. Дитячі тапочки - одні у вигляді собачок, інші - котики. Сумочка. Паспорт - Лучук Олена Володимирівна, симпатична, 1972 року народження, місце народження - місто Калуш, Івано-Франківська область. Українка. Квитанції про оплату за газопостачання. Записник. Косметичка. Ручки. Перепустка. Срібні кульчики у поліетиленовому пакетику. Гаманець. 72 гривні плюс монети. Ощадна книжка. Меблі. Сервіз. Сувенір у вигляді стилізованого зайця. Латунь. Фірмові пивні бокали. Пейзаж із лебедем. Килим. Фотографія у рамці. Гори - Polska, Zakopane. Узяв із вази яблуко, надкусив. Фотографії дітей. Порожньо. Вийшов і пішов далі по Чорновола. Двері магазину відчинені. Увійшов. Взяв із каси 214 гривень, в основному мілкі купюри. Снікерс. Дістав з полиці пиво "Балтика". Відкрив. Став пити. Пішов до підсобного приміщення. Товар, газети, крісла, кушетка, одноразовий пластиковий посуд, розкрита книга - Коельо,"Алхімік". Зараз увесь світ читає. Страх зник. Сонце не зійшло. Вийшов назовні. Пороззирався. Вітер бавиться упаковкою від чіпсів. Нікого. Ніде. Кинув пляшкою у вікно магазину. Вікно із шумом осипалося на асфальт. Пішов далі. Пройшов до центру міста. Дістався до площі і повернув на Незалежності. Зупинився. Озирнувся. Знайшов сегмент бруківки і кинув у вітрину магазину іграшок. Сигналізація. Заліз досередини. Уламки скла тріщали під черевиками. Взяв великого м'якого сірого пса і вибрався на вулицю. Пішов по Незалежності. Біля "Короваю" зупинився. Відчинено. Повільно увійшов, намагаючись ступати нечутно. У першій же кабінці побачив чоловіка у чорному костюмі та білій сорочці без краватки та красиву молоду дівчину-брюнетку у темно-синій сукні. У протилежному кінці приміщення помітив звалену на підлозі гору холодної зброї та обладунків. Підійшов до кабінки і мовчки зупинився перед ними, тримаючи під пахвою іграшкового пса. Перших кілька секунд вони дивом не помітили його. Біля чолвіка стояв, прихилений до столу, велечезний дворучний меч. Чоловік у костюмі курив, дівчина дивилася у гігантську розгорнуту книгу. Чоловік помітив його перший.
- Угу, - кивнув він, затягуючись сигаретою, - присідай...
- Ха!, - радісно сказала дівчина, підійнявши голову, - третій!
назад
