Тарас Ткачук
Кожна культура має міф про гарні часи...
Тарас Ткачук -
зав. відділом археології
Національного заповідника "Давній Галич",
кандидат історичних наук
Люди спілкуються за допомогою слів, жестів, малюнків тощо, тобто різними за формою знаками. Їх систематизацією займається спеціальна наука "семіотика", яка вивчає, коли і де знаки використовують, як функціонують і співвідносяться між собою. Івано-Франківський археолог Тарас Ткачук, який спеціалізується на семіотиці, розповідає, що археологічні культури теж мають свої знаки, і за ними можна навіть охарактеризувати стан тодішнього суспільства. Отож про це все й розмовляємо з ним:
- Я вивчаю період від 4000 р. до н.е. аж до пізнього Трипілля - 2700 р. до н.е. Нині вже є дослідження, які відсувають зародження Трипілля на початок 5000 р. до н.е. і навіть до кінця 6000 р. до н.е. Багато моїх колег перейшли на датування "радіокарбоном", правда інші вперто не визнають їх, але то все одно, що не визнавати фізики.
- Що вам вже вдалося напрацювати ?
- Я займаюся семіотичним аналізом трипільсько-кукутенських знаків на мальованому посуді. Із власних досліджень можу припустити, що коли розвиток культури стабілізується, тобто територія її впливу окреслена і носії нікого не завойовують, то знаків використовується мало. Перед початком дестабілізаційних процесів знаків стає вдвоє-вчетверо більше. Припускаю, що це несвідома реакція культури на майбутню невизначенність Будь-яка дестабілізація раптово не постає, її поява відчувається задовго до того, і цього періоду орнаментація стає дуже насиченою і пишною. А під час самої дестабілізації спостерігається ще одне цікаве явище: повернення до знаків-предків, які давно вийшли зі вжитку. Їх використання стає домінуючим.
- Чому так стається ?
- За моєю гіпотезою, кожна культура має міф про гарні часи. Наприклад, про шляхетних предків, які жили у достатку, мали багато всього гарного, тобто міф про так званий золотий вік, яке має кожне суспільство.
- Чи можемо ми назвати трипільців своїми пращурами ?
- Археологові розмовляти на цю тему дуже важко. Про це краще дискутувати, маючи за основу фундаментальні генетичні аналізи. Такі дослідження, проведені в Єгипті, підтвердили, що сучасні єгиптяни - спадкоємці тих давніх єгиптян. В Англії на базі порівняння з пробами тканин з неолітичного поховання довели на рівні ДНК, що то був предок сучасних англійців. Але окрім генетичної, є ще й культурна спадкоємність. Трапляється, люди мають однакове походження, але різну культурну орієнтацію. Без сумніву, Трипілля, як і всі инші культури, які існували на нашій землі, ми маємо сприймати як безцінну спадщину.
- Нашу спорідненість з трипільцями часто аргументують схожістю автентичної української вишивки з трипільськими орнаментами ?
- Повноцінного семіотичного аналізу української вишивки поки що немає. А як можна порівняти те, чого ми наразі не маємо ? Те, що мої опоненти часто використовують для аргументації, - це подібність на рівні так званих загальних людських знаків. Коло є колом, хрест -хрестом, свастика - свастикою. Такі символічні форми є практично у всіх культурах. Коли я у США вивчав індіянську орнаментацію, то бачив багато таких самих знаків. І свастику у всій своїй красі, і зірки, хрести, кола, трикутники, ромби - скільки хочете! Трипілля можна порівняти з чим хочеться, але для цього потрібні фундаментальні студії про українську орнаментацію.
- Оскільки не знайдено автентичних трипільських поховань, то, можливо, небіжчиків просто спалювали, бо були "ведичним" народом?
- Та сама проблема, бо орнаментацію культур ранньої, середньої та пізньої бронзи поки що семіотично не вивчали. Особисто я ведичної символіки не бачив. Пошуком відповідей на ці питання мали б займатися цілі університети або потужні кафедри.
- Вважається, що в Україні фахівців з семіотики практично немає, бо ніхто не займається цією проблематикою. А як вам вдалося поєднати семіотику з археологією?
- Це захоплення ще з університету. Наскільки мені відомо, семіотику у нас навіть не викладають. Це при тому, що зі всіх гуманітарних наук семіотика є максимально неупередженою. Бо найперше вона вивчає відношення між знаками. Аж тоді ми підходимо до акчіології - вивчення цінности знака. Повірте, якби нині ми раптом "забули" про свою писемність і поглянули на себе з точки зору семіотики, то отримали би дуже цікавий результат.
- І який результат ви збираєтеся оприлюднити найближчим часом ?
- Готую книжку про американські знакові системи індіянців. Займаюся польовою археологією, готую експедицію. В Америці я опрацював 6 000 орнаментів, а Трипілля вивчав на базі 8 000 зразків. Сидіти без роботи не доводиться.
Розмовляв Олег УЩЕНКО