Віра Вовк
ЗОРЯ ПРОВІДНА
Поезії

моїй мамі

ВІРА ВОВК
Мої батьки - старого роду,
Та кров моя - червона кров.
Гуцульсько-бойківська порода
Одвертий погляд шле з-під бров.

Низьких і рівних, як бувають
Над Рибниць зеленню кладки;
Чоло прояде думки й ховає
На віно за тонкі складки.

Каштани хвилями спливають
На готику вузькавих пліч,
І щось дитинне промовляє
В устах округлих; з ясних віч

Дме простір від Карпат по Анди,
Хоч знайдеш в них, як епітет,
Що чайові плекав троянди
Мій дід - священник і поет.
9.8. 53

ВОЛОШКОВИЙ ПЛАТОК
Взяла я грудку землі у жменю.
Перехрестилась, пішла у світ.
- Дзвеніла сотня пісень у мені,
Горіло сонце - червоний квіт.

Ще мерехтіло з сіней у хаті,
Як волошковий платок мені,
І так хотілось мій світ лишати
І коло баби припасти ніг.

Та плай - мов легінь - простяг до мене
Рамена дикі від сонця й бур;
- Пішла я тихо, як наречена,
І волошкову взяла журбу.
1.6. 49

ДО НИВИ
Не нести мені ніг незабудками,
Бо забути ніколи не зможу я.
Не ридай цвіркуневою скрипкою,
Хоч не знаю, чи ми ще зустрінемось.
Заховай ці пісні, що співала я,
В голівки запашні конюшин твоїх.
Так люблю я твої шовко-килими,
Не для мене - вже скоро - постелені.
28.5. 49

ГУЦУЛКА
Сонічко-писанко
Гори тризубаті,
Боре-колисанко
В зорянім багатті,
каменю Писаний,
Скрипко Черемошу !
- Тугу неписану
Збавити не можу.
3.6. 49

ПОВСТАНКА
Я нишком прокралася з хати.
Вернула мене з-за воріт.
Щоб хрестик на грудях припняти.
Світало над нами вгорі.

"Дасть Бог, я вернуся ще, Нене!"
- Гукнула удруге назад
Поріг цілувати свячений,
де матірня впала сльоза.
1949

ІСУС - КЕРМАНИЧ
Коноплі виткала Божа Мати
На пелени.
Ялинку Йосиф пішов рубати
Звеселений.

Співає буками - сопілками
Та й грабами:
"Ісус ме гратися коло тами
Дарабами".

Вже добру вістоньку сніговія
З Карпат несе:
"Гей, буде Ісус та легінії
Керманичем !"
28.7. 53

РІЗДВО
Всміхнися, Мамо! На Твоїх колінах
Проснулось нині дороге Дитя;
Його загріли сарни і ягня,
Як догорали в вогнищі поліна.

Прийшов і князь, і воїн, і чумак
Розпромінити личенько дитяче,
Та й розстелити взори мерехтячі,
Пшеничні ядра і пахучий мак.
Лягає ніч на вбоім оборозі
І світить мирно уставками зір.
Усе: і янгол, і пастух, і звір
Клякає тихо на Твоїм порозі.
6.12. 52

ГУЦУЛЬСЬКІЙ МАТЕРІ БОЖІЙ
Яркі верети простели
На царини, густі зарінки,
Щоб квітття, як ітимеш дзвінко,
Було тобі за постоли.

Ось для Ісуса сережки ! -
Ми вибігли назустріч з хати
Тобі маївку трембітати
І класти хусти на стежки.
18.8. 52

УСПЕНІЄ
Ішла усміхнена, погожа,
Стомилась шопотом трави:
Заснула в зіллі Мати Божа;
Зійшли роменом рукави.

Співати станули тополі
І розливалися ставки
Зворушені, бо серед поля
Розквітли маком уставки.
23.6. 53

ДО ХРИСТА
Вже стільки літ, як люд мій безупину
Підносить хрест раменами Симона,
І давить древо, і пече корона
Моїх братів, розп'ятий Божий Сину!

Вже стільки літ! І сестри - як калина
Ідуть сумні крізь будяки й тернину,
Щоб дати - їм! Вероніки хустину,
Вишивану в передсвітні години.

Громи б'ють мідні, тнуть холодні тучі,
Роздертий килим вівтаря багріє,
Настав вже час, клекочуть Богом хвилі!

... І діви, що олій несуть пахучий,
В трираменний свічник закам'яніють,
Як знайдуть білий цвіт в пустій могилі.
16.5. 51

ЖАННА д'АРК
Народ мій жде, схиливши сумом віти,
Сувору діву з прапором лілей,
Щоб принесла не пальму, не єлей,
А меч твердий, що крає самоцвіти.

Щоб станула Почаївська Пречиста
Над вірним людом сонцем золотим,
Розкрила ризи шатрами над ним.
... А діві мідне з куль дала намисто.

Прийди, легендо, сколихнути дзвони,
На межі класти лицарів грізних,
Що блискавиці кидали б з-під вії.

І піднеси бароккові колони,
І поведи врочисто через них
Владаря знов до світлої Софії !
12.6. 51

(з книги: Віра Вовк. Зоря провідна. - Мюнхен: Молоде життя, 1955. - 74 с.)

A HAIL TO THE GODS OF CREATION !
A HAIL TO THE KING OF THE WORLD !
A HAIL TO THE METAL INVASION !
A HEAVENLY KINGDOM ON EARTH !

"Freedom Call"