Віта Півень
SLOVOBLOOD

нікчемним медардом я від тебе тікаю
від антиперспективи антираєвого пекла
ти став моїм алергоносієм еклекта
худих ефірів перепоною до раю
мені купатися в своїх холодних рисах
мені знов падати на ліжко битися об стелю
не затягнути у твоїх думок оселю
себе як яблуко для тебе як париса
ти ніц не розумієш а мене дратуєш
спіткаєш мою волю очима із бурштину
ти мав би виткати із мене цілісну картину
а не ошкурки недопитих слів яких не чуєш
такий собі не дуже кепський вечір
нема без тебе ради мені як поліглоту
не викрасти із закавалок шматочка твого фото
немає краще втечі за в-поліглотство-втечу
самозіпсація і фіксування на тобі емоцій
твій потяг не сьогодні моє катівство паче
десь там за мною потяг але не той заплаче
кидаючи від тебе бо ти по тому боці
природжених ідей...

багаторічні рослини ростуть там де
їм заманеться
на кінчиках неба немає ні
перцю ні герцю
а що?
блокада у шлунку ловиться
моментом покаяння
булькоче лоскоче дратується
хліпає клянчить
а що?
зваріює нарешті до практичного
курсу незамінної мови
а серце до лапші сиру
картоплі в оцті
курки в соусі карі грибів білих
пампушок крабових чіпсів
мантів цзяоцзів яблук у кара
мелі із зеленим чаєм
повертається знову

скоро вівторок


і навіть занадто у тому тяжкому
запалі два дні ніби хвиля
базікаю любо твоя породілля
нових чуттів (твоя) маленька глаукома
а чим не араб викручую плавно
(арапи - генії) як той чи не єдиний геній
але здається водолійські гени
а чом би й не пізніше поговорити з фавном
вже не такий величний онор
байдужі по зіниці твої нетрадиційні очі
я - беквокал пісок у однині
сама з очима ніби в поторочі
я - кіт твого заангажованого індивідуалізму
(пак індивідуальності) сама по собі
не маю жодного ґатунку як людина
твоя слинава біловатна павутина
обплутала усі натхнення нефорсові
за межі себе і за межі дуалізму
із тебе й мене - боки столу
і боки ліжка - хоч краще долу
і трохи так застиглий твій музішн
якому мабуть не стає любові
банальне прагнення свободи
такий собі моральний ексгібішн
ось я такий в анфас і зовсім інший в профіль
а ви миршава метушня та й годі
я не актор а трохи лиш ідеаліст
палкий прихильник руху реконкісти
по вуха у житті не те що ви як ляльки
строкаті барби (збочено з варвари)
я - максиміаліст я - утопіст
до тарганів звертаюся на ви
задовго ранком бовтаюся в ванні
занадто високо сиджу на throni
лаура - лиш вінок петрарка - просто дурень
закоханий у мрію артефактну
яку згубити легше за лінзу контактну
я вірю у любов та ідеалістичну
в якій немає нічогісінько з комічного
у мене музика в крові вона тече ретельно
і зачіпає кожну крові складову
я - гор бехдетський я пожираю крокодайлів
і не без співчуття тримаю купу
нікому (окрім мене й ) не потрібних файлів
готовий посміхатися із музикою в жилах
не хочеш спрощувати те що й так
не вдасться ніколісінько спростити
не любиш тих кого занадто
легко й швидко розлюбити
мені про тебе мріяти
то непростиме хобі
(я знову надягаю маску)
маленьке жабеня безперспективне каченя
хоча за римою мав бути хобіт
банальна бейба створена із перцю
для гіпералергосприйнятливих тут - зась
це вам не цукор і не замінник його
відмінниця приватної освіти
великоока доброчинність
безособове (безстатеве) ніби вирвалось із лісу
абстрактнеє начало
занудний нігілізм
суха як той останній (=перший) лист
до тебе (апляузи завіса!)

у маленькому жовтому мініприміщенні
іноді так легко стати елементом
єдиного неорганізованого начала
каліграфію жарту не вивчала
не сплела в слова моментом
звуки серця давнонечищені
очі вліво але краще вправо
джінси гармошкою ніби від гумки
вбити мало за невмитий четвер
який давно уже завтра а не тепер
і викручує рота з нетвердої думки
що на пневмореальність свідомість не давить
грають псевдооркестри у твоєму портаблі
ти близький мені зліва і просто близький
я прокинулась вчасно і невчасно завмерла
твої очі як ночі твої зуби як перла
такий собі гіперреальний і суперміський
але гратимуть інші на електророялі
прокрадаються тихо у образність жахи
де маленькі електричні неоволосинки
готуйте в гани павдери дівчата
і колєжантеся щоб вправніше стріляти
у очі ніби чорні але сині
маленького але серйозного небаха
я давно готова стати неготовою
зарядити током спітнілі долоні
пустими склянками огорне мені руки
проста конструкція тижневої муки
в північно-східній божевільній каталоні
куди вліплюся маркою поштовою
тікати від тебе до бернса уже не прийнятно
від бернса до тебе уже неможливо
як прослизнути в губи? через руки
гідромасажу спітнілої від жаху муки
хоч раз торкнутись вух словами балакливо
і бути чутною шовково і захватно

я випростовую незграбно
свою щасливу колозграбу
вихлопково витримливо і тупо
це не чорненькі ядра лупать
і не боятися своєї зваби
при зустрічі із дивним фавном

я розговіююсь докладно
у нерозчиненнях постпостів
відкласти ненадовго щастя
у значенні дурних баластів
і запросити фавна в гості
і думати що це гуманно

я підвилизькую востаннє
свою гнилу і давню вавку
і думка переходить плавно
до щастя у трусах у фавна
але це фавнова забавка
створити fuckin' shit з бажання

тому давно уже поклала
на те що треба було зразу
і намагнічую foreva
свої недохудалі плевра
хоч не вклепає фавн в заразу
і не відсмокче з серця жало

хочу перескочити
через заковирні єрогліфи
що характеризують мене
просто паперу

хочу перескочити
через облуплені зорі
що засосують мене
просто стелі

хочу перескочити
через розкривджені очі
що вбивають мене
просто мене

маленькі виварки
невивірених вирів
невисиплених сипів
незначущих позначень
незбитих побивалень
розкутих сумозсувів
розм'яклих теплих губ
тремтячих ніжних рук
висячих млосних форм
сполучених сполучень
непізнаних зізнань
розгніваних нагнівень
волово-неволових
розкуто комплексарних
розбещено вульгарних
розморено щасливих
виварюються в вирах
розказують казками
вилітують літами
вибризкують бризками
вислизують слинаво
виклацують в клоаки
вихлюпують розхлябно
попихують похабно
розтрощують додолу
стають новими знову

цей хрестофобний погляд
вбиває у мені тепло
висякує у холод шмарклів
затертих мороком пройнятих
і завчених назавжди тихих фраз
виболювати дурисвітством також
страждати на китаєфобство
рослинисто і може недовільно
фантасмагорія розкинена в ніщо
розчинена у мармеляді фраз
що розтікаються усупереч всьому
синдромом роззефірених чуттів
пояснено так структуралістично
розкладено у шкафчики думки
про як нераціонально
подіяли події в неподії
не вивчено хрестоматійних фраз
і треба повсякчас тебе beg pardon
за те що didn't mean to hurt your feelings
підтекст: відв'янь і вниз за текстом
і заколисую розмеження у фактах
випльовую з душі страждання
дістав дісталося й тобі від мене
музично й методологічно
розлижеш і розкажеш казку
про дивні китаїстості фізичні
про розкуркулені синюшні пальці
я розненавиджу колись когось
і розмочу абракадабровість у руслах
і дельтах тих річок яких не знаєш

я відчула непомітно неземно-слинаві губи,
нахилились наді мною, ніби дві гігантські риби,
розрожевлені й жорстокі, доторкнулися і зникли,
лиш червоний відсмак ночі впав, як шмат якоїсь глиби,
закортілось потягтися, засмоктати смак рибини,
потяглася й попросила, заблагала вже безсило,
але зникла від примари тінь довершено слинава,
лиш вмокнувши губи в цукор й враз забравши їхню силу,
розкололось сонце навпіл, розкидаючись у вікна,
ти тікаєш надто рано, ніч ще не перебісилась,
кров вже надто розкипілась, очі синім не загасиш,
не скоцюбиш руки в спосіб, щоб розхекати несила,
so long, може, й foreva, тільки не було би тоскно,
щоб не снили очі риби і розпещені оскоми,
шизофренно з псевдодрузів недороблених в уяві,
розкривати в кожнім русі невідтворені фантоми.........
до того як мені офіційно
нададуть слово
відкрити рот
щоб не позіхнути
не пошкирити зуби
не почистити їх
не запхнути туди щось
на кшталт мертвечини
а відрити рот щоб щось сказати
не піднести руку за
не трясти головою проти
не відбиватись руками
і всім тілом
не мямлити не канючити
не вити не ганити
не вовтузитись, не плазувати
не висіти головою вниз
не дряпатись у двері
не скиглити щохвилі
не їсти з рук
не благати не жалітись
не мовчати не кричати
а сказати твердо хоч слово.
До того я всього тільки жінка

Занадто важко не повторювати двічі
Занадто важко не
Неважко бути ключиком у дверях
Неважко змовчати там де не треба
Неважко зазирать у власну душу
Та важко спокій не порушить
Не порушить
Залізу у щілину як монетa
Що у стіні із мегакредо
Пил обтрушу
Ю
Неважко почуватись гіперстервом
Та важко переплюнути життя
І досягнути сітки з каяттям
Яку сплели чи то з троянд чи то із терня
Занадто важко не прожити два життя
Занадто важко не

ні бельмеса

розчепірюють роти
рибами слизькими
побачити б такі губи

проект

данте плюс босх
позитивних результатів немає
ліпше задихнутись

уві сні

у кожної рибини - нік
так записано там
де гріхи по алфавіту

чотири

ніхто не хоче вмирати
навіть четвертим тоном
на біса мені вузькі

очі

сигналізують про хвороби
деякого тіла і такої ж душі
мої не бачать

очевидне

навіть з двох метрів
анонс майбутнього
в рожевих тонах

бажано

не підходити близько
дика можу вкусити
ховайте свої трійці

чекати

лишилося цим тендітним
ступням і далі вгору
з дискурсом тугувато


так от: мені нічого вже не треба
і ще не треба і ніколи було так
вся справа у манюсінькій плацебі
і цих відносинах у формі позаяк

навіщо проковтати всяк непотріб
у вигляді розжиженого гелю
і падати у невідомість - Готфрід
останній Ленц що не плював у стелю

я розкушу цей антиремедійний пойзон
це буде визнано й означено акторством
мене вже не влаштовують плазунські ниці пози
й ніколи не влаштує душі криве потворство
(а в чому ж я?)

я все-таки ні к бісу і не розумію
як комплімент плюс профоцінка
конгломератство й душ сусідство
виплакує й вихлюпує віднесене за вітром
дурне чекання голосного вібрування
оскоми мас у вибраних обличчях
розказують зелені змійки фейріпритчі
виказують опінії про душофібрування
і серпантинисто закручено і нереально
побачити б тебе за цьою справой
але до тебе іншорідна недоправа
дурниці у лапках постійногеніальні
напротиквіти розчепили кістлявозеленаві
до сонця (в хмарах) що дарує щедро раки
і сюрпризові фірмові і > неправдиві мазафаки
що розкошують гордо у твоїй поставі

у мороці моїх сухих вояжів
чи тріпів чи як заманеться
і чи не пофіг як назветься
ця вкотре вивірена лажа
у цьому мороці жорстоко
і може трохи аж занадто
збирається у згуслі складки
розлогий викривлений фокус
роздутих фібрів крил майбутніх
oh boy це просто дуже тяжко
розмазувати зустріч нашу
у посмішку по зуби кутні
не хочу вже дурних вояжів
підступно обраних за мене
тебе ж чомусь іще не верне
від мармеладової лажі
ну й кльово може навіть супер
плювати чхати просто пофіг
викреслююсь з величних хронік
і посилаю всіх до дупи!

і слизько і гарно
і водночас не дуже
мене це виокремлює
а може просто sleepin'
у мезальянс порушень
безкольорові слайди
жадань моїх розкутих
і морфологій тіла
і синтаксису волі
два ока ті волові
і спінінг божевільний
розбірливо белькоче
у ті волові очі
побурюкались й досить
наплів сухих напливів
накрити тілом вогким
вичавлюючи подих
багато нас не буде
нас буде дуже мало
чи у розрихлих буддах
де нас зовсім не стане
ізолювання - це ж не аргумент
забовваніють вдалині
розлиті порохом безбожні
засиджені тужливі дні
і від питання словотвору
тяжіння до тяжкої туги
тужіння у лапках на сни
аналітичність мов
розсинтетиченість думок
розкрию і сама людину
і буду жень - і все без тебе
маразматично я не хочу
читати те у чому вихід
проникне у жовтаве лихо
у очі киці-поторочі
в екстазі слайдовіршування
натхнення мас в кутках лоскотних
аглютинація процесів
навіщо нам потрібні монтри
але вони снують повсюди
і я без того хто колись забуде

Та що ім'я? Не втратить, блін, принцеса
від зміни форм принад тягучих,
своїх рефлексій в нерозвинених телесах
і хаотичності ментальних субпроцесів.

Як не назватись ерогенним егоїстом?
Назвись і буде легше втямити основи,
розкутитись у розчарованих розлогинах обвислих,
розпорошитись в мегапросторі глухого свисту.

ось так: всього лише розбещена медузка
що розпустила хлипкі щуплі
і розкрутила виокремлюючи всюди
розклацала розкішно хоч марудно
твої прекрасні руки пухлі
якими грає незбагненна музика

овва: забуто назавжди хоч недопито
недорозчинено твоїми недопухлими руками
розпохуділа мозком розчесала коси
надула венами прекрасні ноги недобосі
забулось враз про недобиті плями
народжених повій над прірвою у житі

шукаючи емоцій у маленьких полігамах
оцінюється дорого своя (слинава) слина
ув очі трохи дивні і багатокуці
розчинені в договірній треклятій муці
ця критика відкриє й вийме дивно
що жити треба трохи надпрограмно

із музики, вичерпної з широких,
розбитих в цяточку, розм'яклих, сіруватих,
розкованих доречними руками,
ідейно мало б вилитися свято,
вона траверсувала нерозгадно
крізь прополоскані й замочені клітини,
нав'язуючи хіть чи розвесілля,
чи сльози ненароджені в дитини,
вона обожнювала розчеревний голос,
вона розкачувала розповнілі стегна
і по-бевзяцьки, просто по-дурному
вона розтанула в безкольорових сферах

Бла-бла для тісного розуму
усі рефлексії які мали статус неприйнятних
розтанули і стали ніби як жадані
усі океї що свистіли у повітрях
розкованих розмов інтерпасивних
mock'нулися у відбрехенях дивних
вони зависли загасивши світло
і поманивши пальцем (не)середнім (не)кохання
яке вмістилося у ноги мої ватні
і розмірковую із замороженим обличчям
що твердо - це як відголос від м'яко
маленький відголос ще меншої надії
народженої stillborn в цьому still life
із безнадією уповні на якийсь там (млявий) кайф
і плагіат у римі й чудернацькі вії
і ті слова що є трактовані двояко
найліпші а звучать так дивно звично
коли якогось біса знову дієш алогічно
і забуваєш чи того у снах не кличеш

Х.Л.Б.
іде млявистими і первозданно енелошними
де борхесад з китайськими доріжками
й блудилище з закрученими рішеннями
там всі колись давно були хорошими
проходить ешелонно і скрипуче
розкручує червононитисто форсажі
маленької брехні в великій лажі
вона сліпих і хорхів вже не мучить
сягає серця первородної людини
змальованої з квазіснів надутих
у послідах антилогічних мрій розкутих
прикутих до лопсайдних домовин
іде й не бьоїться і не касариться
і розпрямляє потіммаркесовські плечі
іде і не заплаче й не закрекче
і вже за нього безкінечність й вічність сваряться

новий
так непросто стрімголовно
обривається горлянка
пальці стогнуть усинілі
я вистукую до тебе
я кричу тобі надривно
ти евей не виділяєш
кольором чуття ті справжні
ледь викрикую стогнучи
недоладно й недокладно
ти ж полицю в фіолеті
все облизькуєш думками
ти евей і ти щасливий
посміхаєш мої руки
розчеревної наснаги
ти купуєш моє щастя
тими самими руками
мої ранки недоспані
мої ночі недопиті
покотилося об стіну
із глухого твердозвону
ти одягнений у соки
я узута в псевдопростір
ти вогонь мого повітря
вітер в надспекотній прохолоді
я волаю в чорноту твого волосся
я волаю в фіолет тих мозкодрімів
де виплещується прохолодою міцною
те моє найсправжнє справжньощастя

гвалтівно в надцять тих годин
хехе.. це може порохи скорлупні
питань німих і пасків часових
пасів безпеки задля тих хто нас обрав
обтрусить хтось ті порохи нарешті
і що мені цей порох шкаралупний
занудство мексиканського кордону
він поряд там і повний спаніярдів
вони готують мікси спаніярдної культури
вони тебе обвіюють танками
а ти в шаленості кроля від них ганяєш
міксуєш в пам'яті моменти персіянські
викроюєш у пузлі часопаски кострубаті
вона - в годині я в сутінковім фіолеті
густа як ніч моя потуга
до того справжньощастя лиш доба
доба між нами в джетовім польоті
симпатія нескінчена і буде неверендінг
в тобі послання сили й злого розуму і та година
за котрою наскрізно ти сумуєш
японське диво від стагнацій різнорідних
не йди від мене в хащі непроглядні
там тільки смуток нерозібраних матерій
відполіруй мене гарячими губами
повідсипай усі страхи тієї саянс-фікшн
в якій без поліровки прокипають жахи
змайструй мені колиску на узбіччі
колиску снів великого завзяття
візьми мене туди де спаніярдно
відполірую ідентичність за тобою

мій павутинний світ чуттів
із муміями привидів банальних
вони повідмирали ніби мухи
все від протертої протрухлої задухи
амінь-і-так-на-краще-для-них
для кострубато-навіжених телепнів

я не рахую сходинки своєї башти
вони бо викроєні із безглуздя
немає спуску вниз лише легенький подих
значних думок та бездіяльних дохлих
до них в палату вже ніхто не пустить
та вже ніхто й не хоче їх побачити
ми поділилися утрьох наполовинно
кому та злість кому - хехе - невже то доброта?
а навкруги снують повсюдно гумберти
із харковинними губами пришелепнуті перевертні
і навіть з вух вилазить блювотинна мокрота
ми всі лисіємо всередині так дивно

а я все лизькаю сама своє те справжньощастя
яким вдавитися безглуздо але ковтати шкода
воно мене вдихає з вдячністю німою
і слава італійцям все за те що я з тобою
і слава серцю що впечатало у себе фото
душі такої що за означенням прекрасна

і очі вгору в висоту твоєї чорноти
стрибаю з башти і вириваю павутиння
мене вже навчено вилизькувати стреси
і посміхатися у гумбертові фейси
але відчутно що ти є лиш та людина
якої не стає для повноти

всі відповіді у твоїх джінсах ботах
у всіх картатих мушлях придбаних недавно
вони на диво так тобі пасують
але на біса та дадсова амуніція
якщо за текстом на екрані тільки фікція
у рукави картаті руки сунуть
то потряси мене і поцілуй - о ні так з біса складно
залізти за екрани безнадії доки
і винаходи не знаходять втілення
і ми підвішені і безтілесі
схопи мене за шкіряки безцелюлітні
в обійми сну під укривалом теплим
лимонна ніч? ач трохи навіть терпко
чи діабетно солодко у березневім квітні
вони зігнулися під дишлами прогресів
і тремко аж до болю ув обтрухлім тілові
чи страшно стати на карячки на коліна
обцілувати землю де ступали твої шини
купити справжньощастя у розпродажах пихатих
і зняти тебе наживо - напівпорух напіввигин
та ж має бути добре як колись так з біса дивно
і джінси й боти болі пошук дати
і яйцекладка матки й опорожнення дитини
усе кружляє в ритмах просторових плинів

анонімно виплескується теплий сум
розриває на блондинисті ошкурки
всім було америкосно прецікаво
у яких кишенях стратегічно повно
може буде навіть трохи добре
випити з тобою знову кави
піднебесся очманіле для дурної курки
гей же гей і іншим курям глум

і куди ж подітися тій недопитості
недоїстості і недолюбленості дивній
розкарячило життя мене на шмаття
ми міцні горішки в цьому пеклі
зомбійовані начхачно і розведені
для розпалювання розчеревного багаття
чи чекати на живильні ливні
філістерськи обгрунтованої ситості

надто вже спекотно усередині
в чавуні моїх чуттів надбитих
і мені вже майже добре й майже солодко
у волові так безпристрастно сидіти
це давно пора було навчитися робити
і не є те справжньощастя фоновим
я накинулася на нього в березневім квітні
мені в кров щастинки справжні введено

кипить і мається в гігантоутробі
непропорційне небагатослів'я
ти мовчки віддзеркалюєш тепло
шкорлупки і ошкурки відпочинуть
зізнання дикі німо крекчуть в гуки
гукай мене хоч візуально хоч вербально
закрий в мені відкриті крила щастя
того що не озвучено студійно
в мені акценти всіх величних націй
в тобі крові гаряча чобітковість
промий мої кишки своїм наждаччям
прочисть мою іржу своєю кров'ю
прикрий мене очима мониліси
прогладь мої обрубки шліфмашинням
розказується хіть поміж рядками
і відчай поміж комами скакає
мені так мало і так добре
мені з тобою розкачати справжньощастя

рудименти колисьчуттів
показали потворні голови
розважилось тіло нехитро
із мазутом для вічного полум'я
мій гігантоокеан не пробачить
розкоцюблену стать псевдоянгола
повідрубує крила замашно
кривовсміхнено - все як завше
тільки тіло воно бунтувало
тільки бісові руки і губи
а всередині сором із полум'я
пластиліном з мазуту огрублого

незадоволена симпатія клянчила глибоко
смерділа димучо у тлінні незгасному
війна із багаття у іскорках дров'яних
спаскудила жовчу із завтра й ніколи
зліпила великими головоломлями
зломило назавше й туди ж відвернуло
комусь непростимо хоча і на щастя все
розгублено віхи треклятих доріг
і вже гоу-вест - лиш одна установка
туди куди серце і де справжньосолодко
комусь стане любо від ніжності тихої
а хтось задихнеться від диму і смороду

я хочу розділити запухлі сирі ранки
з гігантським океаном гігантосправжньощастя
у губи шепотіти твоє одвічне данке
за те що ми з тобою ніколи не погаснем
я кляцаю беззвучно і тухне відчай в оці
стелюся німо боса слайдую з укривалом
і думаю що краще ти б був на цьому боці
або щоб я поближче до твого океану
прошу тебе одвічно поки що не аморфно
прийди і в тому ж дусі полонь мене руками
щоб прокидатись душно приємно і поборно
і почуватись сиро під мокрими губами
зима мене задушить великими стібками
залопотить волого з розрізом жовтооким
вікендові суботи приборкають з роками
а тілодивування залишиться солодким

A HAIL TO THE GODS OF CREATION !
A HAIL TO THE KING OF THE WORLD !
A HAIL TO THE METAL INVASION !
A HEAVENLY KINGDOM ON EARTH !

"Freedom Call"