Святослав ВИШИНСЬКИЙ
ВІД ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ДО РЕЛІГІЙНОГО СВІТОГЛЯДУ
Ключовою проблемою вивчення людської цивілізації є розуміння психологічних
механізмів функціонування суспільства як форми колективного співжиття.
Вирішальним чинником формування та еволюції суспільства завжди виступає певна
абстрактна ідея, що об'єднує його членів і спрямовує їх у напрямі відповідного
розвитку - матеріального втілення ідеї. Природа цієї абстракції на різних етапах
історії втілюється у різних видах суспільної свідомості, проте у своїх вищих
формах завжди несе дух власної сакральності - "релігійності".
При огляді історії середньовічної Европи та Близького Сходу чітко
простежуються паралелі між духовною та політичною централізацією влади, а також
тенденції експансивного розширення держав даного типу - співвідношення
політичної та духовної імперій. Вже у І ст. до н.е. помітні перші ознаки
витіснення політеїзму монотеїзмом як наслідок відцентрових процесів в античному
суспільстві (еліністичні монархії, Римська імперія). Теологічні доктрини стають
на службу зовнішній та внутрішній політиці світської держави.
В історії неодноразово перехрещуються світські та державні інститути влади.
Церква і держава як суспільні сили доповнюють одне одного і водночас є
конкурентами в боротьбі за абсолютну владу. Ці гілки влади автономізуються і
кожна з них набуває функцій протилежної як вияв амбіцій щодо універсалізації
влади в рамках єдиного утворення. Так, боротьба партій гвельфів та гібелінів у
середньовічній Европі стає конструктивним фактором суспільного розвитку.
Результати цієї конкуренції слід вважати відносними - враховуючи
взаємоінтегрованість світської та духовної влад; наслідки гіпотетичної перемоги
будь-якої зі сторін у кінцевому результаті не внесли б глобальних змін у
загальноевропейське культурне та політичне життя.
Аналогічні процеси простежуються і в історії соціально-політичних утопій
ХVIII-ХІХ ст. Рух Просвітництва вирішальним чином впливає на атеїстичний
характер даних ідей, а розвиток буржуазного суспільства - на їхнє соціальне
спрямування. Абстрактна ідея "Бога" виявилася непристосованою до умов Нового
часу.
Водночас соціально-політичні утопії до кін. ХІХ ст. зазнають помітних
трансформацій. Попри декларований раціоналізм, утопічна ідеологія не здатна
вижити, не запропонувавши альтернативи, отже, нового міфу. Соціалістичний
світогляд входить у суперечність зі своєю відверто міфологемною психологічною
суттю. Відтак економічні доктрини К.Маркса еволюціонують до ідеології В.Леніна;
комуністична ідея набуває нового психологічного ефекту.
Паралельно відбувається різкий поворот правого мислення від ідеї Монарха до
ідеї Нації, в якому бачимо приклад новітнього міфотворення [1]. Політичні міфи
"Раси", "Нації", "Держави" стають ідолами нової ери.
Тоталітарні ідеології нацистської Німеччини, фашистської Італії,
синдикалістської Еспанії та комуністичної Росії розвивають досить неоднозначні
відносини з церквою. Помітна визначальна закономірність: релігійний церковний
тоталітаризм підмінено новітнім політичним зі збереженням форми - власне,
аспекту "віри" [2]. Маргінальні політичні течії набувають ознак сектантських
спільнот, виявляючи визначальну рису - дух "релігійністі". Політична віра
виявляє претензії на "моральність" (теорія Б.Мусоліні про фашистську державу як
моральне явище).
Водночас набувають свого розвитку комбіновані ідеологеми. У ХХ ст.
традиційні релігії поєднуються з консервативними та радикалістськими політичними
концептами: від християнської етики Д.Донцова, релігійних аспектів ідеології
українського (ОУН, УНА-УНСО), ірландського (Шин Фейн) та румунського
націоналізмів ("Залізна гвардія" К.Кодряну) до православного фундаменталізму
(НБП О.Дугіна).
У середовищі маргінальних правих молодіжних рухів (RAC, NSBM) відбувається
взаємозближення та перехрещення політичного та релігійного аспектів правого
екстремізму.
У свою чергу настає відродження язичницького концепту та помітний ухил
новітніх правих ідеологій у бік архаїчного символізму. Епохальна книга Ю.Еволи
"Язичницький імперіалізм" маніфестує реакцію кшатрійського світогляду [3].
Монотеїстичні релігії підмінюються символічним міфологічним мисленням, яке,
водночас, тільки обрамлює новітню суть - політичну віру.
За кризою монотеїстичних релігій відзначаються кризові явища лібералізму як
соціально-політичного світогляду, а також як норми культурного мислення.
Зростання впливу політеїстичних релігійних концептів та їх пристосування до умов
сучасності є одним із аспектів реакції правого екстремізму та правої ідеї
загалом. Подальша еволюція цих процесів є цілком прогнозованою: неліберальні
ідеології майбутнього від соціально-політичних моментів все більше
відхилятимуться у бік релігійно-світоглядних цінностей (як у загальносвітовому
контексті, так і в Україні).
Література:
1. Юнг К.Г. Психология нацизма. - Минск: "Харвест", 2004.
2. Гитлер А. Моя борьба. - Москва: "Витязь", 2002.
3. Эвола Ю. Языческий империализм. - Москва: "Арктогея", 1990.
smierc@bigmir.net
THULE - SARMATIA
The East European Metapolitical Association of New Right International
