*MESOGAIA*
Imperium Internum
(РОССИЯ - УКРАИНА - БОЛГАРИЯ)


КРОВ І ЖОВЧ АДОЛЬФА ГІТЛЕРА

Ярослав Орос

У післямові до московського видання книжки "Адольф Гітлер - основатель Израиля" (Русский вестник, 2000) йдеться про те, що її автор Ханнеке Кардель не випадково взяв псевдонім, аби не зазнати помсти з боку сіоністів. Кардель у роки другої світової війни був солдатом вермахту, на Східному фронті потрапив у полон, утік і там перейнявся думкою - за кого і за що ж він воював.

Тривалі зустрічі з однополчанами, зокрема і жидами, вивчення ретельно прихованих архівних документів уможливили зробити висновок про те, що Гітлер і найближче оточення фюрера мали значну жидівську частку крові. Зрозуміло, це викликало і викликає у невтаємничених осіб здивування, адже дотепер Гітлеру та його почету приписують намагання дощенту знищити жидів у цілому світі. Результати досліджень Карделя і лягли в основу книжки, що вперше побачила світ у Женеві 1974 року.

Безумовно, переказувати цікаву книжку - невдячна справа. Краще її самому прочитати, хочдеякі постулати з неї так і просяться на папір, аби вкотре застерегти ошуканих ідеологіями сіонізму.

ЗНЕВАЖЕНИЙ АДОЛЬФ

Мокрого, холодного вечора 20 квітня 1889 року в готелі "Цум Поммер" у Бранау на Інні молода дружина (і одночасно - племінниця) підстаркуватого митника Австро-Угорщини народила сина Адольфа. Батько немовляти був байстрюком і сорок років носив дівоче прізвище своєї матері - Шікльгрубер. Але якогось вечора він промимрив крізь вуса після роботи колегам: "Відзавтра називайте мене Гітлером". Нове прізвище Гі(д)лер - інколи його писали і як Гютлер - митник поміняв на Гітлер (ця форма часто зустрічається поміж жидами). Таке прізвище вітчима свого батька отримало і немовля, що народилося 20 квітня - Адольф Алоїз. Перегодом дівчата називатимуть його Вольф, а ще пізніше цілий народ звертатиметься до нього просто: "Мій Фюрер".

Батько Адольфа - митник Алоїз Гітлер, уродженець Австрії, виріс неподалік чеського кордону. Вчився на чоботаря, проте незабаром залишить цю справу. У вісімнадцять переїде до Відня, де з добре складеться його карєра фінансиста. Потому він запросить до себе тринадцятирічну небогу Клару Пельцль, яка від нього вагітніє, коли його дружина лежатиме на смертному одрі, а потім небога стане його третьою дружиною (шлюб між родичами католицька церква допускає, а в Мексиці навіть дозволено брати шлюб двоюрідним братові та сестрі). Народить йому шестеро діток, з яких виживе двоє: Адольф і Паула. Потім допитливі біографи фюрера виявлять, що один з пращурів його матері був Йоганн Саломон, що "чимало жидів має прізвище Гітлер" і що "в Польщі на жидівському цвинтарі є могила Розалії Мюллер, уродженої Гюттлер". Відтак лишень відбудеться аншлюс Австрії, як цілі села і кладовища на батьківщині пращурів Адольфа зрівняють із землею - там розмістять полігон.

Алоїз Гітлер часто, до самої пенсії, міняв місце роботи по всій країні, нарешті осів у селі Ламбах неподалік Зальцбурга. Тиха і скромна мати майбутнього фюрера зверталася раз по раз до свого чоловіка зазвичай "дядьку Алоїзе". Адольф пішов до початкової школи в сусіднє село Фішльхам. Він непогано малював і співав у хорі тамтешнього монастиря. На гербі ченців-бенедиктів викрашалася свастика. Тут уперше Гітлер почув про жидів, які катували та розіп'яли Христа.

Хоч Адольф і мав мистецькі задатки, проте погано вчився і був неслухняним учнем. За що батько його добряче лупцював. Їхня сім'я знову переїхала, тепер до передмістя Лінца, де в державній реальній школі він уже в першому класі залишився на другий рік. Алоїз, можливо, цього не витримав і в січні 1903 року нагло помер од серцевого нападу. Вдова влаштувала сина до інтернату, в якому він продовжував чхати на навчання і за ним причепилося прізвисько "жидівський йолоп". Адольф ще кілька разів міняв школу, одначе жодної так і не закінчив.

Восени 1907 року молодий Гітлер вирішив спробувати щастя у Відні, точніше розкрити свій хист "академічного художника". Перед відїздои хвора на рак мати розкрила синові родинну таємницю. "Можливо тобі знадобиться адреса в Відні. Твоя бабуся по батькові завагітніла, коли їй вже було за сорок. Вона працювала у Граці у жида Франкенберга, який переїхав з Угорщини, а пізніше оселився у Відні. До Алоїза, твого батька в його домі ставилися як до сина. До чотирнадцяти років Франкенберги платили за нього гроші, а потім він учився їхнім коштом на чоботаря. Йому писали і часто надсилали гостинці, ці Франкенберги, вони шляхетні люди. Візьми віденську адресу Франкенберга, це твій дядько. Можливо ..." Напередодні Різдва вона у сорокасемирічному віці помре.

Столиця імперії не визнала мистецького хисту майбутнього фюрера (порадивши сати архітектором). Безумовно, розгублений Адольф, після провалу на іспиті, звертається по допомогу до тих-таки Франкенбергів. Як справжній жидівський пасинок, він придбав поштову листівку із зображенням віденської синагоги, майстерно перемалював її,а крім того ще придбав лапсердак і в передмісті Відня подався через доглянутий сад до покоїв Франкенберга. Зустрів його вгодований шістдесятирічний чоловік. "У нього такий же великий ніс, - подумав молодий Гітлер, - родинна ознака". Набрався сміливості і розповів хто він та що йому потрібно. Франкенберг прохолодно поставився до почутого. "Хоч ми і платили за вашого батька, проте ніхто не скаже, що він походить від нас. Подейкують про мого батька. Але хто запевнить, що це насправді так ? Хіба ваша бабуся ..., проте не говоритимемо про неї, - а витримавши паузу, провадив далі. - Я не меценат, я в тому не тямлю. Хоча знаєте, у нас у Відні є їдальня для наших старих. Не хочете там працювати ?" Розгніваний Адольф стрімголов вискочив надвір, порвав на клаптики перемальовану синагогу та скинув із себе лапсердак: "Я виселю їх знову в пустелю! - грізно випалив він і трусонув кулаком. Нехай ідуть туди, звідки прийшли. Я виселю їх у пустелю, всіх!"

КАГАЛ ФЮРЕРА

Карделю вдалося відшукати вельми втаємничене видання, дослідження німецького жида Дитріха Брондера "Напередодні, як прийшов Гітлер", у якій йдеться про найближче оточення фюрера. Зокрема: "Самі були жидівського походження або родичалися з жидівськими родинами: фюрер і рейхсканцлер Адольф Гітлер; його заступники рейхсміністр Рудольф Гесс і рейхсмаршал Герман Герінг; рейхсляйтер НСДАП Грегор Штрассер, доктор Йозеф Геббельс, Альфред Розенберг, Ганс Франк і рейхсфюрер СС Генріх Гіммлер; рейхсміністри фон Ріббентроп (який одного разу пив на брудершафт із відомим сіоністом, першим президентом Ізраїлю Хаїмом вайцманом) і фон Кейтель; гауляйтери Глобочнік (винищувач жидів), Йордан і Вільгельм Кубе; високі посадовці СС, які брали участь у винищенні жидів, Рейнхард Гейдріх, Ерік фон дем Бах-Залевський і фон Кейтель 2-й; банкіри та спонсори Гітлера до 1933 року Ріхтер фон Штраус і фон Штейн; генерал-фельдмаршал і державний секретар Мільх, помічник державного секретаря Гаус, фізики та старі члени партії Філіпп фон Леонард і Абрагам Зау; старі члени партії Ханфштенгель (начальник відділу зарубіжної преси) та професор Гаусгофер".

Отже, як засвідчують перераховані прізвища, найближче оточення фюрера складалося таки не з "чистокровних арійців", себто німців з діда-прадіда. Мова іде про те, що кагал Гітлера радше боровся із жидівським первнем у собі. Прикладом для них був Ріхард Вагнер, який одного разу зізнався Фрідріху Ніцше: його вітчим, актор, жид Людвиг Гейер - його справжній батько. Отже, і він, творець нордичного міфу. Гітлер часто навідувався до Байрету скласти шану на могилі відомому композитору, тобто всі ті, що мали домішок жидівства, викорінювали його передусім із себе. Скажімо, один із найзавзятіших винищувачів жидів Рейнхард Гейдріх, упившись, вистрілив у своє відображення в дзеркалі і зозла вигукнув: "Бридка жидівська пика!".

Насамкінець наведу думку Івана Франка про те, що з-за кожної партії соціалістичного штибу визирає писок жида. Таки так - укотре переконуєшся ... Потрібно бути пильним, аби не стати членом якоїсь чергової потвори на догоду світовому сіонізму!

("Українська газета", 2004, 18 листопада, № 43, с. 8).



A HAIL TO THE GODS OF CREATION !
A HAIL TO THE KING OF THE WORLD !
A HAIL TO THE METAL INVASION !
A HEAVENLY KINGDOM ON EARTH !

"Freedom Call"