ЗВЕРНЕННЯ
ФОРУМУ УКРАЇНСЬКИХ РІДНОВІРІВ
ДО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ,
ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ,
УРЯДУ УКРАЇНИ

Ми - українці-рідновіри, що зібралися у Києві на наш перший Форум - звертаємося до Вас з наступними пропозиціями і просимо Вас офіційно обговорити їх і прийняти відповідні рішення з таких питань:

І. Відомо, що язичництво (як прийнято називати з XVII століття одвічне православ'я або ж рідновірство), в перекладі з давньоруської на сучасну термінологію, є однією з найсуттєвіших ознак націоналізму.

Сучасне, починаючи з рубежу ХІХ-ХХ століть, зростання в усьому світі неонаціоналізму та неоязичництва є історичною закономірністю. Історія - як і все на світі - пульсує, розвивається спіралеподібне. Тож і відродження зазначених явищ української і загальнолюдської культури є не регресом чи модою, а реальністю сьогодення та перспективою майбуття. Бо язичництво та неоязичництво, як і споріднені з ними націоналізм та неонаціоналізм, є гармонійними станами загальнолюдської культури. Дві ці епохи розмежовано церквами та інтернаціоналізмом "класової епохи", якій притаманний поляризований, дисгармонійний стан, головною особливістю якого є протистояння не тільки класових, а й етнічних амбіцій, політичних доктрин тощо.

Проблема протистояння неоязичницького та церковного, неонаціоналістичного та інтернаціоналістичного світорозумінь - це проблема інфаркту сучасної історії. Ми обираємо шлях відродження і утвердження української національної ідеї, що є першоосновою справді національної держави.

ІІ. В основу національної ідеї кожного народу покладено національні святині. Вони є пам'ятками минувшини або й сьогодення, які віддзеркалюють собою реальні суспільні зв'язки всередині соціуму. Такими святинями для України є :

1. Найдавніші в світі (ХІІ-ІІІ тисячоліть до н. е.) літопис і священні тексти Кам'яної Могили (біля м. Мелітополь Запорізької обл.).

2. "Велесова книга" з її 21-тисячолітньою історичною пам'яттю.

3. Найбільший у світі річковий острів Хортиця, де зосереджено археологічні пам'ятки від часів Кам'яної Могили до Запорозької Січі включно.

4. Міста, довколишні села й майдани найпершої в світі держави Аратти (більш відомої під умовною назвою "трипільська археологічна культура"), найважливіші з яких знаходяться біля сучасних сіл Тальянки, Майданецьке, Трипілля.

5. Давньоукраїнські (арійські) кургани-могили, серед яких особливо шанується українцями Савур-могила (між Хортицею та Кам'яною Могилою, біля с. Григорівка Запорізького р-ну).

6. Арійські кургани, під час археологічних розкопок яких вдалося простежити зародження та первинне оформлення священних книг Вед. Найважливіші серед таких курганів: біля с. Усатове Одеського р-ну; Цегельня, Кормилиця, Стовбувата Могила біля м. Комсомольськ на Полтавщині; Висока Могила біля с. Старосілля Велико-Олександрівського р-ну Херсонської обл., а також Великоолександрівський курган, Чауш над Новосільською переправою через Дунай (Ренійський р-н Одеської обл.); Могила поблизу с. Атманай Якимівського р-ну Запорізької обл., Велика Могила біля Перекопу (с. Першо-Констянтинівка); кургани біля хутора Кременчук на Миколаївщині; кургани між селами Велика й Мала Білозерки на Запоріжжі; Гарман на Чонгарському півострові Сиваської затоки Азовського моря; Скворцовський курган (біля с. Скворцовка Каховського р-ну Херсонської обл.); Смоловська Могила біля с.Новомиколаївка Новотроїцького р-ну Херсонської обл.; Чаплинський курган біля одноіменного райцентру Херсонської обл. На місці цих курганів слід поставити пам'ятні знаки.

7. Відомі міста та царські кургани кіммерійців і скіфів теж мають вважатись святинями. Це 12 городищ легендарних сколотів лісостепового Правобережжя, оспівані "Велесовою книгою" та "батьком" давньогрецьким історії Геродотом, найбільше в тогочасному світі місто-держава Гелон (навколо с.Більськ, на межі Полтавщини й Харківщини); це й славетні кургани Зольний, Куль-Оба, Огуз, Солоха, Чортом лик Братолюбівський, Соколовська Могила. Особливе місце серед них посідають Кутареві Могили (біля с. Каїри між райцентрами Каховка та Горностаївка), а також курган Циганча (поряд із згаданим вище Чаушем) - де простежено збереження кіммерійцями й скіфами ведичних традицій. Залишки цих святинь слід зберігати, а на місці розкопаних курганів - встановити пам'ятні знаки.

8. Безперечно, до прадавніх часів русичів, скіфів та кіммерійців - може ще й аріїв та араттів - відносяться і так звані Змієві вали, що тягнуться по всій Україні. Як встановлено тепер, вони мали не тільки військове, а й сакральне призначення. Особливо помітно це біля Трипілля, де від Дівич-гори та Дніпра розходяться тризубом три вали - як священний символ Батьківщини. Особлива ділянка Валів знаходиться біля с. Таборище під Світлогорськом. Священними є й Кіммерійські вали обабіч Керченської протоки: по-перше, - як визначення державного ядра Кіммерії; по-друге, - у зв'язку з кінцевим пунктом мандрів кораблів "Арго" й Одіссея, з легенд про які розпочинається історія Європи античних часів.

9. З тих же часів маємо шанувати й руїни міст грецьких переселенців, зведені на місцях поселень наших, праукраїнських, пращурів і ними ж спочатку обжитих. Це - археологічні залишки таких відомих міст як Сурож (Судак), Пантікапей, Херсонес, Неаполь, Танаїс, Тіра, Ольвія. Особливе місце займає таврське святилище Діви, розташоване в Гурзуфському Сідлі...

10. Більш пізні святині, починаючи із історичного центру міста Києва й аж до сучасних писанок, вишиванок тощо мають, на перший погляд, значення лише для українців. Але вони теж можуть увійти до кола святинь загальнолюдського значення - якщо вчені попіклуються про дослідження й пропаганду історичних і архетипних глибин таких вітчизняних пам'яток.

11. Рідновіри не відмежовуються й від святинь християнської епохи, оскільки попри велике духовно-релігійне протистояння, рідновірство та християнство визнають такі священні для віруючих поняття як БОГ, СПАСИТЕЛЬСТВО, ПРАВОСЛАВ'Я та ін. БОГ рідновірів - це Єдиносущний СВАРОГ-ДАЖБОГ (втілений у Сонячний Зодіак, тобто Всесвітньо-Річне Коло) у розмаїтті Трисутніх ЙОГО іпостасей, які, згідно з "Велесовою книгою" та народними святами, мають календарне підґрунтя. Спасителі рідновірів - це КолоДій-Масляна, а також Богатир-Мамай (за араттсько-сколотською та арійсько-оріянською традиціями, за Спасом Козацького Звичаю). Останки найвиразнішого втілення першого виявлено в 1953 р. В святилищі біля с. Пожежна Балка на Полтавщині; другого - в 1987 р. - в основі Кургана Чауш над Новосільською переправою через Дунай. (Публікації див. у монографіях: Н. Н. Велецкая. Языческая символика славянских архаических ритуалов. - М. : Наука, 1978; Ю. А. Шилов. Прародина ариев. - К. : СИНТО, 1995). Православ'я, - так до церковної реформи XVII ст. офіційно, за "Велесовою книгою" та найбільш розповсюдженою самоназвою, називалася Рідна Віра або Язичництво. Нехай собі церква шанує Києво-Печерську лавру, Софійський собор, Видубецький монастир тощо. Але шанують їх також рідновіри - бо ще з дохристиянських часів на тих місцях стояли наші національні православні святилища. Дух пращурів звідтіля не пішов, він з нами, на нашій святій Землі.

12. Канонічний перелік Українських Святинь слід завершити класичними творами: від Г. Сковороди й Т. Шевченка - до І. Франка, Л.Українки, В.Шаяна і Л.Силенка. Далі має йти рухома частина переліку-списку, яка буде підлягати періодичним редакціям (меншою мірою, але це правило слід розповсюдити й на попередні пункти). Зокрема, редагуванню підлягають - внаслідок об'єктивних законів, на яких стоїть і Рідна Віра, поняття сучасних святинь - Герб, Прапор та Гімн України (створені, на жаль, без залучення авторитетних фахівців, без референдуму і т.д.).

Спільним критерієм пошанування національних святинь України є наявність у них загальнолюдської (архетипної, суттєвої, божественної - польової, з позиції сучасної науки) глибини - а не лише поверхових ознак політичного, формального, речовинного рівня. Бо суспільні зв'язки, уособлені Святинями, не обмежуються етносом, територією, епохою, - вони сягають, і їхніх нащадків нині живущих, отже Божественних глибин і ВСЕСВІТУ і людського єства...

Перелік зазначених святинь вважаємо за необхідне затвердити на державному рівні, причому з перспективою внесення хоча б їх частини до списку ЮНЕСКО. В чому ми, учасники І Форуму українських рідновірів, й просимо Вашої допомоги.